Четвер, 28.03.2024, 22:23
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Веселовський О., НАУКОМЕТРИЧНІ МІЖНАРОДНІ БАЗИ ДАНИХ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Веселовський О., НАУКОМЕТРИЧНІ МІЖНАРОДНІ БАЗИ ДАНИХ
Веселовський О., НАУКОМЕТРИЧНІ МІЖНАРОДНІ БАЗИ ДАНИХ
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 13:44 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Олександр Веселовський,





5 курс, спец.”Менеджмент організацій”,д.ф.н.,
Наук. кер. - Білецький Б.Ф.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці






НАУКОМЕТРИЧНІ МІЖНАРОДНІ БАЗИ ДАНИХ





Наукометрична база даних – бібліографічна і реферативна база даних, інструмент для відстеження наукових публікацій. Наукометрична база даних - це також пошукова система, яка формує статистику, що характеризує стан і динаміку показників затребуваності, активності та індексів впливу діяльності окремих вчених і дослідницьких організацій.
Дослідження продуктивності наукової діяльності здійснюється багатьма науковцями, такими як А.В. Шотак, В.С. Лукач, М.М. Борис, І.М. Купчук, Д.О. Мельничук та інші. Ці науковці досліджують методи, що дають змогу визначити якість освіти та рівень продуктивності науки. Не останнє місце займає тема використання індексу Хірша у наукометричних міжнародних базах, в тому числі і Scopus , як інструменту наукометрії.
База даних Scopus у багатьох країнах є одним з головних джерел отримання наукометричних даних для проведення оціночних досліджень на державному або корпоративному рівні. Вона є комерційною базою даних і повна її версія доступна тільки на умовах передплати через веб-інтерфейс.
Scopus – бібліографічна і реферативна база даних та інструмент для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях, є однією зі складових інтегрованого науково-інформаційного середовища SciVerse.
База даних індексує наукові журнали, матеріали конференцій та серіальні книжкові видання [3].
Станом на січень 2013 р. Scopus містить:
 понад 50 млн. записів (близько 2 млн. додається щорічно);
 20,5 тис. наукових видань з 5000 видавництв;
 340 книжкових серій та 4,9 млн. праць конференцій [1].

Мета Scopus в Україні –збільшення номенклатури українських видань, що індексуються у Scopus, до показника 100-200 журналів. У 2012 р. Україна займає 33 місце серед 270 країн світу за загальним індексом цитування.
Причини низької цитованості вітчизняних вчених:
 мовний бар’єр;
 якість журналів;
 транслітерація;
 особливості наукового розвитку.
Рубрикатор Scopus (ASJK) має 27 базових тематичних розділів, поділених на 335 підрозділів, політематичні статті індексуються одразу в кількох розділах. Галузеве покриття розподіляється таким чином:
 Фізичні науки (виробництво; енергетика; комп’ютерні науки; математика; матеріалознавство; науки про Землю та планети; фізика і астрономія; хімічні технології; хімія) – 41 %;
 Медичні науки (медицина; ветеринарна справа та ветеринарна медицина; медичні професії; сестринська справа; стоматологія; фармакологія, токсикологія та фармацевтичні науки) – 40 %;
 Науки про життя (біохімія, генетика та молекулярна біологія; імунологія та мікробіологія; науки про навколишнє середовище; нейронауки; сільськогосподарські та біологічні науки) – 24 %;
 Соціогуманітарні науки (бізнес, менеджмент та бухгалтерський облік; економіка, економетрика та фінанси; мистецтвознавчі та гуманітарні науки; психологія; соціальні науки; теорії прийняття рішень) – 12 % [4].
За географічним охопленням Scopus є універсальною базою даних, серед проіндексованих назв 47 % видаються у Західній Європі, 33 % – у Північній Америці, 9 % – видання Азійсько-Тихоокеанського регіону, 5 % назв східно-європейських видавців (у т. ч. близько 300 російських, 39 білоруських та 37 українських назв журналів) та по 2 % видань з Австралії і Океанії, Африки і Південної Америки [5, c. 380].

Продуктивність наукової діяльності вимірююється через індекси цитування. Класичний індекс цитування являє собою сумарну кількість посилань на публікації вченого у реферованих наукових виданнях. Одним із наукометричних індексів цитування є індекс Хірша [6].
Індекс Хірша (h - індекс, критерій Хірша) – наукометричний показник, запропонований у 2005 р. американським фізиком Хорхе Хіршем як альтернатива класичному індексу цитування. Індекс Хірша є кількісною характеристикою продуктивності вченого, що базується на кількості його публікацій та кількості цитувань цих публікацій.
Індекс Хірша був розроблений, щоб отримати більш адекватну оцінку наукової продуктивності дослідника, ніж можуть дати такі прості характеристики, як загальна кількість публікацій або загальне число цитувань. Індекс добре працює лише при порівнянні вчених, що працюють в одній галузі досліджень, оскільки традиції, пов’язані з цитуванням, відрізняються в різних галузях науки (наприклад, в біології та медицині h-індекс набагато вище, ніж у фізиці) .
Індекс Хірша може обчислюватися з використанням як безкоштовних загальнодоступних наукометричних баз даних в Інтернеті (наприклад, GoogleScholar), так і баз даних з платної підпискою (наприклад, Scopus або ISI Web of Science), але платні бази даних часто теж приводять h-індекс вчених у вільному доступі. Слід зазначити, що індекс Хірша, підрахований для однієї й тієї ж людини з використанням різних баз даних, буде, взагалі кажучи, різний – як і інші наукометричні характеристики, він залежить від галузі охоплення обраної бази даних. Крім того, індекс Хірша може вираховуватися з урахуванням і без урахування самоцитування; передбачається, що відкидання посилань авторів на власні статті дає більш об’єктивні результати. Наприклад, у рейтингу вчених України за індексом Хірша виконується підрахунок по базі даних Scopus з відкиданням самоцитування всіх авторів (тобто цитування статті 1 у статті 2 не враховується, якщо хоча б один автор входить одночасно в список співавторів обох статей).
Отже, наукометричний апарат Scopus забезпечує отримання показників цитованості наукових робіт у виданнях, опублікованих після 1996 р. Тобто у Scopus підраховується кількість посилань на всі проіндексовані ресурси, але лише у ресурсах, опублікованих після 1996 р. На відміну від Web of Science, у Scopus не використовується поняття імпакт-факторів, замість нього журнали Scopus отримують публічно доступний індекс Хірша.

Список використаних джерел
1. Мельничук Д.О. Методика визначення рейтингу структурних підрозділів вищого закладу освіти, викладачів і співробітників за критеріями якості навчально-виховного процесу : метод.посібник / Д.О. Мельничук, А.В. Шостак, І.І. Ібатуллін та ін. – К.: НАУ, 1998. – 41с.
2. Шостак А.В. Індекс Хірша та імпакт-фактор як інструменти наукометрії у дослідницькому університеті / А.В. Шостак, В.С. Лукач, М.М. Борис, І.М. Купчук. – C. 375-382.
3. Шостак А.В. Як підрахувати якість освіти/А.В.Шостак//Сучасна освіта. Всеукраїнський щомісячний журнал. – К., 2010.– №9(71).
http://s-osvita.com.ua/content/view/551/116/.
4. Ефективність наукової діяльності, наукометричні бази даних, індекс цитування/ Наукова бібліотека Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://library.snu.edu.ua/science_3.html.
5. Макаренко Г.В. Індекси цитування як інструмент оцінки ефективності наукової діяльності: переваги та недоліки / Г.В. Макаренко. – [Електронний ресурс].– Режим доступу:
http://scilibchsiem.edukit.cn.ua/naukova....povidi.
6. Наукометричні бази даних / Бібліотека Харківського економіко-правового університету. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://library.hepu.edu.ua/koristu....danikh.


 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Веселовський О., НАУКОМЕТРИЧНІ МІЖНАРОДНІ БАЗИ ДАНИХ
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: