Сендзюк М., Виробничий мікроклімат приміщень... - Форум
Субота, 10.12.2016, 16:39
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Сендзюк М., Виробничий мікроклімат приміщень... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Охорона праці на підприємствах та в установах України » Сендзюк М., Виробничий мікроклімат приміщень...
Сендзюк М., Виробничий мікроклімат приміщень...
conf-cvДата: Середа, 21.01.2015, 10:55 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline




Сендзюк Марія,





3 курс, спец. «Економіка підприємства», д.ф.н.
Науковий керівник – Боднарук О. О.
Чернівецький торгово-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці




Виробничий мікроклімат приміщень, зниження його негативного впливу




У статті розглянемо виробничий мікроклімат приміщень та зниження його негативного впливу.
Ключові слова: мікроклімат виробничих приміщень, оптимальні умови мікроклімату, мікрокліматичні умови.
У цій роботі мною буде розглянуто вплив рiзних виробничих шкідливостей на органiзм людини, а також основні шляхи створення необхідних умов для високопродуктивної i безпечної працi.
Охорона праці відіграє важливу роль у життi людини. Правильна організація працi значно підвищує його продуктивнiсть i рiзко знижує можливість виробничих травм, каліцтв і пр. Це, у свою чергу, робить і безпосереднє позитивний вплив на економічну сторону праці: відбувається зниження на оплату лiкарняних листів та лікування співробітників, зменшується кiлькість i розмір компенсацій за роботу у шкідливих умовах тощо За статистичними пiдрахунками, витрати на необхідні заходи та засоби для охорони праці та безпеки життєдіяльності обходяться в десять разів менше, нiж витрати, внаслідок нещасних випадків тощо.
Однією з найважливіших складових охорони праці є сприятливий мікроклімат виробничих примiщень - тобто умови внутрішнього середовища цих приміщень.
Метою статті є вивчення впливу мікроклімату виробничих приміщень на продуктивність праці і здоров’я працівника, нормативних вимог до його параметрів зокрема.
Мікроклімат виробничих примiщень — це умови внутрішнього середовища цих приміщень. Як фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий стан організму людини в процесі праці.
При виконанні роботи в організмі людини відбуваються певні фізiологiчні (біологічні) процеси, iнтенсивність яких залежить вiд загальних затрат енергiї на виконання робіт і які супроводжуються тепловим ефектом і завдяки яким підтримується функцiонування організму. Частина цього тепла споживається самим організмом, а надлишки тепла повинні відводитись в оточуюче органiзм середовище.
Відповідно до сучасних уявлень основними видами теплообміну організму людини з навколишнім її середовищем є:
– конвективний який залежить від температури повітря, його вологості та рухливості. Завдяки йому за нормальних мікрокліматичних умов організм людини віддає у навколишнє середовище близько 20% надлишкового тепла;
– випаровуванням вологи з поверхні тіла, яке залежить від відносної вологості та рухливості повітря, завдяки якому у навколишнє середовище відводиться також близько 20% надлишкового тепла;
– випромінюванням, яке залежить від результуючого променевого теплового потоку, що випромінюється тілом людини у виробниче середовище і оточуючими джерелами теплового випромінювань в напрямку тіла людини, завдяки якому за нормальних мікрокліматичних умов тіло людини може віддавати у виробниче середовище майже 50% надлишкового тепла;
– кондукцією, яка залежить від температури поверхонь, що оточують людину у умовах виробництва. Кiлькість надлишкового тепла, яке має віддати тіло працівника у навколишнє (виробниче) середовище залежить від енергетичних (фізичних, розумових емоційних, нервових і т. ін.) навантажень при виконанні робіт. При цьому одночасно здійснюється перерозподіл способу теплообміну людина – середовище. Так, при підвищенні важкості праці та температури середовища до температури тіла і вище, теплообмін значною мірою здійснюється за рахунок випаровування (кількість поту з поверхні шкіри досягає 1–1,5 л/год. [1].
Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими
показниками:
- температура повітря,
- відносна вологість повітря,
- швидкість руху повітря,
- інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення,
- температура поверхонь [2].
Нормування параметрів мікроклімату полягає у встановленні їх оптимальних або допустимих величин стосовно конкретних виробничих умов. Воно проводиться з урахуванням таких характеристик: ступеня важкості виконуваної роботи; пори року; кількості надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування (ДСН 3.3.6.042-99. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).
Оптимальні умови мікроклімату – таке поєднання параметрів метеорологічних умов на робочому місці, що при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечує збереження нормального функціонування організму без перенапруження роботи механізму терморегуляції працівника. Допустимі мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, що при тривалому й систематичному впливі на людину може викликати минаючі чи такі, що швидко нормалізуються, зміни функціонального і теплового стану організму. При цьому не відбувається порушення здоров'я працюючого, однак можливе додаткове короткочасне напруження в роботі механізму терморегуляції [3].
Параметри мікроклімату мають безпосередній вплив на самопочуття людини та її працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом конвекції та випромінювання і може зумовити пере¬охолодження організму.
При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад 30 °С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри.
Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.
Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи.
Втрата солі позбавляє кров здатності утримувати воду і також викликає зміни в діяльності серцево-судинної системи. За високої температури повітря і при дефіциті води в організмі посилено витрачаються: вуглеводи, жири, руйнуються білки.
Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі і до гіпертермії — стану, при котрому температура тіла піднімається до 38...40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спотворення кольорового сприйняття, сухість у роті, нудота, блювання, потовиділення. Пульс та частота дихання прискорюється, в крові зростає вміст залишкового азоту та молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, часом виникають судоми, втрата свідомості.
За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму. На початковому етапі впливу помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. За тривалого впливу холоду дихання стає неритмічним, частота та об'єм вдиху зростають, змінюється вуглеводний обмін. З'являється м'язове тремтіння, при котрому зовнішня робота не виконується і вся енергія тремтіння перетворюється в теплоту. Це дозволяє протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Наслідком дії низьких температур є холодові травми.
Параметри мікроклімату спричиняють суттєвий вплив на продуктивність праці та на травматизм [4].
Для того, щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожен з його параметрів.
Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами. У приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (із зачорненим та посрібленим резервуаром). Для неперервної реєстрації температури навколишнього повітряного середовища застосовують самозаписувальні прилади - термографи. Температуру повітря вимірюють у кількох точках робочої зони, як правило, на рівні 1,3-1,5 м від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється й на рівні ніг (0,2-0,3 м від підлоги).
Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в повітрі, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психрометрами Августа, аспіраційними психрометрами, гігрометрами та гігрографами.
Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчасті (0,3-0,5 м/с) та чашкові (1-20 м/с) анемометри, а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) - термоанемометри та кататермометри.
Температура нагрітих поверхонь вимірюється за допомогою електротермометрів, термопар та інших контактних приладів.
Для вимірювання інтенсивності теплового опромінення використовують актинометри, термостовбці, спеціальні радіометри [5].
Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:
-впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміни гарячого способу обробки металу холодним);
-механізації та автоматизації виробничих процесів;
-дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадків з несприятливих умов;
-захисту працівників різними видами екранів;
-раціональної теплової ізоляції устаткування;
-раціонального розміщення устаткування;
-ефективного планування і конструкторського рішення виробничих приміщень (гарячі цехи розміщуються в одноповерхових приміщеннях);
-раціональної вентиляції та опалювання;
-раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви;
-спеціального питного режиму (забезпечення білково-вітамінними напоями, хлібним квасом, підсоленою водою). Працівники гарячих цехів отримують газовану підсолену воду (з вмістом від 0,2 до 0,5 % хлористого натрію). Пиття такої води зменшує спрагу, потовиділення, сприяє зниженню температури тіла, покращує самопочуття і працездатність;
-застосування спецодягу.
Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління.
Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), а також індивідуальними засобами; збільшенням відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.
Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях, установлення періодичних перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обігріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором.
Висновок. Нормалiзація несприятливих мiкроклiматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів та способів. Нормованi параметри мікроклімату на робочих місцях повинні бути досягненні, в першу чергу, за рахунок рацiонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткування з тепло- , холоду- та вологовидiленнями. Для зменшення термічних навантажень на працiвників передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанцiйне управління технологічними процесами i устаткуванням.
У виробничих приміщеннях з надлишком тепла використовують природну вентиляцiю. У замкнутих i невеликих за об’ємом приміщеннях при виконанні операторських робiт використовують системи кондиціонування повітря з iндивiдуальним регулюванням температури та об’єму повітря, що подається.
За наявностi джерел тепловипромiнювання вживають комплекс заходiв з теплоізоляції устаткування та нагрiтих поверхонь за допомогою теплозахисного обладнання.
Список використаної літератури
1. Основи охорони праці: підручник /[ В. В. Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, О. І. Полукаров, В. С. Коз’яков, Л. О. Мітюк та ін.] ; за ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. – [21-е видання]. – Київ. : Основа, 2006. – 161-162 С.
2. Сєріков Я. О. Основи охорони праці: навчальний посібник для студентів електротехнічних спеціальностей вищих закладів освіти / Я. О. Сєріков – Харків.: ХНАМГ, 2007 – 90-91С.
3. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень: ДСН 3.3.6.042-99. –Постанова від 1 грудня 1999 року № 42
4. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці/ В. Ц. Жидецький, В. С. Джигирей, О. В. Мельников. –[2-е видання]. — Львів: Афіша, 2000. — 348 с.
5. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці.Мікроклімат виробничих приміщень : Підручник / В.Ц. Жидецький. — Львів: Афіша, 2005. — 320 с.


 
Форум » Матеріали конференції 15.01.2015 » Охорона праці на підприємствах та в установах України » Сендзюк М., Виробничий мікроклімат приміщень...
Сторінка 1 з 11
Пошук: