Пятниця, 29.03.2024, 13:03
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Лисак Л., АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ БЮРОКРАТІЇ.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Соціальні, економічні та політичні перспективи розбудови державності України » Лисак Л., АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ БЮРОКРАТІЇ..
Лисак Л., АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ БЮРОКРАТІЇ..
conf-cvДата: Середа, 15.12.2010, 17:42 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Лілія Лисак


Наук. кер. Пендюр В.В.,
Буковинська державна фінансова академія,


АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ БЮРОКРАТІЇ М.ВЕБЕРА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ У ХХ СТ


На початку XX ст. видатний німецький соціолог М. Вебер (1864–1920 рр.) розробив концепцію бюрократії як основної організації сучасного типу, що прийшла на зміну організації традиційної і патримоніальної (патріархальної). Бюрократична організація прийшла на зміну системи патріархату, середньовічної адміністрації, за якої звичайній пересічній людині без грошей і зв’язків домогтися справедливості було практично неможливо. Виникнення бюрократичної структури, згідно з теорією М. Вебера, пов’язано з проявами приватногосподарської діяльності, з необхідністю існування посередника між виробниками і засобами виробництва.
Термін «бюрократія» часто пов'язують з канцелярською тяганиною, непотрібною діяльністю тощо. Але ці негативні явища не є бюрократією як такою, а недоліками в реалізації правил роботи та цілей організації, поведінка працівників, звичайні труднощі, які залежать від розміру організації і т.п. Поряд з цим є цілий ряд наукових праць, де бюрократичні структури критикуються за їх нездатність до впровадження нововведення, відсутністю достатньої мотивації персоналу тощо [5, с. 136].
Слід відмітити, що дослідженню питання особливостей формування теорії раціональної бюрократії М.Вебера та її впливу на розвиток економіки у ХХ ст. приділяли увагу у своїх працях Корф Г., Макаренко В., Уорнер М., Шелдрейк Дж., Юхименко П. та ін.
В ідеалі бюрократії притаманні ведення технічних справ компетентними і безпристрасними виконавцями відповідно до закону і процедури, упорядковане діловодство, незалежність від суб’єктивних впливів. Словом, в умовах організації сучасного типу існує держава загальнообов’язкових регламентованих процедур, виконання яких не залежить від того, хто саме і стосовно кого їх виконує. Усі рівні перед єдиним порядком. Уніфікація стає гарантією проти недоліків конкретних людей і можливих зловживань. Такою є концепція раціональної бюрократії за М. Вебером.
Вчення М. Вебера про бюрократію здійснило значний вплив на американську концепцію управління 30-40 роках минулого століття, оскільки без потужного бюрократичного апарату сучасне виробництво взагалі не може правильно існувати. М. Вебер розумів бюрократію як професіоналізм в сфері управління, що заснований на оволодінні не тільки необхідними навичками, але й особливого роду раціональним знанням. Сутність теорії М. Вебера складають такі поняття:
- чіткий розподіл праці, що веде до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді;
- ієрархія управління, за якою кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;
- наявність взаємопов’язаної системи узагальнених правил і стандартів, що забезпечують координацію виконання різних завдань;
- відсутність непорозуміння в міжособових стосунках;
- організація найму на роботу в суворій відповідності до кваліфікаційних вимог, а також захист службовців від безпідставних звільнень;
- стратегія довгострокового найму співробітників;
- рух нагору в середині організації на підставі компетентності і широких знань, що набуваються з вислугою років [4, с. 274].
М. Вебер визначає бюрократію як організацію з пірамідною структурою влади, що використовує силу дії універсальних і безособових правил, щоб підтримати цю структуру, яка приділяє головну увагу недискреційним аспектам управління.
Характеристика моделі ідеальної бюрократії Макса Вебера:
1. Високий ступінь розподілу праці.
2. Чітка управлінська ієрархія.
3. Численні правила, стандарти та показники оцінки роботи.
4. Дух формальної знеособленості (відсутність симпатій та переваги до окремих робітників).
5. Підбір кадрів в організації за їх діловими та професійними якостями [6, с. 148].
Переваги бюрократії полягають в створенні раціональних структур з широкими можливостями їх універсального застосування, а недоліки – у формуванні тенденції нівеліювання людей. В цілому ж формалізм бюрократії призвів до розповсюдження спрощених схем управлінської праці.
Недоліки:
- надмірне використання правил, норм, інструкцій
- втрата взаємозвязків із споживачами
- відсутність спонтанного реагування
- неможливість швидко пересуватись по службі.
М. Вебер вважав бюрократію елементом раціонального типу державного устрою, гадав, що вона втілює найефективніші і найраціональніші способи управління організаціями. Принцип ієрархії, розподіл повноважень і влади між різними щаблями бюрократичної драбини, з одного боку, дає можливість кожному вищому рівню управління контролювати нижчий, а з іншого – чітко визначити права та обов'язки кожного рівня бюрократії, оформити їх приписами та інструкціями, виходити за які чиновник не має права [1, с. 47].
Тривалий час концепція раціональної бюрократії М. Вебера не піддавалась сумнівам, тим більше, що вона була сконструйована в руслі методології «ідеального типу», яка не передбачає прямого перенесення теоретичної моделі на реальність.
