3 курс, спец. «Облік і аудит», Наук. кер. – Чобанюк Н.В. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ м. Чернівці
КОНКУРЕНТНО СПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ СПЕКТОР ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
Анотація. Ідеться про визначення інвестиційної привабливості України та пропонуються шляхи вдосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в економіку за умов економічної нестабільності. Одним із визначальних факторів, що забезпечують надходження інвестиційних ресурсів є створення сприятливого інвестиційного клімату. Нині він набуває визначального характеру для виходу економіки з кризи та забезпечення конкурентоспроможного виробництва продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому продовольчих ринках. Актуальність теми дослідження. Проблема залучення іноземних інвестицій є актуальною для будь-якої країни світу. Особлива увага даній проблематиці приділяється у країнах, що перебувають на шляху трансформаційних перетворень. Для забезпечення зростання надходження коштів із зовні уряди країн намагаються створити сприятливі умови (правові, політичні, соціальні тощо), що формують інвестиційний клімат всередині країни та визначають міру її інвестиційної привабливості для інвестиційного інвестора. Для Україна, як держави, що переживає період становлення економічної системи та виходу з кризи, питання залучення іноземних інвестицій є надзвичайно актуальними та важливими, оскільки вони впливають на економічний та соціальний розвиток країни. Обсяги іноземних інвестицій та їх ефективне використання є індикатором інвестиційного клімату країни і формування сприятливого середовища для іноземного капіталу. Зважаючи на це, необхідна врегульована державна політика, спрямована на створення сприятливих економічних, правових та організаційних умов для залучення іноземних інвестицій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем інвестиційної політики та формування інвестиційного клімату в державі займались такі вітчизняні фахівці, як: І.А. Бланк, В.В. Борщевський, Л.М. Борщ, Є.Г. Величко, А.Ф. Гойко, Б.В. Гунський, Г.О. Мазур, А.А. Пересада, С.І. Прилипко, В.П. Савчук, О.О. Удалих, В.Г. Федоренко та інші. Мета статті – розглянути теоретичні та практичні аспекти державної політики у сфері інвестування. Виклад основного матеріалу дослідження. Однієї з найбільш гострих проблем сучасної України залишається досягнення стабільного економічного росту. До числа факторів, що роблять безпосередній вплив на динаміку економічного розвитку, безсумнівно, належить інвестиційній сфері, в якій процеси економічного оновлення та зростання визначаються розмірами, структурою інвестицій і швидкістю їх здійснення у макроекономічному аспекті інвестиційна діяльність є процесом закладання майбутнього економіки країни, тому чим більші обсяги інвестицій у поточному році, тим більший може бути обсяг валового внутрішнього продукту країни в майбутньому періоді. Динаміка ВВП значною мірою визначається якісною структурою використання національного доходу на споживання та нагромадження та обсягом реальних інвестицій [2]. Лише у 2011 р. вдалося досягти зламу кількарічних негативних тенденцій в інвестиційній сфері. У 2012 р., попри уповільнення динаміки економічного зростання, обумовлене насамперед негативними тенденціями розвитку світової економіки, в Україні зберігається доволі висока динаміка інвестиційних процесів. Водночас спостерігається невідповідність обсягів і структурно-динамічних характеристик інвестиційних ресурсів потребам забезпечення розширеного відтворення та вирішення модернізаційних завдань. Державна інвестиційна політика реалізується у двох основних формах — прямому й непрямому регулюванні інвестиційної діяльності. Державне регулювання розвитку виробництва й соціальної сфери, що реалізується через фінансування капітальних витрат бюджетом, розглядається і як інвестиційна діяльність держави, що забезпечує йому поступальний розвиток. Завданням будь-якої держави є розвиток своєї інвестиційної та інноваційної діяльності, що забезпечує, в першу чергу, зростання промислового виробництва, що перетворює державу із сировинного придатка світової економіки в країну з конкурентоспроможним експортом. Розробка інвестиційної політики повинна починатися з визначення концептуальних основ розвитку суспільства і держави, встановлення її ролі в суспільному відтворювальному процесі на відповідному часовому етапі. Потім формулюються мета і завдання інвестиційної політики, які відповідають основним напрямам соціально-економічного розвитку країни й використання інвестиційних ресурсів в інтересах громадян та суспільства [3]. За результатами 2012-2013 р. звіту Швейцарія очолює рейтинг в Глобальному Звіті про Конкурентоспроможність четвертий рік підряд. Сінгапур залишається на другій позиції і, з Фінляндією на третій позиції, яку наздоганяє Швеція (4-а). Ці Північні і Західноєвропейські країни домінують в першій десятці з Нідерландами, Німеччиною і Сполученим Королівство займаючи, відповідно, місця 5-е, 6-е і 8-е. США (7-і), (9-й) Гонконг і Японія завершують 10 кращих. За останній рік Україні вдалося дещо покращити свої позиції за показником глобального індексу конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму, посівши 73 місце серед 144 країн порівняно із 82 місцем серед 142 країн світу 2 роком раніше. Проте за індексом технологічного розвитку позиція України не покращується (81 місце), її відносять до групи транзитивних країн, які конкурують за допомогою низькотехнологічних засобів виробництва та мають низький рівень продуктивності праці, але наближаються до середньотехнологічно розвинених країн. Маючи у цілому непогані потенційні передумови для інноваційного розвитку, Україна за індексом інноваційності економіки посідає у зазначеному рейтингу 71 місце, оскільки її економіка має низьку насиченість новітніми технологіями, а обсяг і якість прямих іноземних інвестицій, що виступають важливим джерелом трансферту технологій, знаходяться у вкрай незадовільному стані. За останні роки економіка України так і не позбавилася глибоких структурних деформацій і значно відстає від розвинених країн світу за сукупною продуктивністю всіх факторів виробництва та відповідно – рівнем добробуту населення. Більшість підприємств залишилися технологічно відсталими, енергоємними, із слабкою диверсифікацію продуктів і ринків. Внаслідок технологічної відсталості та недосконалої структури економіки, що доповнюються недоліками організаційно-економічного та інституційного забезпечення економічних процесів, національне виробництво характеризується низькою продуктивністю праці. За даними The Conference Board Total Economy Database, у 2011 р. Україна відставала за показником продуктивності праці (ВВП на одного зайнятого) від старих країн-членів ЄС у 3-6 разів, нових східноєвропейських країн-членів ЄС (крім Румунії та Болгарії) – у 2,0-3,7 разу, а також країн СНД: Азербайджану – у 1,2 разу, Казахстану – у 1,6 разу, Білорусі – у 2 рази, Росії – у 2,2 разу 3. Фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. призвела до обвального згортання інвестиційної діяльності в Україні. Зокрема, у 2009 р. обсяги інвестування в основний капітал скоротились більш ніж на 41,5 % порівняно з 2008 р. Процес відновлення інвестиційної активності у післякризовий період розпочався із суттєвим відставанням від динаміки економічного зростання. Лише у 2011 р. вдалося забезпечити приріст обсягу капітальних інвестицій, що становив 23,9 % порівняно з 2010 р., проте ця цифра виглядає вагомою лише через низьку базу порівняння. У 2012 р. продовжує зберігатись позитивна динаміка інвестиційних процесів (за січень-вересень приріст капітальних інвестицій становив 17,0 %), проте поступово погіршуються передумови для їхнього подальшого розвитку. В Україні спостерігається щорічне зменшення темпів росту прямих іноземних інвестицій: 2009 рік – 20,56%, 2010 рік – 12,45%, 2011 год – 11,62%. Прямі інвестиції підсилюють міжнародну інвестиційну позицію України та запобігають нарощуванню державного боргу, але у зв’язку зі зменшенням потоку прямих іноземних інвестицій міжнародна інвестиційна позиція України погіршилась. Відповідно до підрахунків Європейського банку реконструкції та розвитку кумулятивний показник обсягу прямих іноземних інвестицій в Україні на душу населення станом на початок 2011 року склав, приблизно, 1000 дол. США на душу населення тоді, як у Чехії – 7 418 дол., Болгарії – 6 226 дол., Казахстані – 3 706 дол., Польщі – 3 155 дол., Румунії – 2 350 дол. Загалом, як у сфері внутрішніх, так і у сфері зовнішніх інвестицій, проблема полягає у низькій інвестиційній активності суб’єктів інвестиційної діяльності. Загалом, Європейський Союз залишається ключовим іноземним інвестором в Україні – його частка в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в Україну у 2009 році під час загострення кризи збереглась майже незмінною порівняно з 2008 роком та становила 78,3 % станом на 1 січня 2010 року. Відповідно до даних Держкомстату, у 2009 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку країни, що надійшли зі 125 країн, досягнув рівня в 40026,8 млн дол. США, з яких 31350,5 млн дол. США надійшло з країн ЄС. Несприятливий бізнес-клімат є одним з основних чинників, що негативно впливають на обсяг надходження інвестицій. За результатами рейтингової оцінки, проведеної Всесвітнім банком, Україна займає 145 позицію із 183 країн світу. У зв'язку з фінансово-економічною кризою істотно зменшилися внутрішні джерела надходження інвестицій, а міжнародні фінансові ресурси стали практично недоступними. Через несприятливий інвестиційний імідж країна менш приваблива для міжнародного капіталу в посткризовий період. Аналіз географії вилучення інвестиційних ресурсів з України засвідчив невтішну ситуацію: станом на 1.01.2010 р. найбільший обсяг капіталу (6223,3 млн. дол. США) було спрямовано до Кіпру (92,9%) (табл. 1) Таблиця 1 Прямі інвестиції з України в економіку країн світу станом на 01.01.2010 р. [4] Країни Обсяги прямих інвестицій, млн. дол. США У % до підсумку Усього 6223,3 100,0 У тому числі: Кіпр 5778,5 92,9 Російська Федерація 165,5 2,7 Польща 49,4 0,8 Грузія 32,6 0,5 Латвія 31,9 0,5 Казахстан 27,1 0,4 Вiрґiнськi Острови, Британські 20,8 0,3 Інші країни 117,5 1,9
Найбільші ж обсяги інвестицій з України у країни ЄС за аналізований 2009 рік спрямовано до Кіпру: 5778,5 млн дол. – 97,8 % загального обсягу інвестицій в країни ЄС. Друге та третє місця за обсягами інвестицій посідають Польща та Латвія, в економіку яких з України надійшло відповідно 49,4 млн дол. та 31,9 млн дол. США. Таблиця 2 Прямі іноземні інвестиції в Україну станом на 01.01.2010 рік Назва країни-інвестора Об’єм прямих інвестицій на 01.01.2010 (млн.дол. США)2 В % до всього Всього 40026,8 100,0 Кіпр 8593,2 21,5 Німеччина 6613,0 16,5 Нідерланди 4002,0 10,0 Російська Федерація 2674,6 6,7 Австрія 2604,1 6,5 Великобританія 2375,9 5,9 Франція 1640,1 4,1 США 1387,1 3,5 Вергінські Острова, Британські 1371,0 3,4 Швеція 1272,3 3,2 Італія 992,2 2,5 Польща 864,9 2,2 Швейцарія 805,5 2,0 Угорщина 675,1 1,7 Другі країни Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку України припадає на Кіпр. Загальна сума іноземних інвестицій розподіляється між всіма регіонами України. Виходячи з потреби поліпшення соціально-економічного становища країни, необхідно провести комплекс цілеспрямованих заходів для стабілізації виробництва і досягнення економічного зростання на якісно новій науково-технічній базі. Тому акценти інвестиційної політики слід зосередити на сприянні реалізації основних пріоритетних напрямів реформування економіки країни і державного регулювання економічних процесів. До таких слід віднести: реалізацію моделі інноваційного розвитку виробництва; стимулювання розвитку пріоритетних конкурентоспроможних виробництв і видів науково-технічної продукції, яким можуть бути надані переваги на світовому ринку і − які здатні забезпечити реальне зростання експортного потенціалу країни; надання державної підтримки інвестиціям малих суб'єктів господарювання, що створюють і випускають наукомістку продукцію; здійснення антиінфляційних та інших заходів, спрямованих на стабілізацію національної валюти; переорієнтацію фінансової та грошово-кредитної системи на потреби оновлення нових видів виробництва; стимулювання розвитку та матеріально-технічного переоснащення пріоритетних галузей агропромислового комплексу, забезпечення експортної орієнтації їх виробництва; посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку, реалізацію енергозберігаючої моделі економіки; податкове стимулювання інвестицій у виробництво ресурсозберігаючої техніки; запровадження механізму відбору та оцінки інвестиційних проектів, що передбачають залучення бюджетних коштів; удосконалення нормативно-правової бази інвестиційної діяльності; удосконалення амортизаційної політики; гнучке поєднання адміністративних та економічних методів регулювання; розробку програм залучення стратегічних інвесторів до пріоритетних та орієнтованих на експорт виробництв з реалізацією відповідних заходів організаційного, економічного та політичного характеру. Висновки: Інвестиційну проблему в економіці України на нинішньому етапі його розвитку можна розв’язати шляхом забезпечення еквівалентності обміну між галузями і сферами економіки, встановлення економічно обґрунтованих та взаємовигідних цін на інвестиційні ресурси та визначення пріоритетних напрямків іноземного інвестування, які б забезпечили прискорений вихід економіки з кризового стану. З огляду на це, державна політика щодо формування інвестиційного клімату потребує докорінних змін і має проводитися на якісно вищому рівні. Вона має базуватися на забезпеченні стійкого підйому економіки України шляхом реформування фінансово-кредитної системи, удосконалення відносин власності, приватизаційного законодавства, земельних відносин, а також створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення іноземних інвестицій.
Список використаних джерел: 1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 19.11.1991 р. № 47 2. Концепція розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.in.gov.ua., c. 67. 3. Мазур Г. О. Особливості державної інвестиційної політики України / Г. О. Мазур // Економіка ринкових відносин. – 2008. № 2, с. 77-79. 4. Прес-служба Державного комітету статистики України. Оперативна інформація про іноземні інвестиції України за 2009 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/localfiles/display/ operativ2010
