наук. кер. – Верстяк О. М., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м.Чернівці
Інвестиційна привабливість регіонів України
Розвиток економіки будь-якої країни та її регіонів залежить як від внутрішніх, так і від зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів можна віднести політичну ситуацію в країні, податкову систему, систему держаного регулювання економіки, розміщення природних ресурсів, демографічну ситуацію тощо. До зовнішніх факторів належать позиції країни на світовому ринку, участь її у діяльності міжнародних організацій, відносини з країнами-сусідами та ін. Інвестиційна діяльність є однією з головних умов успішного розвитку економіки України. Притік іноземних інвестицій в країну значною мірою сприяє розвитку виробничих відносин, створенню нових робочих місць, розвитку інфраструктури. Перед сучасною українською економікою стоять такі завдання, як децентралізація управління економічними процесами, забезпечення потреб регіонів за рахунок власних джерел, підвищення рівня життя населення. Одним з шляхів вирішення цих проблем є залучення іноземних інвестицій в економіку держави та окремих її регіонів. Однак, недосконалість законодавчої бази, нестабільна політична та економічна ситуація в країні, високий рівень тінізації економіки, корумпованість державної та місцевої влади, недосконалість регіональної політики, нерівномірність розподілу природних та людських ресурсів провокують низьку інвестиційну привабливість України в цілому, зокрема асиметричність інвестиційного розвитку окремих її регіонів. Тому питання інвестиційної привабливості регіонів України було і залишається досить актуальним. Метою даного дослідження є проаналізувати інвестиційний клімат в окремих регіонах України та дати загальні рекомендації щодо шляхів його покращення. Розгляд будь-якого питання починається з розуміння ключових термінів. Такими термінами для нашої теми є «інвестиційна привабливість», «інвестиційний клімат» та «інвестиційний потенціал». Найвдаліше, на нашу думку, таким термінам дала визначення К. П. Покатаєва. Інвестиційний потенціал – це комплексна характеристика сукупної здатності економіки регіону або держави щодо здійснення інвестиційної діяльності у всіх сферах, що охоплює не тільки наявний інвестиційний капітал, але й сукупність об’єктивних передумов для інвестування, тобто так само визначається рівнем розвитку та ефективності часткових потенціалів: економічного, фінансового, виробничого, ресурсно-сировинного, інноваційного, трудового, інституціонального, інфраструктурного, соціального. Інвестиційний клімат – сукупність правових, економічних, регуляторних, політичних та інших факторів, які у кінцевому рахунку визначають ступінь ризику капіталовкладень та можливість їх ефективного використання. Інвестиційна привабливість може розглядатись у широкому та у вузькому сенсі: У широкому сенсі – це інтегральна характеристика доцільності вкладення капіталу в потенційні об’єкти інвестування з огляду на їх інвестиційний потенціал та пов’язані з цим процесом інвестиційні ризики.[4] У вузькому сенсі – це система загальних показників (наприклад, рейтинг держави на міжнародному інвестиційному ринку), макроекономічних, регіональних і галузевих показників (наприклад, обсяг та динаміка ВВП, дефіциту (профіциту) держбюджету, депозитних вкладень у банківському секторі регіону) та показників оцінки інвестиційного ринку та інвестиційної ситуації, зокрема, оцінки інвестиційної активності та ефективності інвестиційних процесів (наприклад, загальний обсяг і темпи зростання інвестицій, частка інвестицій у ВВП тощо). Наведемо статистику припливу іноземних інвестицій в розрізі регіонів:
Як видно зі статистики, щорічно обсяг іноземних інвестицій в українську економіку зростає. Варто зазначити, що основними країнами-донорами інвестицій є Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська федерація, Великобританія, Швеція, Австрія, Франція, США, Віргінські острови, Британські острови. Оскільки серед наведених країн є країни з офшорних зон (зокрема, Кіпр, звідки в Україну надходить найбільше інвестицій), можемо зазначити, що велика кількість формально «іноземних» інвестицій можуть здійснюватись насправді українськими інвесторами, тобто можуть мати місце порушення законодавства. Також варто звернути увагу на значну географічну нерівномірність розподілу інвестицій за регіонами України, що яскраво видно на діаграмі:
Рис. 1. Структура інвестицій за регіонами в 2009 році.
З огляду на наведену структуру, можемо визначити найбільш та найменш інвестиційно привабливі регіони нашої держави: Роки Області з найбільшими обсягами залучених іноземних інвестицій Області з найменшими обсягами залучених іноземних інвестицій 2005 АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Одеська, Харківська область, м. Київ Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська область, м Севастополь 2006 Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська, Одеська, Харківська область, м. Київ Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська область, м. Севастополь 2007 Дніпропетровська, Донецька, Київська область, м. Київ Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська область, м Севастополь 2008 Дніпропетровська, Донецька, Київська, Харківська область,м. Київ Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська область, м Севастополь 2009 Дніпропетровська, Донецька, Київська, Львівська, Одеська, Харківська, м. Київ Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька, Чернігівська, м. Севастополь.
Як бачимо, за останні три роки сформувався набір областей-лідерів за обсягами інвестицій: Дніпропетровська, Донецька, Київська та Харківська області [5]. Проаналізуємо, за допомогою яких факторів ці регіони могли залучити найбільше інвестицій. Перш за все, можемо побачити, що наведені регіони-лідери є найбільшими за густотою населення, зокрема, серед наведених міст тільки Львів не є містом-мільйонером. Наявність великої кількості населення гарантує, по-перше, значну місткість ринку збуту для підприємства та, по-друге, наявність великого обсягу трудових ресурсів. По-друге, важливу роль грає географічне розміщення даних регіонів. Дніпропетровська, Донецька та Харківська область розташовані поблизу кордону з Росією, Одеська – дає вихід до Чорного моря, тобто, фактично, до всього світу, Львівська межує з Польщею. Це зумовлює зацікавленість підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, саме цими регіонами через низькі транспортні витрати на доставку товарів до державного кордону. Також до недавнього часу інвесторів могла зацікавити можливість отримати певні пільги в разі розташування підприємства в вільній економічній зоні або на території пріоритетного розвитку, що переважно були розміщені у прикордонних районах, але на даний момент пільги на цих територіях скасовані. Однак, останнім часом в плани державної влади входить відновлення СЕЗ та ТПР. Слід також зазначити, що особливістю регіонів-лідерів є наявність великих територій та, відповідно, обсягів природних ресурсів, які зумовлюють покращення інвестиційного потенціалу території. Однак, в той же час, це свідчить і про дещо невтішний факт: іноземні інвестори скоріш зацікавлені в використанні природних ресурсів України (найчастіше невідновлюваних), а не у покращенні економічного становища регіону. Найменші обсяги інвестицій залучаються у Вінницьку, Житомирську, Кіровоградську, Миколаївську, Тернопільську, Херсонську, Чернівецьку, Чернігівську області та м. Севастополь. Хоча деякі з наведених областей мають такі ж переваги, як і вищеперераховані регіони-лідери (Житомирська, Чернівецька та Чернігівська області є прикордонними, Херсонська, Миколаївська області та м. Севастополь стоять на морських кордонах держави), є фактори, які впливають негативним чином на можливість залучення іноземних інвестицій. Ті області, які є прикордонними, межують переважно з країнами, що не налаштовані на здійснення іноземного інвестування. Так. Чернівецька область межує з Румунією та Молдовою, Житомирська та Чернігівська – з Білоруссю, яка взагалі є малоінтегрованою до світової економіки. Хоча Чернігівська область і має невелику частину спільного кордону з Росією, однак інтереси Росії більше зосереджені у східних областях України. Області, що мають вихід до моря, страждають від низького розвитку інфраструктури (немає сучасних портів, що ускладнює морське сполучення). Місто Севастопіль, хоча і має досить вигідне географічне положення, але страждає через нестабільну політичну ситуацію з розміщенням Чорноморського флоту РФ, що відлякує потенційних інвесторів. З огляду на вищевказане, можна зробити висновок, що для інвестора сьогодні найбільш привабливими виглядають великі міста, переважно обласні центри, добре забезпечені робочою силою, з розвиненою інфраструктурою, диверсифікованою економікою й об’ємним споживчим ринком. Такі міста можуть бути як місцем розташування виробництва, так і привабливим ринком збуту для інвестора. Найменше інвестор зацікавлений в невеликих містах, що не мають вигідного географічного розташування, та достатнього обсягу ресурсів, необхідних для функціонування підприємства. Виходячи з вищевказаного, ми можемо зробити висновок, що сьогодні інвестиційна привабливість регіону визначається тільки його природно-географічним потенціалом. В більшості розвинених країн природно-географічний потенціал є хоча й визначальним, але не єдиним чинником, що впливає на рішення інвестора вкладати кошти в той чи інший регіон. На це також впливають політична ситуація в країні, правове регулювання економічної діяльності, податкова політика, рівень злочинності, тінізації економіки тощо. Тому можна виокремити такі основні шляхи залучення більшого обсягу іноземних інвестицій в регіони: 1. Органами державної влади: • Лібералізація підприємницького сектора, відмова від безпосереднього державного втручання в економіку. • Стабілізація правового поля, захист іноземних інвесторів від змін у законодавстві • Стабілізація фінансового сектору, удосконалення податкової системи. • Забезпечення політичної стабільності в країні в цілому та в окремих регіонах. 2. Органами місцевої влади: • Розробка системи стимулів спрямування іноземних капіталів в регіональні економіки (податкові канікули, спеціальні митні режими тощо) • Стимулювання технологічного оновлення промисловості • Налагодження транскордонного співробітництва з країнами, що межують з регіоном (для внутрішніх областей – з сусідніми регіонами) На наш погляд, це дасть можливість динамічно розвиватися інвестиційній діяльності в усіх регіонах України, тим самим підіймаючи економіку держави.
Використана література: 1. Маркевич К. Л. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів України. Режим доступу: http://www.confcontact.com/2009_03_05/2_markevich.htm 2. Носова О. Інвестиційна привабливість регіонів Режим доступу: http://www.kennan.kiev.ua/kkp/content/conf06/papers/Nosova.html 3. Пехник А. В. Іноземні інвестиції в економіку України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 335 с. 4. Покатаєва К. П. Теоретичні аспекти визначення категорій «Інвестиційний потенціал» та «Інвестиційні привабливість». Режим доступу: http://eprints.ksame.kharkov.ua/1542/1/К.П.ПОКАТАЄВА.pdf 5. Туболець І. І. Чинники формування інвестиційної привабливості регіонів / І.І. Туболець // Інвестиції: практика та досвід. 2008. - № 20. 6. Статистичний щорічник України за 2008 рік. – К.: ДП «Інформаційно-налітичне агенство», 2009 7. Україна в цифрах-2009. – К.: ДП «Інформаційно-налітичне агенство», 2010