Ідею раціональності М. Вебер заклав і в основу моделі "ідеального" типу сучасної адміністративної організації, створивши теорію раціональної бюрократії. Для нього раціональне управління суспільством і бюрократія Західної Європи початку XX ст. - синоніми. Вчений відсік усе негативне, що не є, на його думку, сутнісним для характеристики бюрократії, і створив її Ідеальний тип. Більше того, існуючу буржуазну державу, право і бюрократію Вебер, вважаючи найвищою мірою раціональними, фактично перетворив на політичний ідеал. Загальність і незнищенність апарату управління - гарантія існування бюрократії.
Висока оцінка бюрократії М. Вебером (як вершина управлінської раціональності та ефективності; як ідеальний тип управління) пояснюється тими значними перевагами бюрократії, що полягають у створенні раціональних структур з широкими можливостями універсального застосування їх у різних соціальних інституціях. При цьому раціональність М. Вебер розглядав як взаємозв'язок влади, управління та способу життя, а ідеальність - як зразок раціональної організації.
Для забезпечення раціональної організації управління, за М. Вебером, діяльність чиновників повинна регламентуватися такими вимогами:
- чітке визначення й неухильне дотримання системи вертикальних зв'язків (службова ієрархія);
- відрегульований поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації;
- система правил і директив чітко встановлює права й обов'язки працівників (членів) і організації;
- система чітко і точно визначених методів і прийомів при виконанні завдань.
Запорукою високої професійності бюрократії є чітка організація постійно діючого, підпорядкованого регламентові апарату чиновників, де кожний займає певне становище (завдяки особистій незалежності); призначення за угодою (контрактом); одержання належної заробітної плати; відповідна професійна кваліфікація та ін. Важливими умовами є й відокремлення приватного життя від службової діяльності; можливість службового зростання і службової недоторканності. Порушення цих умов призводить до втрати особистої незалежності чиновника і, відповідно, до виникнення казнокрадства, хабарництва, зловживання службовим становищем, сваволі, формалізму тощо [2, с. 78].
Сучасна концепція бюрократії (її ще називають «реалістичною»), фактично є зараз пануючою в країнах західної демократії. По суті йдеться про поступове доповнення і модернізацію веберовської моделі.
Конструкція М. Вебера багато в чому стала основою для розвитку адміністративних наук у XX ст. Особливо це стосується «формальної» («класичної») теорії, що сконцентрувала зусилля на вивченні організаційних структур, їхньої ієрархії, взаємодії інформаційних потоків, статусу різних рівнів службовців, нормалізації регулювання всіх сторін діяльності організації.
Без сумніву, концепція М. Вебера є епохальною в адміністративній науці і практиці, вона стала фундаментальною основою управління в індустріальному суспільстві. Але разом з тим, і це неминуче, вона потребує доповнення, збагачення іншими підходами. Отже, відбулася еволюція в науці про управління.
По-перше, на додаток до веберівської моделі організації висувається модель, у рамках якої суб’єктивний фактор виступає вже не як джерело «перешкод», що підлягає зменшенню і в ідеалі усуненню, але як невід’ємний та істотний, а у певному сенсі і головний компонент будь-якої реальної організації. З цим фактором потрібно не боротися (тим більше, що така боротьба в принципі безперспективна і тому безглузда), а прагнути глибше зрозуміти його і, поєднавши з формальними компонентами веберівської моделі, створити єдину всеохоплюючу модель організації. Така модель дає змогу використовувати як об’єктивні, так і суб’єктивні елементи для досягнення більш високого рівня організаційної ефективності.
По-друге, зроблений наступний, ще більш принциповий крок: піддані сумніву домагання представників моделі бюрократичної організації як найкращого для всіх випадків механізму вирішення проблем сучасного суспільства [3, с. 56].
Отже, німецький економіст, соціолог Макс Вебер (1864-1920) здобув широке визнання в західних країнах як розробник теорії державної бюрократії. М. Вебер дотримувався думки, що ідеальним способом адміністративного управління є бюрократія, перевагами якої він вважав швидкість і оперативність прийняття рішень, жорсткість зв’язків структури, що прияє її стійкості і чіткій направленості на досягнення поставлених цілей. Проте, концепція раціональної бюрократії має доволі двозначною: з одного боку, застосування її доречне при необхідності виконання великого обсягу однотипних (механічних) робіт, а з іншого – орієнтація такої організації зміщується з цілей підприємства на закони, процедури, правила їх досягнення. Бюрократична організація і не є динамічною, не змінюється, не зважаючи навіть на зміни середовища, не зазнає розвитку і, як наслідок, поглинає сама себе.
Список використаних джерел
1. Вебер М. Избранные произведения. М. «Прогресс». 1990.
2. Корф Г. Критика теорий культуры Вебера Макса й Герберта Маркузе. М., 1975.
3. Макаренко В.П. Вера, власть и бюрократия: критика социологии М. Вебера. - Ростов-на-Дону, 1988
4. Уорнер М. Классики менеджмента / М. Уорнер. – СПб. : Питер, 2001. – 1168 с.
5. Шелдрейк Дж. Теория менеджмента: от тейлоризма до японизации / Дж. Шелдрейк. – СПб. : Питер, 2001. – 352 с.
Юхименко П.І. Історія економічних учень: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2001
 
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Соціальні, економічні та політичні перспективи розбудови державності України » Лисак Л., АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНОЇ БЮРОКРАТІЇ..
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: