Солінська В., Соломійчук А., Державне регулювання ... - Форум
Вівторок, 06.12.2016, 02:46
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Солінська В., Соломійчук А., Державне регулювання ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Проблеми формування інвестиційного клімату в економічній системі України. » Солінська В., Соломійчук А., Державне регулювання ...
Солінська В., Соломійчук А., Державне регулювання ...
conf-cvДата: Середа, 15.12.2010, 12:09 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Солінська В.В., Соломійчук А.І


Наук.кер.- Верстяк О.М.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці


Державне регулювання інвестиційної діяльності


Проблеми державного регулювання завжди посідали одне з провідних місць в економічній теорії. А.Сміт у своїй праці «Дослідження про природу багатства народів» вказував, що повинно існувати таке співвідношення між підприємцем і державним управлінням, коли останнє, не протидіючи об’єктивним законам економіки, припинить обмежувати експорт й імпорт і бути штучною перепоною природному ринковому порядку [2, с.90]. На його думку, ринковий механізм господарювання завжди намагатиметься врівноважитись, а для досягнення правових та інституційних гарантій і визначення межі невтручання держави остання виконуватиме три основних обов’язки: здійснюватиме витрати на суспільні роботи; витрати на забезпечення військової безпеки; витрати на провадження правосуддя. На переконання М.Д.Кондратьєва, А.Сміт відстоює думку, що суспільно-господарський устрій спирається на гру приватних інтересів у межах і від захистом права [3, с.108].
Найбільш глибоко обґрунтовані об’єктивна необхідність та практичне значення державного впливу на економічне життя країн з ринковою економікою, теоретичні ідеї про економічні, правові та соціальні основи механізму державного регулювання у праці Дж.М.Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка та грошей». Характеризуючи ринкову економіку, він вказує на її недоліки: «Найбільш значними вадами економічного суспільства, в якому ми живемо, є його нездатність забезпечити повну зайнятість, а також його довільний і несправедливий розподіл багатства і прибутків». Усунення цих «вад» можливе лише з допомогою державного впливу на ринкові процеси. Головним інструментом ринкового регулювання Дж.Кейнс вважав бюджетну політику, звертаючи особливу увагу на збільшення витрат самої держави. Водночас головними об’єктами регулювання, на його думку, є обсяг ресурсів, потрібних для інвестування, та основні ставки винагород власників ресурсів. [7, с.142]
Регулювання інвестиційної діяльності є складовою частиною державного регулювання економіки, одним із найважливіших інструментів державної підтримки інвестиційної діяльності та інструментом реалізації інвестиційної політики держави.
Необхідність регулювання інвестиційної діяльності з боку держави зумовлена:
-запровадженням ринкового механізму інвестиційної діяльності;
-появою великої кількості інвесторів і учасників інвестиційної діяльності різних форм власності;
-скороченням державних централізованих інвестицій і залученням до інвестування різних джерел. [4, с.104]
У процесі реалізації інвестиційної політики на макро- і макрорівнях держава виконує важливіші функції регулювання соціально-економічного, інноваційного, регіонального, зовнішньоекономічного розвитку країни й гарантування її економічної безпеки. Державне регулювання інвестиційної сфери спрямоване на раціональне розміщення інвестицій, підвищення ефективності їх використання та зростання інвестиційної активності господарюючих суб’єктів. Останнє передбачає не тільки розширення масштабів інвестиційної діяльності функціонуючих господарських одиниць, а й залучення в інвестиційну сферу нових агентів, що посилює роль державного регулювання. Державне регулювання інвестиційної сфери здійснюється за такими основними напрямами.
1. Соціальна функція держави вимагає виділення інвестицій на державному, регіональному і муніципальному рівнях для підтримування, оновлення й розширення соціальної інфраструктури: будівництва та реконструкції дошкільних закладів, шкіл, вищих закладів освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Ці інвестиції здійснюються в основному за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також позабюджетних фондів. Уряд має активніше застосовувати інструментарій підтримки інвестування в об’єкти інфраструктури, причому не тільки за рахунок бюджетних коштів, а й шляхом залучення інвестиційних кредитів міжнародних фінансових організацій. Підхід до вирішення цієї проблеми має ґрунтуватися на практичній основі.
2. Вищезазначені фінансові механізми особливо важливі в контексті реалізації стратегічно-інноваційної функції держави. Україна може претендувати на належне місце в Європі та світі лише за умови опанування інноваційного шляху розвитку. Капітальні вкладення у виробничу інфраструктуру (будівництво і реконструкція доріг, портів, аеровокзалів тощо) – освоєння базисних інновацій, що мають ключове значеня для підвищення технічного рівня й конкурентоспроможності продукції, реалізація конверсійних проектів, насамперед з модернізації й технічного переозброєння паливно-енергетичної галузі, потребують щорічно 1,5-2 млрд.дол. США інвестиційних ресурсів [6, с.81]. Держава безпосередньо спрямовує інвестиції на програми і проекти такого характеру, однак залучаються й недержавні інвестиції, оскільки вигоду від цього матиме і приватний сектор.
3. Держава виділяє інвестиції на розвиток системи управління всіх гілок влади, будівництво й реконструкцію адміністративних споруд, оснащення їх сучасною технікою. Без цього неможливо забезпечити ефективне функціонування державної служби. Однак необхідний суворий контроль законодавчих органів, Рахункової палати за цільовим використанням інвестицій.
4. Інвестиції відіграють важливу роль у реалізації регіональної політики держави. За останні роки значно збільшився розрив у рівні капітальних вкладень на душу населення по регіонах України, більшість регіонів стали дотаційними, не мають необхідних ресурсів для інвестицій в основний капітал. Державним бюджетом передбачається фінансова підтримка розвитку регіонів.
5. Зовнішньоекономічна функція держави полягає в залученні іноземних інвестицій на вигідних умовах, створення сприятливого клімату для інвесторів. Ряд заходів у цьому напрямі реалізовано у 1999-2001рр., у результаті чого інвестиційний рейтинг України, який був дуже низьким, почав підвищуватися. Поліпшення інвестиційного клімату залежить від здійснення ряду заходів, спрямованих, по-перше, на реформування системи оподаткування з позиції диференційованого підходу до об’єктів оподаткування з наданням пільг у випадку реінвестування прибутку; по-друге, на вирішення питання придбання нерезидентами права власності на земельні ділянки, на яких знаходяться будівлі й споруди – об’єкти їх інвестиційних інтересів; по-третє, на усунення суперечностей між окремими законодавчими актами. Важливим завданням для держави є захист інтересів українських інвесторів за кордоном.
6. Здійснення політики національної безпеки потребує прямих державних інвестицій у будівництво й реконструкцію оборонних об’єктів, а також більш повного використання унікального технологічного потенціалу оборонного комплексу. В основу цієї роботи має бути покладена системна реконструкція військово-промислового комплексу, зорієнтована на створення і випуск нової конкурентоспроможної продукції військового й цивільного призначення як для власних потреб, так і для продажу на зовнішніх ринках. [7, с.14]
Держава, задовольняючи інтереси суспільства, одночасно діє як інвестор і як ініціатор інвестиційної діяльності. Державне регулювання інвестиційної діяльності може виявлятися у таких формах:
• державні інвестиційні програми;
• пряме управління державними інвестиціями;
• податкова, антимонопольна політика;
• надання фінансової допомоги для розвитку окремих територій, галузей, виробництв;
• фінансова, кредитна, ціноутворювальна і амортизаційна політика;
• приватизація об'єктів державної власності і розміщення цінних паперів на фондовому ринку;
• контроль за дотриманням норм і стандартів. [1, 267-268c.]
З метою реалізації інвестиційної політики державою прийнята низка законодавчих та нормативних документів. Зокрема, основні положення інвестиційної політики держави були закладені в "Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995р. № 384; в Указі Пре¬зидента України "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні" від 11.06.1996 р.; в "Основних напрямах інвестиційної політики на 1999-2001 роки", затверджених Указом Президента України від 18.08.1999р. Подальший розвиток інвестиційна діяльність одержала з прийняттям Указів Президента України від 22.02.2001 р. № 108 "Про додаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економіку України" і від 12.07.2001 р. № 512 "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні".
У 2001 р. Кабінетом Міністрів України затверджена "Програма «розвитку інвестиційної діяльності на 2002 - 2010 роки". Нею визначені головні напрями інвестиційної політики в Україні, акту¬альні завдання держави щодо активізації інвестиційної діяльності та значного нарощування обсягів інвестицій [4, 102-103c.]
Зміст державного регулювання інвестиційної діяльності досить значний.
Так, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про інвестиційну діяльність” державне регулювання інвестиційної діяльності включає:
- управління державними інвестиціями;
- регулювання умов інвестиційної діяльності;
- контроль за здійсненням інвестування усіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється загальноукраїнськими, республіканськими (АР Крим) та місцевими органами державної виконавчої влади й управління та включає: планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. [5]
Стійка тенденція до збільшення інвестицій засвідчує інтерес до України іноземних інвесторів, тому найважливішим завданням держави на даному етапі є забезпечення сприятливих умов залучення і впровадженням в економіку країни інвестиційних ресурсів через удосконалення правової бази, створення ефективних механізмів стимулювання інвесторів та усунення адміністративних перешкод у їхній діяльності завдяки поліпшенню інвестиційного клімату.
Інвестиції є основою перебудови сектору матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестиції та підвищення інвестиційної активності. Усі методи державного регулювання інвестиційної діяльності є взаємозв’язаними, а тому застосування їх не може бути довільним. Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що розробляють та реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Недостатнє врахування взаємовпливу різних заходів інвестиційної політики може суттєво обмежити їхню ефективність.
Управління інвестиційною діяльністю повинно бути стратегічним напрямком політики регіонального розвитку. Держава в цьому процесі відіграватиме роль координуючого та направляючого центру, запобігаючи економічній відокремленості регіонів. За таких умов регіональний і державний потенціал отримає необхідні інвестиційні нагромадження для економічного оновлення та зростання.
Список використаної літератури:
1. В.Г.Федоренко. Інвестування: Підручник. – К.: Алерта, 2006. -443с.
2. Смит А. Исследование о природе и причинах багатства народов. – М.: Наука, 1993. – 572с.
3. Кондратьев Н.Д. Избранные сочинения. – М.: Экономика, 1993. – 325с.
4. Закон України «Про інвестиційну діяльність».
5. Мельник В.В., Козак В.В. Міжнародна інвестиційна діяльність: навч.посібник. – Тернопіль: Картбланш, 2003. – 249с.
6. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.-К.: Ника –Центр, Эльга, 2001.-488с.
7. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Прогресс, 1978. – 562с.
 
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Проблеми формування інвестиційного клімату в економічній системі України. » Солінська В., Соломійчук А., Державне регулювання ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: