Четвер, 28.03.2024, 18:34
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Сташкевич А., КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Сташкевич А., КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ
Сташкевич А., КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 13:41 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Анастасія Сташкевич,





2 курс, спец. «Фінанси та кредит», д/ф,
Наук. кер. – Пацаранюк Ю.М.,
Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці





КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ (ДВОМОВНОСТІ)





Сьогодні в Україні наявна велика кількість мовних меншин. На нашій території люди спілкуються українською, російською, польською, молдавською, угорською та іншими мовами. Друга за вживаністю в Україні після української - російська мова. Приблизно 35% населення використовують не українську, а російську мову як рідну, це спричинило тісне сплетіння наших мов і породило проблему білінгвізму (двомовності).
У радянські часи питання двомовності/ багатомовності довгий час було сполітизованим, адже функціонування російської мови як державної на територіїї радянського союзу дозволило вченим говорити про можливість існування двох національних мов.
Висвітленню проблеми білінгвізму присвячені праці низки мовознавців: В.Авроріна, Х. Багірокова, І.Білодіда, Ю.Дешерієва, К.Ханазарова, Ю.Жлуктенка, Г.Іжакевич, І.Курдюмової, Л.Масенко, Л.Нікольського, Н. Пашковської, Л. Ставицької, О. Ткаченка, В. Труба, Ф. Філіна, Н. Шумарової, В. Русанівського, В. Іцковича, Б. Шварцкопф. Однак елементарна термінологічна невпорядкованість опису сутності та механізму білінгвізму сприяла виникненню протиріч у тлумаченні поняття [3, с. 48].
Мета даної статті є окреслення білінгвізму в Україні та виявлення основних проблем, повʼязаних з цим явищем.
Українські мовознавці напрацювали істотну методологічну базу дослідження мовної ситуації в Україні. Проведено ґрунтовні соціолінгвістичні та соціологічні дослідження, які дають підстави для досить обʼєктивних кількісних оцінок. Натомість якісні характеристики мовної ситуації в сучасній Україні варіюються в досить широкому діапазоні. Утім більшість дослідників, які ставили собі за мету схарактеризувати мовну ситуацію в Україні, одностайні у визначенні її як білінгвальної, точніше як такої, що характеризує поширення на її території двох мов – української та російської, а також різних форм українсько - російського білінгвізму [5, с. 63].
У сучасній науці поняття білінгвізму розуміють по-різному. Як науковий феномен термін білінгвізм означає співіснування двох мов і розглядається з двох позицій: 1) як соціальне явище; 2) як індивідуальна характеристика особистості. Як соціальне явище білінгвізм – це специфічний стан суспільного життя, за якого спостерігається співіснування двох мов у межах спільної території проживання їхніх носіїв. Як індивідуальна характеристика білінгвізм – це володіння двома мовами для комунікативних потреб залежно від ситуації чи співрозмовника, з яким відбувається спілкування .
У теорії білінгвізму розглядають кілька причин виникнення цього явища:
– спільність території проживання людей різних національностей;
– еміграція та імміграція;
– економічні, культурні зв’язки, туризм, війни;
– освіта й наука.
У розгалуженій класифікації білінгвізму можна виділити такі його типи:
1. Координаційний і субординаційний. Перший передбачає координацію рідної та нерідної мов, при іншому ж типі нерідна мова підкорена рідній. Якщо виникає зворотне явище, таку двомовність називають непаритетною.
2. Рецептивний та продуктивний, або пасивний і активний. Продуктивний тип передбачає не тільки сприйняття, а й продукування усного і писемного мовлення.
3. За умовам виникнення розрізняють природний (набутий у дитинстві) та штучний (у дорослому віці) білінгвізм.
4. Контактний і неконтактний білінгвізм. Для мовної ситуації в Україні характерна контактна двомовність, яка виникає в умовах спільного повсякденного життя двох народів.
5. За близькістю, спорідненістю мов розрізняють близькоспоріднений та неблизькоспоріднений типи білінгвізму [4, с. 82].
Згідно з віковими періодами, білінгвізм має поділ на ранній, зумовлений перебуванням і життєдіяльністю у двомовному культурному середовищі, та пізній, при якому оволодіння другою мовою відбувається у старшому віці, після оволодіння рідною мовою. Також науковці розрізняють індивідуальну і масову двомовність. Абсолютна більшість мовознавців трактує явище масової двомовності як перехідний етап у процесі витіснення однієї мови іншою, у нашому випадку - російською української, оскільки двомовність реально тяжіє до одномовності. В українській ситуації очевидно, що мовою потягу є російська, адже майже все доросле населення України нею володіє, хоча і на різних рівнях, але є певна група людей, які українською мовою не володіють [2, с. 47].
Найтиповіші соціальні умови для виникнення білінгвізму:
• розвиток дитини у сім’ї, де батьки (близькі родичі) спілкуються різними мовами (що трапляється не так часто);
• проживання сім’ї в іншомовному оточенні, коли дитина використовує для спілкування рідну мову, а для навчання у школі – іншу мову (таке явище найбільш типове для іммігрантів, біженців);
• найпоширеніше явище організованого систематичного формування двомовності у процесі вивчення іноземної мови у школі, що є найбільш типовим явищем для українсько-німецького білінгвізму в нашому суспільстві [1, с. 63-64].
Характеризуючи мовну проблему в Україні, українські соціолінгівісти найчастіше відзначають, що масовий білінгвізм спричинений радянською політикою русифікації та асиміляції. На думку Л.Танюка, ситуація двомовності, що склалася в Україні, є неприродною, нестабільною, навіть загрозливою та руйнівною, бо визначається не гармонійною взаємодією мов, а конфліктом і боротьбою, яка триватиме доти, доки на території держави не переможе одна мова. Міжнародні експерти, покликаючись на позиції сучасної соціолінгвістики та на міжнародні засади мовної політики, констатували, що мовна ситуація в Україні складна, а все тому, що немає жодної іншої європейської країни, де мова етнічної меншини набула б такого ж поширення, що й державна мова, - а державна - в окремих районах - була б мовою меншості населення [5, с. 64].
Як зазначає В. Михальченко: „І для суспільства, і для індивіда комфортним є користування однією мовою, переважно рідною, засвоєною в дитинстві, тому що не потрібно докладати зусиль під час засвоєння другої і третьої мови” . Інша група дослідників доводить думку про те, що в сучасному світі білінгвізм є нормою співіснування, а білінгв набуває унікального досвіду. Двомовність „є однією з найсприятливіших умов для розвитку розуму і спостережливих здібностей, гостроти цих здібностей, бо, коли ми є одномовними, коли в нас одна мова, дуже важко зосередити нашу увагу на цінності вираження думки. Дослідниця Н. Нікольська зазначає, що „двомовна освіта відкриває можливості для учнів постійно порівнювати дві культури та толерантно ставитися до проявів „чужого”, а також створює умови для формування власної культурної ідентичності, пізнавальної та професійної діяльності в умовах соціуму об’єднаної Європи, на міждисциплінарній основі забезпечує досягнення учнями синтезу мовної, предметної та міжкультурної компетентності” [4, с. 83].
Отже, як ми бачимо, різні науковці оцінюють явище білінгвізму по- різному: деякі висловлюють думку про те, що двомовність є неприродною, нестабільною загрозою; інші ж кажуть, що двомовна ситуація на території країни природня, це дозволяє яскравіше виражати свої думки.
Ми ж вважаємо, що в кожної людини, має бути тільки одна рідна мова, з якою вона народилася, яку передавали з уст в уста її предки, збагачували досвідом, оспівували у віршах, прославляли в книгах.
Українська мова - одна з наймилозвучніших мов у світі, хоча найменше про це можемо говорити ми - її носії, так як вона стала знаряддям нашого щоденного спілкування. Тож ми повинні берегти нашу мову і старатись її збагачувати, надавати більшої уваги проблемам двомовності і їх вирішенням.

Список використаних джерел:
1. Боднарчук Т. В. Врахування психологічних особливостей білінгвізму в процесі організації двомовного навчання [Текст] / Т. В. Боднарчук // Вісник Львівського національного університету ім. І. Франка. Серія: Педагогічна. – Львів, 2008. – Вип. 23. – С. 63–73
2. Жук Т. В. Мовна особистість та компоненти культури мовного спілкування в умовах білінгвізму / Т. В. Жук [Текст] // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Серія : Філологічні науки. – 2011. – Кн. 2. – С. 46–48.
3. Іваненко І. М. Білінгвізм як ознака мовної ситуації в сучасній Україні [Текст] / І. М. Іваненко, О. Берещук // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського, 2012. т.Вип. 17. –С.47–53.
4. Пилип М. Мотивації мовної поведінки особистості в умовах українсько-польського білінгвізму [Текст] / М. Пилип // Теорія і практика викладання української мови як іноземної . – 2009 . – Вип.4 . – С. 81–85.
5. Фудерер Т. Мовна ситуація України в категоріях концепції Клода Ажежа [Текст] / Т. Фудерер // Мова і суспільство. – 2011. – Вип. 2. – С. 62–71.



 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Розвиток науки та освіти українських ВНЗ » Сташкевич А., КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ В УМОВАХ БІЛІНГВІЗМУ
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: