Водянко Н. Лідерство, як фактор суспільного розвитку - Форум
Четвер, 08.12.2016, 13:57
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Водянко Н. Лідерство, як фактор суспільного розвитку - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 21-22.05.2009 » Менеджмент та маркетинг як фактори розвитку підприємницької діяльності. » Водянко Н. Лідерство, як фактор суспільного розвитку
Водянко Н. Лідерство, як фактор суспільного розвитку
conf-cvДата: Четвер, 21.05.2009, 15:02 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Водянко Н.Д.,

Наук. кер. – Гедз О.М,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці


Лідерство, як фактор суспільного розвитку

Лідерство –– здатність впливати на індивідуумів і групи людей, спонукаючи їх працювати для досягнення мети [3, с. 87].
Чомусь людям властиво вважати, що лідерство –– риса, з якою людина повинна народитися. На щастя, з роками ми стаємо все мудрішими, принаймні нас чомусь вчить діловий світ, який, як правило, жорстокий і вимагає уміння виживати в умовах конкуренції.
Слово «лідер», згідно з Оксфордським словником англійської мови, виникло в XIII столітті. У слов'янських, романських й інших мовах немає аналога відповідному англійському слову. Запозичене зі старослов'янського слово «вождь» етимологічно означає «проводир війська» або пізніше — «загальновизнаний ідейний керів¬ник партії, громадського руху». Але керівник не завжди лідер. Нині подекуди спостерігаємо неясність у розумінні таких понять, як «керівник», «стратег», «лідер». Проблема лідерства з початку XX ст. дедалі частіше почала привертати до себе увагу, особливо в нестабільні періоди соціального розвитку. Визначаючи слово «лідерство» необхідно обумовити більш точні значення, що стоять за ним. Багато дослідників намагалися дати власне тлумачення цьому феноменові, відзначаючи найрізноманітніші грані лідерства. При істотних відмінностях, у характеристиках лідерства існує певна подібність (Колпаков В., Анісімов О.) [1, с. 215].
Можна довго міркувати над тим, чому деякі люди стають лідерами беззаперечно, не прикладаючи до цього жодних зусиль, а інші –– ні. Іноді оточуючі говорять про людину, що вона - справжній лідер, але ж лідерство –– явище ситуативне, а не спадкове. Отже, будемо вважати, що деякі люди просто призначені для лідерства, при умові, що вони володіють необхідними якостями. Такими задатками не обов'язково володіти від природи, їх можна і розвинути. Кожен, проявивши наполегливість і приклавши зусилля, може виробити в собі необхідні якості. І тому часто люди, котрі безупинно розвивають в собі здатності до лідерства, досягають вищих результатів, ніж ті, хто наділений цими якостями від природи.
Мета цієї статті –– акцентування уваги на відповідних характеристиках різних аспектів лідерства, аналіз лідерства представленний науковцями та дослідниками всього світу, формування основних понять, які допомагають відкрити в собі лідерські задатки, так як сьогодні ці питання залишаються не розкритими і тому вони є досить актуальними.
Розглянемо декілька підходів до визначення поняття «лідерство»:
 Лідерство –– це мистецтво, вінець управлінської діяльності (Джон Адаїр) [1, с. 215].
 Лідерство — це перевага одно¬го або декількох індивідів над іншими членами групи, що прояв¬ляється в процесі керівництва ними (Абашкина Е. Б., Косолапова Ю. М.).
 Лідерство — «концен¬трація або вираження влади всіх в одній особистості» (Авцинова Г. А.).
 «Лідерство — це сила моралі, що тво¬рить і скеровує», формування, підтримка й скеровування мо¬ральної єдності, морального союзу заради досягнення спільних намірів і цілей» (Александров В.).
 Лідерство — це функціональні відносини, які виникають, коли група висуває лідера з метою контролю за задоволенням її потреб (Андреєв С. С.).
 Лідерство — це соціальний процес, що стимулює, змушує деяких людей іти до старої мети з новою енергією, а до нового результа¬ту — з надією (Анісімов О. С.).
 Лідерство — це управління людьми за допомогою сили переко¬нання й спонукання, а не за допомогою прямої або непрямої пог¬рози чи примусу (Дубов І. Г., Пантелеєв С. Р.).
 Лідерство — це мистецтво знання люд¬ської природи, мистецтво впливу на людей переконанням і прик¬ладом заради конкретного спрямування їхніх дій. Лідерство не слід плутати з управлінням, яке є мистецтвом примусу, коли різ¬номанітними силовими методами людей змушують дотримувати¬ся певного напрямку (Жмириков А. Н., Шляхтин Г. С.).
 Лідерство — це взаємодія між індивідом і групою або, точніше, між особистістю й членами групи. Кожен з учасників цієї взаємодії відіг¬рає певну роль, причому ці ролі відрізняються одна від одної. Осно¬вою для такої диференціації є процес взаємного впливу: один інди¬від впливає на інших, а інші індивіди відповідають на цей вплив (Ільїн М. В., Коваль Б. І.).
 Лідерство — це особлива роль усередині системи стосунків, що виз¬начається взаємними очікуваннями певних дій лідера й послідовни¬ків. Причому до ролі лідера пред'являють більші вимоги, на неї пок¬ладають вищі обов'язки, ніж на інші ролі (Кандиба В. М.).
 Члени групи по-різно¬му сприяють досягненню спільної мети. Якщо чиєсь сприяння є особливо необхідним й інші члени групи визнають це, то роль люди¬ни може бути визначено як лідерську (Кудряшова Б. В.) [4, с. 135 –– 136 ].
Лідеру завжди доводиться шукати компроміси –– терпіти невеликі збитки заради збереження довгострокових стосунків але це залишається частиною справжнього лідерства. Але стрімка зміна ділового середовища змушує замислитись про нові підходи до лідерства. Які ж нові підходи до лідерства?
Вони менше всього спрямовані на володіння формальною владою, вмінням управляти ситуацією за допомогою наказів і більш всього –– на використання комунікативних даних, уміння залагоджувати конфлікти, дипломатич¬ність, мотиваційні навики.
Сьогодні лідер повинен уникати прояву коливань, прагнучи полегшити прийняття рі¬шення. Звичайно, інколи керівнику доводиться приймати особисте рішення незалежно від того, яке рішення прийняла команда.
Це може бути ситуація, в якій потрібна оперативна реакція, або лідер може мати в своєму розпорядженні конкрет¬ну інформацію, і тут він приймає рішення самостійно¬ і члени команди вимушені прийняти це ріше¬ння.
Також лідер повинен уміти заохочувати співпрацю в групі без збитку якості рішень. Прагнення врахувати думку кожного веде до нездорових компромісів, також до прийняття сумнівного рі¬шення, яке залишить задоволеними всіх учасників команди.
Та хіба не так чинять досвідчені менеджери? Не зовсім так: управління і лідерство – це різні, хоча і дотичні завдання. Завдання менеджера –– спра¬влятися з труднощами. Завдання лідера –– впоратися із змінами.
Управління –– більш легше завдання, але з тих пір, як слово «зміна» стало ло¬зунгом сучасної еконо¬міки, менеджерам, навіть середньої ланки, доводиться все частіше виконувати функ¬ції лідерів.
Порівняємо менеджера і лі¬дера

Менеджер
 Планує роботу, бюджети і інше
 Формує організаційну структуру і набирає персонал
 Контролює своєчасне рішення проблем [3, с. 90 ]
Лідер
 Задає напрям
 Підбирає партнерів і союзників
 Створює мотивацію

Сучасні керівники часто карикатурно характеризуються як «терплячі» і «одержимі роботою», проте, вони володіють рішучістю, холоднокровністю і результативним мисленням. Тут мається на увазі створення умов, в яких підлеглі можуть виділитися. Окрім упевненості в собі і власної компетентності, лідер повинен володіти цілим рядом необхідних якостей. Це не природжені квазімістичні властивості, якими людина або володіє, або не володіє, –– це конкретні здібності, які можна і слід в собі розвивати. Справжній лідер повинен бути:
 Дбайливим –– демонструвати здатність врахувати інтереси, сумніви і ус¬піхи інших людей.
 Пристосованим до невизначених ситуацій –– йти лише на прорахований ризик, уміти управ¬лять конфліктною ситуацією на певному рівні і мати можливість передумати, якщо зміняться обставини.
 Наполегливим –– уміти сконцентруватися на меті, не дивлячись на обставини.
 Товариським –– вміти уважно слухати, проводити зустрічі, презентації, вести переговори і виступати на публіці.
 Таким, що знається на політиці компанії –– визнавати своє місце в організаційній структурі влади, вислуховувати особливо уважно сумніви найбільш впливових груп і знати, куди можна звернутися за підтримкою.
 Мати почуття гумору, тобто уміти розрядити обста¬новку.
 Урівноваженим –– для умілого управління серед метушні.
 Усвідомлюючим себе настільки, аби розуміти, як приклади його поведінки впливають на всіх інших.
 Зосередженим на майбутньому –– розуміти, як дане питання впишеться в загальну політику орга¬нізації, і орієнтуватися на довготривалі пріоритети навіть при виконанні невеликих завдань [2, с. 38].
Лідер — той, хто перетворює товаришів по службі (незалежно від того, підлеглі вони чи ні) на людей, які співпрацюють із ним через переконання. Такі особистості можуть прищеплювати іншим усвідомлення важливості виконуваної справи, а звідси — любов до роботи (Колпаков В., Анісімов) [1, с.217]. Відмінності між управлінням і лідерством: «Управління можна визначити як розумовий і фізичний процес виконання запропонованих доручень і вирішення певних завдань. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого один впливає на членів групи».
Щоб відчути необхідність змін проаналізуємо досвід минулого, наведений вище дослідниками в галузі лідерства. Лідерство треба приймати з радістю та нести з честю або просто відсторонитися (Джуєл Л.) [3, с.89]. Ніхто не знає звідки беруться лідери, але дуже помітно, що коли в організації появляється лідер, її справи починають помітно йти вгору. Важливим постає визначення відмінності між керівництвом, владою, лідерством.
Важко дати загальне визначення лідерству. Проаналізувавши теорії лідерства, можна зробити висновок, що кожна із теорій «закривала» частину проблем, а не вирішувала її цілком. Як же люди стають лідерами? Це приходить з досвідом, з віком, освітою, чи справжній лідер таки народжується? Майже всі авторитети в галузі керівництва наводять переліки якостей і характеристик якими мають володіти чи володіють керівники. Використовуючи ці критерії, всі інші люди можуть охарактеризувати себе і відповідно, визначити наявний у них потенціал лідерства.
Для формування в собі лідера пропонуємо низку лідерських навичок:
1. Відкрийте діалог зі своїм внутрішнім критиком - навчіться суперечити внутрішньому голосу, який частенько критикує вас та оточуючих.
2. Щоденно відмічайте свої успіхи –– перед тим, як лягти спати, зробіть список семи речей, які вам особливо вдалися сьогодні, незважаючи на те, наскільки день видався невдалим.
3. Записуйте та слухайте визнання ваших досягнень та недоліків –– цей процес вимагає неабиякої сміливості, однак він є обов'язковим.
4. Розвивайте відносини зі своїм відображенням в дзеркалі - дивіться самі собі в очі.
5. Ризикуйте кожен день –– це означає, що вам треба братися за все в житті, досі вами незвідане.
6. Проявляйте активність і беріть на себе ухвалення рішень - ваша здатність ухвалювати будь –– які рішення повинна зростати щоденно, оскільки прагнення до лідерства виключає пасивність.
7. Засвоюйте практику визнання власних помилок і візьміть на себе відповідальність за ухвалені вами рішення.
8. Навчіться відповідати відмовою і вмійте настояти на своєму.
9. Складіть список альтернатив, які є у вашому розпорядженні, навіть якщо вони не здаються вам особливо притаманними.
10. Подаруйте собі щодня хоча б одне задоволення –– складіть перелік задоволень, які б ви хотіли отримати.
11 . Складіть список того, що вам заважає в досягнення ваших цілей, і спаліть його.
12. Будьте впевненими і напористими, якщо ви постійно ходите з опущеною головою, зсутулившись, ледве рухаєте ногами і рідко дивитесь вверх чи по сторонах - вам ніколи не стати лідером (Федю В.М., Вандич В.В.) [1, с.218 – 219].
Для чого і як група вибирає лідера, чому люди йдуть за ним, що лежить в основі їхнього бажання підкоритися волі лідера, наскільки група гідна свого лідера? На ці запитання ми пропонуємо наступне:
1. Ставте перед собою цілі та робіть все, щоб їх досягти.
2. Будьте честолюбними і показуйте це.
3. Говоріть так, щоб вас почули.
4. Гордіться своєю роботою.
5. Будьте акуратними.
6. Будьте оптимістом.
7. Розширюйте мережу знайомств.
Виходячи із вищенаведеного, потенціал лідера починає виявлятися при труднощах у спільній, узгодженій і значимій для кожного справі, у досягненні мети при розв'язанні завдань і проблем, реалізації цінностей. Лідеру необхідно мати проект переконання прихильників у своїй правоті, повернення дій активних сил у свій бік. Так, президентові країни для активізації дій народу потрібна стратегія. Лідером у цьому ви¬падку стає народ, що схвалює його діяльність. Однак послідовники поділяються на тих, що роб¬лять свій внесок у його проект, і тих, що симпати¬зують йому (а симпатії недовговічні).Лідер реалізує функцію ведучого, при цьому подумки конкретизує стратегію, взаємодію з керівниками інших мікросистем. Потрібна цілісність його дій, що виражається в інтеграції всіх механізмів при реалізації лідерської функції.
Отже, кожна людина народжується із задатками лідера. Але не розвиваючи свої лідерські якості ми не станемо справжніми керівниками. Тільки робота над собою і над власним вдосконаленням може сприяти ефективному управлінню масами.

Список літератури:
1. Демидюк О.М. Спосіб життя лідера // Управління персоналом. – 2007. – №8. – С. 214 – 220.
2. Федин М. Кроки по становленню керівника як лідера // Новий персонал. – 2005. – №4. – С. 37 – 42.
3. Мірошниченко П., Довгопол Н. Лідери // Персонал. – 2005. – №2. – С. 87 – 91.
4. Яхонтова Е. С. Ефективність управлінського лідерства // Персонал. – 2004. – №5. – С. 134 – 139.

 
Форум » Матеріали конференції 21-22.05.2009 » Менеджмент та маркетинг як фактори розвитку підприємницької діяльності. » Водянко Н. Лідерство, як фактор суспільного розвитку
Сторінка 1 з 11
Пошук: