Колотило А., ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ - Форум
Неділя, 04.12.2016, 01:50
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Колотило А., ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Туризм як складова сталого розвитку економіки » Колотило А., ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ
Колотило А., ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ
conf-cvДата: Середа, 15.12.2010, 18:33 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Антоніна Колотило


Наук. кер. – Пожарук С.Ю.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці


ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ


Актуальність теми. Туризм безпосередньо або опосередковано через споживання туристичних послуг стимулює розвиток таких видів економічної діяльності, як транспорт, готельне господарство та громадське харчування, роздрібна торгівля, харчова промисловість, будівництво, зв'язок, страхування, фінансове посередництво, діяльність у сфері відпочинку та розваг, культури та спорту тощо; пожвавлює місцеву економіку та сприяє створенню додаткових постійних і сезонних робочих місць, розвитку народних ремесел і національної культурної спадщини.
Дана тема є актуальною, у зв’язку з тим, що вона регулює та підвищує якість надання туристичних послуг, забезпечення захисту прав і інтересів громадян, сприяє охороні навколишнього середовища, зростанню рівня обслуговування.
Ступінь наукової розробки. Вивчення теоретичних положень порядку та умов ліцензування туристичного підприємства на даному етапі носить актуальний характер і викликає практичний інтерес. Даним проблемам присвячено багато праць вітчизняних вчених: Дмитренко В. [6. с., 48], Кирієнко О. [7. с.,8], Гурбик Ю. [5.с., 6], Бухаріна Л. та інші.
Основною метою наукового дослідження є вивчення ліцензійних умов, механізму ліцензування туристичних підприємств, а також дослідження статистичних даних щодо сучасного стану ліцензування в Україні, та пропозицій щодо усунення правових і організаційних недоліків при проведенні ліцензування в туристичній діяльності.
Об’єктом дослідження є порядок ліцензування туристичних фірм України.
Виклад основного матеріалу. Туризм — одна з найприбутковіших галузей світової економіки. Останнім часом в Україні стрімко розвиваєть¬ся туристична галузь, оскільки наша держава має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземно¬го туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного і туристично-рекреаційного потенціалів.
Здійснення туроператорської та турагентської діяльності відповідно до ст. 17 Закону України № 324-95-ВР [1] можливо лише за наявності ліцензії на право здійснення тур операторської та турагенської діяльності.
Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяль¬ності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльно¬сті ліцензійних умов.
При ліцензуванні в туристичній діяльності слід керуватися статтею 17 Закону України "Про туризм" з метою створення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування - здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на туроператорську діяльність, має виключне право надавати послуги з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання ліцензії на турагентську діяльність.
Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 % їхніх статутних фондів.
Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "турагент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно туроператорської чи турагентської діяльності.
Не може бути видана ліцензія на туроператорську чи турагентську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.
Ліцензуванню підлягають такі види туристичної діяльності: організація іноземного туризму; організація внутрішнього туризму; організація закордонного туризму; екскурсійна діяльність.
Щоб одержати ліцензію, у відповідні органи подають документи відповідно до Закону про ліцензування.
Згідно зі статтею 10 Закону про ліцензування [2], суб'єкт господарювання, що має намір здійснювати визначений вид ліцензованої господарської діяльності, особисто або через уповноважений ним Орган чи особу звертається у відповідний орган ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
У заяві про видачу ліцензії повинні бути такі дані:
1) відомості про суб'єкта господарювання- заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;
2) вид господарської діяльності, зазначений відповідно до статті 9 дійсного Закону (цілком або частково), на здійснення якого заявник має намір одержати ліцензію. У випадку наявності в заявника філій, інших відособлених підрозділів, що будуть здійснювати господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві вказується їхнє місцезнаходження.
До заяви про видачу ліцензії додається копія свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької чи діяльності копія довідки про внесення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, засвідчена чи нотаріально органом, що видав оригінал документа.
Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України по представленню спеціально уповноваженого органа з питань ліцензування [3].
Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не зазначені в дійсному Законі, крім документів, передбачених частиною п'ятої дійсної статті.
Заява про видачу ліцензії і документи, прикладені до нього, приймаються з описом, копія якого видається заявнику з оцінкою про дату прийому документів органом ліцензування і підписом відповідальної особи.
Законом про ліцензування передбачено, що орган ліцензування повинний прийняти рішення про видачу ліцензії або про відмовлення в її видачі в термін не пізніше 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії і документів, прикладених до заяви. Повідомлення про ухвалення рішення про видачу чи ліцензії про відмовлення направляється заявителю в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати ухвалення відповідного рішення (раніше такий термін визначений не був).
Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше, ніж за три робочих дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Плата за ліцензію повинна бути внесена суб'єктом господарювання після ухвалення рішення про видачу ліцензії.
Контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в рамках своїх повноважень, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові пере¬вірки дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу в рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування тільки на основі надходження до них в письмовій формі повідомлення про порушення ліцензійних умов, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усу¬нення порушень ліцензійних умов.
Протягом періоду з 1 січня по 01 листопада 2010 року включно державною службою туризму і курортів здійснювалось ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.
За даними ліцензійного реєстру суб’єктів туроператорської та турагентської діяльності станом на 01.11.2010 року ліцензії на туроператорську та турагентську діяльність отримало 8531 суб’єктів господарювання, з них в дії 8152.
Таким чином можна прослідкувати позитивну динаміку щодо зростання кількості виданих ліцензій за останні роки. Однак, слід зазначити, що найбільшого значення даний показник сягнув у 2007 році – 2229 шт. Кількість копій ліцензій також зросла, однак кількість переоформлених ліцензій у 2010 році у порівнянні з минулим роком дещо знизилась.
Основними елементами, що відіграють значну роль у розвитку даної сфери є ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необ¬хідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб — суб'єктів підприємниць¬кої діяльності. Наша законодавча і нормативна база є ще недосконалою, тому внаслідок цього виникають різноманітні порушення, що стосуються ліцензування. Для уникнення їх необхідно проводити такі заходи: частіше здійснювати перевірки на підприємствах, розвивати і доповнювати закони, нормативні акти, постанови, намагатися брати приклади з інших країн, в яких дана сфера є на високому професійному рівні.
В наш час здійснюється також ліцензування для туристичних фірм, які спеціалізуються на внутрішньому туризмі для того, щоб підвищити якість турпродукту на внутрішньому ринку. Можна відмітити, що швидкий розвиток міжнародного туризму в останній час, породив набагато збільшений потік скарг на неякісне обслуговування. Багато фірм, отримавши право займатися туристичною діяльністю, не прагнуть виконувати в повній мірі умови дії ліцензії, а отже, і Закони України, нормативні акти і постанови, використовуючи недосконалі законодавчі та методологічні бази в своїх інтересах. Туристичні підприємства, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з пи¬тань ліцензування, у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування повинні нести відповідальність згідно із чинним законодавством. До суб'єктів господарювання, які працюють без ліцензії, повинні досконаліше застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів. Суми від штрафів будуть покращувати Держбюджет України.
Основними цілями державного регулювання є здійснення контролю за додержанням Ліцензійних умов з надання туристичних послуг.
Цілями державного регулювання також є:
• захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
• захист прав споживачів туристичних послуг, туроператорів та турагентів;
• впорядкування діяльності, що здійснюється туроператорами і турагентами;
• ліквідація перешкод у здійсненні діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг;
• посилення впливу на суб'єктів господарювання в галузі туризму, з метою підвищення рівня туристичного обслуговування;
• встановлення єдиного порядку здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності;
• сприяти відновленню та розвитку туризму в Україні, з метою стимулювання відвідування України іноземними туристами.
На мою думку прийняття спільного наказу щодо порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов дозволить встановити єдині вимоги до суб'єктів господарювання та відтворити законодавчо встановлений механізм оформлення актів перевірки додержання Ліцензійних умов цими суб'єктами.
Доведення інформації про даний регуляторний акт до відома суб'єктів господарювання в галузі туризму, дасть можливість в повній мірі впровадити дане рішення у життя.
Прийняття даного акта надасть можливість особам, що здійснюють господарську діяльність в галузі туризму чітко дотримуватись вимог чинного законодавства України.
Важливою проблемою на сьогодні є корупція. Вона торкнулася і сфери туризму. А першочергово вона торкнулася ліцензування, тобто видачі ліцензій для туристичних фірм. Ми це сприймаємо як факт і підтверджуємо, що отримати ліцензію на туристичну діяльність стало надто просто, хоча це не простий бізнес.
Державна туристична адміністрація України, видаючи ліцензії, повинна також контролювати, щоб всі турфірми не були на одній вулиці чи в одному районі. Не може ж бути на площі 10 кв. м - 10 туристичних фірм. І обласна, і міська ради також мають контролювати це.
Тобто, ось такі в нас на сьогодні проблеми, все про що старожили туристичного бізнесу попереджали колись, сьогодні збулося і ми пожинаємо плоди чиновницької безвідповідальності та безконтрольності. Ці люди не звикли відповідати за свої дії і слова, тому привели сьогоднішню сферу туризму до стадії розвалу. Це відбувається як в самій політиці, так і в чиновницьких колах.
Висновки. Отримання ліцензії є необхідною умовою функціонування туристичного підприємства, яке займається міжнародним та внутрішнім туризмом. За останні роки ліцензування досить інтенсивно розвивається, і з кожним роком збільшується кількість видачі ліцензій на туроператорську та турагентську діяльність, а рівень анульованих знаходиться на низькому рівні. Це показує, що зростає кількість людей, які бажають займатися туризмом, який буде підвищувати рівень розвитку нашої держави.
Загалом, держава повинна регулювати вищезазначену систему і впроваджувати нові засоби, які б підвищували якість надання туристичних послуг та сприяли зростанню рівня обслуговування, захисту прав як споживачів, так і підприємств, які займаються внутрішнім та міжнародним туризмом.
Список використаних джерел
1. Про туризм: Закон України № 324/95-ВР від 15.09.95 р. (із змінами та доповненнями)
2. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України (із змінами і доповненнями)
3. Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачі ліцензії для окремого виду господаської діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України № 756 від 04.07.2001 р.
4. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002.- 327 с.
5. Гурбик Ю. Інституційні аспекти державного регулювання туристичної сфери в Україні // Держава та регіони. – 2008. - № 4. – с. 10
6. Дмитренко В.Проблеми й тенденції розвитку туризму в Україні// Держава та регіони. – 2007. - № 3. – с.63
7. Кирієнко О. Ліцензування туристичної діяльності // Вісник податкової служби України. – 2009. – травень. - № 20. – с. 18
8. http://www.tourism.gov.ua
 
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Туризм як складова сталого розвитку економіки » Колотило А., ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ
Сторінка 1 з 11
Пошук: