Микитюк М., Русінко А., Зовнішня торгівля інноваційними... - Форум
Четвер, 08.12.2016, 13:52
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Микитюк М., Русінко А., Зовнішня торгівля інноваційними... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Державне регулювання інноваційної діяльності » Микитюк М., Русінко А., Зовнішня торгівля інноваційними...
Микитюк М., Русінко А., Зовнішня торгівля інноваційними...
conf-cvДата: Вівторок, 14.12.2010, 15:53 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Микитюк Мар’яна, Русінко Антон


Наук. кер. – Бутирська І.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м.Чернівці

Зовнішня торгівля інноваційними продуктами



Економічний розвиток будь-якої країни неможливий без її активної участі в торговельних відносинах з іншими країнами світу. Досягнутий на сучасному етапі рівень міжнародного поділу праці вже не залишив держави, господарська діяльність якої була б ізольована від зовнішнього світу, а економічні процеси замкнулись на національному рівні. Підвищення ролі глобалізаційних процесів в економічному зростанні країни в останні десятиліття проявилось перш за все в швидкому розвитку зовнішньої торгівлі. Особливий інтерес в умовах глобалізаційних викликів становить розвиток торговельних відносин, предметом яких є інновації. Саме торгівля останніми компенсує недостатнє забезпечення ресурсами й товарами та сприяє стабільному процесу зростання національного доходу внаслідок розвитку виробничих можливостей, тобто економічному процвітанню країни.
Питання впливу зовнішньої торгівлі та інновацій на добробут населення виступають головним об’єктом праць багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Для розкриття його суті використовували різні підходи. Зокрема вивченням цієї проблеми займались М. С. Очковська, Є. А. Степанов, Г. Гансія та Ф. Зіліботі, Х. Хірш-Крайнсен, Д. Якобсон та С. Лаестадіус, Л. Маркез-Рамос та ін.
Метою даного дослідження є розкриття та аналіз економічної сутності зовнішньої торгівлі інноваційними продуктами. Досягненню поставленої мети сприятиме оцінка підходів до розуміння категорій «зовнішня торгівля», «інновація», «інноваційний продукт» та «інноваційна продукція». В перебігу дослідження важливою складовою аналізу окресленої проблематики стане характеристика суб’єктів торговельних операцій з інноваційними продуктами та визначення предмету таких відносин.
Ретроспективний аналіз підходів до розуміння економічної сутності зовнішньої торгівлі охоплює праці меркантилістів, класичної школи, неокласичний та неотехнологічний напрями. Дані традиційні теорії намагаються відповісти на питання про причини виникнення зовнішньої торгівлі, її вплив на країни, про товарну структуру експорту та імпорту торговельних країн, пояснити вибір країною певної форми зовнішньоторговельної політики.
В економічній літературі існують різноманітні визначення терміну «зовнішня торгівля». На думку І. Т Балабанова та А. І. Балабанова вона представляє специфічну форму товарообміну між продавцями та покупцями різних країн. За визначенням О. П. Кірєєва зовнішня торгівля є сферою товарно-грошових відносин однієї країни з іншими, яка є складовою частиною міжнародної або світової торгівлі. Але найбільш чітко ця категорія розкрита в сучасному економічному словнику, за яким її розглядають як торгівлю з іншими країнами, за якої відбувається вивіз товарів із країни (експорт) та їх ввіз на територію іншої країни (імпорт). [3, с. 57]
Потрібно звернути увагу, що темпи розвитку світової торгівлі мають тісний зв'язок з довжиною «довгих хвиль» М. Кондратьєва. Їх подальші дослідження виявили значне прискорення темпів розвитку світової торгівлі у висхідній фазі, ніж при спаданні. Аналіз обсягів валового виробництва та експорту, кількості інновацій та виданих патентів також підтверджують наявність довгих хвиль в світовій торговельній динаміці [2, с. 192].
Відштовхуючись від концепції М. Кондратьєва, Й. Шумпетер побудував теорію «інноваційних довгих хвиль». Він вперше розглянув економічне зростання як залежний процес від розвитку виробництва та обсягів експорту, наголошуючи на вирішальному значенні інновацій в розширенні останніх. Детальні дослідження «інноваційних хвиль» та їх продовження для сучасного періоду світового розвитку дають можливість стверджувати, що крім зміни моделі інноваційного розвитку кожного періоду, спостерігається постійне зменшення часу панування технологічного укладу. [5, с. 35-37] Таке прискорення свідчить про виняткову роль інноваційної орієнтації економічного розвитку, що визначає характер та структуру торговельних операцій кожної окремої країни. Тому в умовах глобалізації та загострення конкурентної боротьби пріоритет торговельної політики країни фокусується на інноваціях, що забезпечують випуск конкурентоспроможної на світовому ринку продукції, попит на яку дедалі більше зростає.
Комплексну характеристику інновацій вперше запропонував Й. Шумпетер, але тоді мова йшла про «нові комбінації», які охоплюють наступні п’ять випадків:
1. виготовлення нового, тобто ще невідомого споживачам блага або створення нової якісної ознаки блага. Варто зазначити, що Й. Шумпетер мав на увазі створення нової споживчої вартості у вигляді нового товару чи послуги;
2. впровадження нового, тобто для даної галузі виробництва ще невідомого способу виробництва або застосування нового способу комерційної реалізації відповідного товару. В цьому випадку мова йде про нові технології.
На практиці склались наступні основні форми використання поняття «технологія». До уречевлених технологій відносять технологічний процес як спосіб виробництва, метод отримання й обробки різних матеріалів, сукупність обладнання та інструментів у таких формах:
• винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної діяльності у будь-якій сфері технологій (пристрій, речовина, нове застосування відомого продукту);
• промисловий зразок - результат інтелектуальної діяльності в галузі художнього конструювання для задоволення ергономічних потреб (форма, малюнок);
• інтегральна мікросхема – мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форми, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі і (або) на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу:
• топографія інтегральної мікросхеми – зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднання між ними.
До іншої форми технологій, що витікає з першої, відносять знання про те, як створити щось. В цьому випадку розглядають неуречевлені технології:
• патент – документ, що засвідчує державне визнання технічного рішення винаходом і закріплює за особою, якій він виданий, виключне право на винахід;
• ліцензія – документальний дозвіл на використання патенту або «ноу-хао» з правом вироблення певної продукції;
• «ноу-хау» на практиці розглядається як нерозголошені знання, досвід, технологічна документація, раціоналізаторська пропозиція, секрети виробництва, тощо, на які не має охоронного документу.
Досить часто уречевлені та неуречевлені технології потребують технологічних послуг у вигляді навчання персоналу, науково-технічних, інжинірингових, консалтингових робіт, тощо;
3. освоєння нового ринку збуту, тобто такого ринку, на якому дана галузь промисловості певної країни ще не була представлена, незалежно від того існував цей ринок раніше чи ні;
4. отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів, незважаючи на їх існування та доступність раніше;
5. проведення відповідної реорганізації, наприклад, забезпечення монопольного становища або підрив монопольного становища іншого підприємства. Цю нову комбінацію відносять до організаційно-управлінських інновацій, які передбачають створення нових організаційних структур, методів управління, застосування більш ефективних форм організації праці, тощо. [4, с. 222-228]
Запропоноване Й. Шумпетером розуміння інновацій досить широке, адже воно включає товари, технології, ринок або організації. Такі нові комбінації представлені не кінцевим продуктом, а як стадії процесу створення, впровадження, освоєння, виготовлення, комерціалізації та використання. Серед прихильників такого підходу – В. Лапін, Р. Мюллер, К. Найт, Б. Санто, К. Фрімен, Ю. Яковец.
За об’єктним підходом інновації розглядають як кінцевий результат або впроваджений об’єкт. Серед прибічників такого розуміння: Ф. Котлер, М. М. Молчанов, Ф. Ніксон та ін.
В світовій практиці поняття «інновація» розкривається за об’єктно-процесним підходом. Так, за основу міжнародних стандартів оцінки й аналізу інновацій прийнято вважати методологічні довідники «Родини Фрасткаті» міжнародної Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). За ними інновацію трактують як:
- кінцевий результат інноваційної діяльності у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку;
- новий або вдосконалений технологічний процес, який використовується в практичній діяльності.
З огляду цього, визначальним ефектом, отриманим від застосування інновацій, є зростання конкурентоздатності продукту та підвищення ефективності технологічного процесу. При цьому інновації охоплюють інноваційні продукти та інноваційну продукцію. Ці два поняття часто вважають тотожними, але між ними існує різниця.
Відповідно до чинного вітчизняного законодавства інноваційний продукт є результатом НДДКР нової технології (в тому числi - iнформацiйної) чи продукцiї з виготовленням експериментального зразка чи дослiдної партiї i вiдповiдає таким вимогам:
- є реалiзацiєю (впровадженням) об'єкта iнтелектуальної власностi (ОІВ) або вiдкриттiв;
- підвищує науково-технічний та технологічний рівень;
- в Україні цей продукт вироблено (буде вироблено) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоздатним і має суттєво вищі техніко-економічні показники. [1]
Звідси, інноваційний продукт - це результат НДДКР нової технології чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії, що підвищує науково-технічний та технологічний рівень та є конкурентоздатним. На практиці це технологій у вигляді винаходів, корисних моделей, промислових зразків, топографiй iнтегральних мiкросхем, селекцiйних досягнень, тощо, на якi виробник продукту має державнi охороннi документи (патент, свiдоцтво) чи одержанi вiд власникiв цих об'єктiв iнтелектуальної власностi ліцензії. Також результатом НДДКР може бути й «ноу-хау», яке, не маючи патенту чи свідоцтва, суттєво підвищує науково-технічний рівень виробництва.
Інноваційною продукцією прийнято вважати нові конкурентоздатні товари чи послуги, які є результатом тиражування чи застосування iнновацiйного продукту. Тому створення останніх є пріоритетним завданням, особливо зважаючи на нерівномірність розподілу та використання природних, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших продуктивних ресурсів. З огляду цього головним предметом торговельних відносин як вирішального чинника економічного розвитку країни стають інноваційні продукти.
Враховуючи значення порівняльних переваг торговельної країни та ефект, отриманий країною від торгівлі, в межах даного дослідження економічну сутність зовнішньої торгівлі інноваційними продуктами розуміють як форму міжнародних економічних відносин, представлену у вигляді сукупності експорту інноваційних продуктів (ОІВ захищених патентом чи свідоцтвом або незахищених та переданих на основі ліцензії) і супутніх послуг, у виробництві яких країна має порівняльні переваги, та імпорту інноваційних продуктів і супутніх послуг, у виробництві яких країна не має порівняльних переваг, що спрямовані на досягнення економічного зростання країни.
Суб’єктами зовнішньої торгівлі інноваційними продуктами можуть бути як держави в особі підприємств - її представників, так і окремі фірми, зокрема транснаціональні та багатонаціональні корпорації, дослідні установи та посередники.
Інноваційний продукт може бути створений в будь-який галузі виробництва. Але потрібно враховувати прискорену зміну інноваційної парадигми та зростання зацікавленості країн в передових технологіях. Тому, в межах даного дослідження, інноваційні продукти розглядаються як технології, що створені у високотехнологічних галузях виробництва, а саме аерокосмічній та фармацевтичній, обчислювальних машин та обладнання, офісної техніки та електроніки. Зважаючи на складність застосування таких продуктів, вони нерідко супроводжуються технологічними послугами.
Сфера наукомістких послуг нараховує п’ять галузей, три з яких є суто комерційними. До останніх належать фінансові, ділові та комунікаційні послуги, враховуючи комп'ютерні розробки програмного забезпечення та НДДКР, які можуть надаватись як на території продавця, так і за її межами. Серед інших виділяють послуги освіти та охорони здоров'я, які фінансуються державою та в основному надаються на території продавця.
Таким чином, об’єктами зовнішньої торгівлі стають ліцензійні договори про передачу прав власності або прав на використання високотехнологічних винаходів, корисних моделей, промислових зразків, інтегральних мікросхем або їх топографій, а також договори про надання супутніх високотехнологічних послуг, за якими сплачуються ліцензійні та роялті платежі.
В пошуках причин одержання окремими країнами порівняльних переваг у виробництві інноваційних продуктів вчені У. Грубер, Д. Мета та Р. Вернон виявили тісний взаємозв’язок між витратами на НДДКР та обсягом експорту. Вони дослідили, що саме у таких видатках полягає тимчасова порівняльна перевага, яку отримує країна чи фірма при розробці та впровадженні нових продуктів й нових виробничих процесів.
Таким чином, позитивний вплив інноваційних продуктів у збільшенні обсягів зовнішньоторговельних операцій не викликає сумнівів. Утримування стабільних торговельних позицій на глобалізованому ринку технологій є запорукою економічного процвітання країни. Але така конкурентна перевага не може бути успадкованою, а володіння нею є тимчасовим. Тому держава має постійно створювати найбільш важливі чинники суспільного виробництва – науково-технічну базу і кваліфіковану робочу силу, на основі яких відбувається безперервні синтез знань та акумуляція інновацій. Це сприятиме нарощенню обсягів зовнішньої торгівлі країни та забезпечить благополуччя й добробут нації.
Отже, в процесі даного дослідження проаналізовано різноманітність підходів до трактування сутності категорій «зовнішня торгівля» та «інновації». Виявлено, що остання дефініція охоплює поняття «інноваційний продукт» та «інноваційна продукція». В результаті аналізу та узагальнення різноманітних поглядів встановлено, що зовнішня торгівля інноваційними продуктами є формою міжнародних економічних відносин, представлену у вигляді сукупності експорту інноваційних продуктів і супутніх послуг, у виробництві яких країна має порівняльні переваги, та імпорту інноваційних продуктів і супутніх послуг, у виробництві яких країна не має порівняльних переваг, що спрямовані на досягнення економічного зростання країни. Враховуючи прискорену зміну технологічної парадигми та зростання зацікавленості країн в передових технологіях, інноваційні продукти розглядають як технології, що створені у високотехнологічних галузях виробництва з часткою витрат на розробку понад 5% у вигляді винаходів, корисних моделей, інтегральних мікросхем або їх топографій, промислових зразків та «ноу-хау». На їх основі створюється решта інноваційної продукції, реалізація якої позитивно впливає на зміну обсягів зовнішньої торгівлі країни.

Список використаних джерел:
1. Закон України Про iнновацiйну діяльність // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002. — № 36, с. 266.
2. Коротаев А. В., Цирель С. В. Кондратьевские волны в мировой экономической динамике // Системный мониторинг. Глобальное и региональное развитие. —М.: Либроком/URSS, 2010. C. 189–229.
3. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп.—М.: ИНФРА-М,2007.—495 с.
4. Федулова Л. І. Інноваційна економіка [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. І. Федулова. — К. : Либідь, 2006. — 478 с.
5. Хэмилтон А. Инновационная и корпоративная реструктуризация в мировой экономике // Проблемы теории и практики управления, 2000. —№ 6.—C.35-42.

 
Форум » Матеріали конференції 14-15.12.2010 » Державне регулювання інноваційної діяльності » Микитюк М., Русінко А., Зовнішня торгівля інноваційними...
Сторінка 1 з 11
Пошук: