Кушнір І., Мирончук О., СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ... - Форум
Пятниця, 09.12.2016, 21:19
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Кушнір І., Мирончук О., СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Соціально-політичні перспективи розбудови державності України » Кушнір І., Мирончук О., СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ...
Кушнір І., Мирончук О., СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ...
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 11:58 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline





Ірина Кушнір, Олег Мирончук,






2 курс, спец. “Економіка і підприємництво”
Наук. Кер. – Шахраюк-Онофрей С. І.
Буковинський державний фінансово-економічний університет
м. Чернівці





СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ




В умовах переходу до ринкової моделі соціально-економічного розвитку набуває значення соціальна політика держави, яка не є досить ефективною. Суспільно-економічні трансформації впливають на змінення пріоритетів національної політики, здійснення головної мети, якої визначаються підвищенням рівня якості і життя населення. Державна політика соціального захисту населення в Україні не відповідає сучасному етапу розвитку суспільних відносин та потребує модернізації в умовах макроекономічної рівноваги з метою активізації ефективних методів та механізмів державного управління. Соціальний захист населення є елементом довгострокової загальнонаціональної стратегії розвитку.
У державному управлінні особливе місце має займати розбудова соціальної держави і ефективної системи соціального захисту населення. Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що основні проблеми формування соціальної політики держави закладені, зокрема, у таких відомих вчених: як Ф. Бродель, Л. Вітте, Дж. М. Кейнс, Т. Ганслі, В. Леонтьєв, К. Маркс, А. Маршал, тощо. Серед вітчизняних вчених над цією проблемою працювали: В. Бабкіна, Л. Гончарук, О. Веклич,Л. Ліпіч, А. Лисецький, Л. Пашко, М. Бутко, О. Новікова, Н. Диденко та інші.
Мета даної роботи полягає в аналізі сучасної соціальної політики та рекомендацій щодо її модернізації. Соціальний захист населення в умовах національної економіки має досить суперечливі погляди. В світовій та вітчизняній літератури досі відсутнє усталене визначення соціального захисту населення,нечітко визначена система заходів для забезпечення мінімального прийнятного рівня життя незахищених верств населення.
У сучасних умовах держава не орієнтується на соціальні потреби населення, а з опису сучасного стану України, саме соціальна політика має бути на першому місці. Враховуючи нестабільні валютні курси, інфляцію, девальвацію гривні, рівень життя населення в Україні скоротився удвічі. Саме тому уряд має зробити все необхідне для того,щоб життя в країні змінювалося на краще, а для цього необхідно провести ряд реформ в соціально-економічній політиці.
Позитивний досвід зарубіжних країн є відображенням сучасних тенденцій моделі соціального захисту населення, який мас впроваджуватися в українські реалії з урахуваннях національної специфіки.
Становлення структури установ соціального захисту населення в Україні проходить дуже складно, що пояснюється нестачею ресурсів та відсутністю належної соціально-економічної результативності від діяльності органів соціального захисту населення, потребує розробки концептуальних основ їх функціонування. Механізм реалізації цього завдання включає нормативно – правові, організаційно-управлінські, фінансово-економічні та соціальні засоби та методи впливу на керований об'єкт, передбачає наявність необхідних ресурсів, створення управлінських структур та вироблення відповідних рішень.
Надійний та оптимальний механізм здійснення державної політики соціального захисту населенні в Україні ще не є сформованим. Умовою підвищення його ефективності є перехід від централізації до децентралізації у здійсненні соціальної політики і фінансово-економічному забезпеченні соціального захисту населення країни відповідно принципу субсиднарності. Проте зарубіжний досвід показує, що соціальне забезпечення може бути достатньо ефективним не тільки при солідарній, а й при накопичувальній системі, але за умов достатньо високих трудових доходів. [2, c.10]
Для підвищення соціально-економічної результативності державного регулювання розвитку основ економічної діяльності установ соціального захисту населення пропонується реалізація функцій: моніторингу проблем державного регулювання соціальним захистом населення; впровадження у практику стратегічного планування і маркетингового управління на основі попиту і пропозиції соціальних послуг; взаємодії установ соціального захисту населення; обмін фінансовими, кадровими, інформаційними ресурсами в межах загальної системи економічних відносин; гармонізації виутрішньосистемних економічних інтересів на основі ефективності розподілу доходів від основної і комерційної діяльності; зовнішньої взаємодії з постачальниками транспортних послуг, зв'язку, електроенергії, тепла, газопостачання.
Підвищення життєвого рівня населення сприятиме зниженню кількості установ соціального захисту населення і вивільнить кошти для підвищення якості соціальних послуг, що надаються. Все зазначене забезпечить: умови повноцінної життєдіяльності людини, задоволення її духовних і матеріальних потреб через проведення медичної, соціальної, професійної реабілітації, збільшення робочих місць для осіб з обмеженням життєдіяльності на підприємствах різних форм власності; підвищення рівня освіти населення і, зокрема, осіб з обмеженням життєдіяльності; сприятиме затребуваності їх на ринку праці; позитивно позначатися на інформованості населення про діяльність установ соціального захисту населення.
Характерними особливостями динаміки економічних показників України за 2013 - 2014 рр. є загальний низхідний тренд та нестабільність значень індексів фізичного обсягу ВВП, та зокрема, індексів фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу, що однозначно негативно позначається на рівні доходів населення. За даними Державної служби статистики України (далі - Держкомстат), у 2014 р. (порівняно з 2013 р.) індекс фізичного обсягу ВВП зменшився на 2,1%, а індекс фізичного обсягу ВВП у розрахунку на одну особу - на 2,6%. Разом із цим визначається нестабільна динаміка індексів споживчих цін, що має переважну тенденцію до зростання . [1, c.309]
Щорічно зростає кількість безробітних. У найбільш важкому становищі опинились молодь і молоді сім'ї, більшість з яких практично неспроможні розв'язати свої соціально-побу¬тові проблеми власними силами.
Переважання у структурі населення частки заробітної плати, у першому наближенні, говорить про сприятливе соціально-економічне становище суспільства. Однак динаміка питомої ваги заробітної плати у структурі сукупних доходів має тенденцію до скорочення, адже за станом на 2014 р. на заробітну плату припадало 43,5% від сукупних доходів, що на 1,7% менше, ніж у 2013 р. Це свідчить про зворотній (негативний) вектор розвитку соціально-економічних процесів у країні.
Разом із цим, за статтею доходів "соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти" простежується тренд загального зростання. Мізерними лишаються й доходи від власності (одержані), що є свідченням, напевне, тінізації доходів. Прибуток та змішаний дохід характеризуються нестійкою динамікою, їх частка у сукупних доходах з 2013 по 2014 рр. збільшилася на 1,1%.
Відповідно до даних Державної служби статистики України, питома вага оплати праці найманих працівників у структурі ВВП України у 2011 р. - 48,8%, у 2012 р. - 49,6%, у 2013 р. - 49,4 % та у 2014 р. - 49,7%.
Як наслідок, в Україні лишається високою частка працівників, яким нараховано заробітну плату на рівні та нижче прожиткового мінімуму для працездатних осіб, хоча їх чисельність має позитивну динаміку скорочення. Так, у 2012 р. чисельність штатних працівників з низьким розміром доходів від трудової діяльності становила 1981,1 тис. осіб, а у 2014 р. - 556,9 тис. осіб, або на 1424,2 тис. осіб менше.
Як відомо, існує прямий зв’язок між розміром заробітної плати й розміром соціальних виплат. Зокрема, коефіцієнт кореляційної залежності для рядів чисел розміру нарахованої середньомісячної пенсії та розміру середньомісячної номінальної заробітної плати за станом на 2013 р. становив 0,9.
Основним джерелом доходів безробітного населення є допомога з безробіття. За станом на грудень 2013 р. середній розмір виплати з безробіття становив 780,0 грн., що дорівнювало 84,6% від законодавчо визначеного розміру прожиткового мінімуму для працездатних. За експертними оцінками, з появою хоча б одного безробітного в структурі домогосподарства України без дітей рівень бідності збільшується на 35,0%, що вдвічі більше, ніж у середньому в домогосподарствах без дітей. При цьому грошові доходи в розрахунку на умовного дорослого зменшуються майже на 60,0% [3, c.205].
Для зміни ситуації в Україні насамперед необхідні: ґрунтовна програма соціогуманітарного розвитку, яка виважено узгодила б існуючі потреби з наявними економічними можливостями; створення чіткої законодавчої бази яка б регулювала характер роботи і взаємовідносин усіх галузей соціального життя; здійснення послідовних реформ у сфері економіки для під¬вищення фінансового становища громадян; спрямування сил держави на збереження генофонду нації, стимулювання національної свідомості; під¬вищення рівня освіти населення; підвищення рівня зайнятості та розвиток ринку праці; вдосконалення системи соціального захисту; мінімізація зростання цін на суспільно важливі товари і послуги; спрощення системи оподаткування. [4, c.100]
Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти не задовольняють матеріальний добробут населення. Водночас слід відмітити, що державні видатки на соціальний захист населення та соціальне забезпечення щороку зростають. Так, у 2014 р. (порівняно з 2013 р.) із загальної суми Зведеного бюджету на соціальний захист збільшено видатки у 2,5 раза (з 41419,9 млн грн до 105555,7 млн грн). Частка державних витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення населення у загальних видатках протягом 2013 - 2014 рр. збільшилася з 23,8% до 25,0%.
Перспективним шляхом підвищення рівня життя населення, а, отже вдосконалення системи соціального захисту населення є створення спри- ятливих умов для ведення малого та середнього бізнесу.
Отже, результати аналізу сучасного стану і прогнозу розвитку соціальної політики в Україні вказують на необхідність проведення докорінних змін, впровадження цілого комплексу законодавчих, нормативно – правових й інших заходів з метою вирішення актуальних проблем розвитку соціальної політики. Стратегія розвитку України як незалежної і процвітаючої держави може здійснюватися лише за умов високого рівня людського потенціалу та національної свідомості. Подолання соціально – економічної нестабільності є важливим елементом для підвищення рівня життя населення і для розвитку економіки країни. Використання запропонованих шляхів модернізації, дозволить урівноважити соціально – економічні сфери та покращити умови життя українців.

Список використаних джерел:
1. Халецька A.A. Соціальний захист населення в Україні: теорія та практики державного управління: монографія / А.А.Халецька. - Донецьк: Юго-Восток, 2010.- 430 с.
2. Харченко А.М. Соціальна проблема глобалізації – бідність:шляхи її подолання / А.М. Харченко //Фінансовий простір. – 2012. - № 1. – С. 11-12.
3. Коцюробенко Г. М. Вісник соціально – економічних досліджень, стаття "Зарубіжний досвід реформуваннясоціальної політики як передумови формування фінансових ресурсів домогосподарств".–2014.–№2(45)–Ф.235
4. Іванова О.Л. - Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2011. – 107с.



 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Соціально-політичні перспективи розбудови державності України » Кушнір І., Мирончук О., СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В УКРАЇНІ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: