Ковальська І., Козацтво як феномен розвитку міжнародної... - Форум
Вівторок, 06.12.2016, 02:49
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Ковальська І., Козацтво як феномен розвитку міжнародної... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Міжнародна конкурентоспроможність України в умовах євроінеграційних процесів » Ковальська І., Козацтво як феномен розвитку міжнародної...
Ковальська І., Козацтво як феномен розвитку міжнародної...
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 12:32 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Ілона Ковальська,





1 курс, спец. «Маркетинг», д.ф.н.,
Наук. кер. – Городницька Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
М. Чернівці





Козацтво як феномен розвитку міжнародної торгівлі





У багатовіковій історії України важливе місце належить козацтву. Історичні джерела свідчать про появу українського козацтва в другій половині XV ст. на теренах так званого "Великого кордону", який протягом тривалого часу розділяв європейську та азійську цивілізації. Причини походження цих вільних громад відповідно позначилися на багатьох рисах їхнього внутрішнього устрою, соціальному становищі, формах і методах діяльності, стосунках із владою та міжнародних відносинах. Однак подібність українського козацтва до аналогічних прикордонних утворень не знімає питання про його особливість та унікальність щодо місця й ролі у міжнародній торгівлі. Адже, зародившись на прикордонні, козацтво за порівняно незначний відрізок часу — протягом двох століть, не лише зросло чисельно і стало вагомою міжнародною торгівельною силою, що на рубежі ХVІ – ХVІІ ст. козацтво дедалі більше заявляє про себе, як про впливову силу не тільки у Речі Посполитій, а й на міжнародній арені. Насамперед це виявилося у тому, що досить розвинене і багатогалузеве господарство козацтва, його природно-історична спеціалізація та географічне положення краю спонукало до розвитку різноманітних міжнародних торговельних зв’язків.
Слід зазначити, що особливостями міжнародних торгівельних зв’язків козацтва займається значна кількість науковців, а саме: М. П. Василенка, Д. І. Дорошенка, у своїх наукових працях дослідили генези українського козацтва. Також даним питанням займалися і польські історики: Владислав Томкевич, Збігнєв Вуйцик, Владислав Серчик та американський дослідник Френк Сисина.
У плані постановки проблеми позитивну роль відіграли положення та висновки, які містяться в роботах сучасних російських вчених — М. О. Мінінкова, М. І. Нікітіна, О. О. Преображенського, О. П. Пронштейна, О. Л. Станіславського, Б. М. Флорі.
Торгівля козацькому краю розпочалося наприкінці ХV ст., що вже тоді якісь козаки плавали вниз по Дніпру, ловили там рибу і згодом продавали її у Києві. Щодо міжнародних торгівельних відносин козацтва, то вони формувалися у результаті взаємин кількох головних факторів:
По-перше, тут був досягнутий високий рівень розвитку господарства, що створювало деякий надлишок ресурсів для обміну з іншими народами.
По-друге, історично на Запоріжжі склалася певна господарська спеціалізація, внаслідок якої відчувалася постійна та істотна потреба в привізних продуктах харчування, передусім у хлібі.
По-третє, надзвичайно вигідне географічне положення Запорізької Січі сприяло розвитку транзитної торгівлі.
Серед торгових партнерів Запорізької Січі виділялися Росія, Лівобережна Україна, Польща, Литва, Крим, Туреччина, Персія, Вірменія, Греція та інші країни [2, с. 82-96].
У своїх торговельних зносинах з іншими державами козаки використовували дві головні форми:
 прямий товарообмін;
 купівля продаж товарів за допомогою грошей (див. табл. 1).
Таблиця 1
Особливості міжнародної торгівлі козацтва з іншими державами

Територія Особливості міжнародної торгівлі
Лівобережна Україна та російські області Найбільш питома вага припадає на Лівобережну Україну та російські області, які в сукупності забезпечували найголовніші життєві потреби козацтва. Лівобережжя забезпечувало найголовніші потреби запорожців у хлібі, борошні, пшоні, горілці, одязі і взутті. У великих кількостях завозилися також сукно і вовна, полотно, горох, свинець, рушниці, шкіра худоби, тютюн, дьоготь, рибальські снасті. З Запоріжжя вивозили на Лівобережну Україну продукти тваринництва, рибу, сіль (транзитом з Криму), лисячі та вовчі хутра. З російських областей на запорізькі ринки переважно постачалися товари мануфактурного виробництва й ремесла, зокрема метали і вироби з них, зброя, сукна, бавовняні тканини, полотно, предмети повсякденного побуту.
Правобережна Україна Запорізька Січ вела торгівлю із Правобережною Україною і цей товарообіг не особливо відрізнявся від того, який склався з Лівобережною Україною та Росією. Торговельні зносини Запоріжжя у цьому напрямку здійснювалися за допомогою сухопутних і водних шляхів.
Туреччина Жваві торговельні зносини розвивались у запорожців і з Туреччиною, причому з середини ХVІІ ст. вони стали втілюватися у договірні форми (угода 1649 р.). До Запоріжжя постачалися зброя (рушниці, пістолі, порох, кулі, свинець), а також одяг і взуття, башлики, китайські кафтани, сап’янові чоботи, овочі тулопи, шапки; полотна, бавовняні та шовкові тканини. З продовольства найбільшу питому вагу займали сіль, мед, сир, лимонний сік, ізюм, кава, горіхи. Завозилися такі товари, як дерев’яне масло, камфора, ладан, скло, коси, ножі, бритви, ножиці. В обмін на товари турецьких купців запорожці пропонували вовну, залізо, яловичину, баранину, живих овець, коров’яче масло і конопляну олію, рибу, ікру, хутра, пшеницю тощо.
Крим Великими масштабами і давніми традиціями характеризувалася торгівля Запорізької Січі з Кримом. Обопільна митна політика стимулювала активність торгових людей до збільшення обсягів товарів. Головною транспортною артерією був Муравський шлях, подекуди використовувалися і Дніпровські води. На південь прямували переважно продукти рослинництва і тваринництва, а в транзитній торгівлі – вироби ремесла, зброя. Найголовнішою статтею ввозу з Криму була сіль. Широким попитом у запорожців користувалися кримський сап’ян і сап’янове взуття, шовкові тканини, волоські горіхи, вина та багато інших товарів.
Польща Незважаючи на періодичні політичні тертя, обидві сторони дуже високо цінували взаємні господарські контакти і усіляко сприяли їх всебічному розвиткові. Широкою популярністю серед торгового люду користувалися польські ярмарки. Для польських купців створювався режим найбільшого сприяння, забезпечувалися умови для надійної охорони їхніх товарів, багато чого робилось для організації ефективної торгівлі.

Торгово-економічні зносини козаків ґрунтувалися на багатовалютній системі. Переважали російські червінці: в них запорожці отримували платню і вели розрахунки на внутрішньому і зовнішньому ринках. Крім цього в обігу перебували і інші гроші. На основі широкого товарно-грошового обміну визначалась і купівельна спроможність валют, відповідний валютний курс.
Майже кожний козак брав участь у тій чи іншій формі торгівлі. Спеціально і постійно нею займалися торгові люди, купці, промисловики, шинкарі тощо. Особливо на цьому тлі виділявся чумацький осередок. У зовнішньоторговельних зносинах чумакам відводилася головна роль. Вони об’єднували свої зусилля, створювали артілі, асоціації, товариства.
Найбільші купці, що торгували великими партіями товарів, мали свої представництва (факторії) у зарубіжних землях. Для спілкування з іноземними громадянами для підготовки різноманітних письмових документів використовувалися послуги перекладачів (товмачів). Згідно з угодою 1649 р. турецька сторона не заперечувала проти постійного перебування у Стамбулі торгового представництва Війська Запорізького. Крім того, купцям із Запорізької Січі було надано право побудови в різних портах і містах Туреччини власних складських приміщень для зберігання і упакування товарів. В свою чергу, для захисту інтересів турецьких негоціантів в одному з портів Запоріжжя постійно перебував турецький намісник. Свої факторії та постійних представників мали в Запорізькій Січі й деякі зарубіжні купці.
З метою створення сприятливих умов для торгівлі за часів Козацької держави видавалися спеціальні універсали про охорону особи, товарів, майна купців. При цьому українським купцям надавались окремі привілеї при продажу товару, зокрема звільнення від торгового мита. Іноземні ж купці повинні були сплачувати ввізне мито, а також провізне мито за транзит та право складування товарів. Але з метою стимулювання торгівлі іноземним купцям дозволялося після сплати двох відсотків ввізного мита вільно продавати свої товари на території України. Вивізне мито становило 2 відсотки від вартості товару. Така ставка мита була однією з найменших у Європі, що стимулювало товаропотік через територію України.
Разом з тим існувала і досить жорстка система покарань у випадках реалізації іноземними купцями товарів за посередництва українських купців, що мали пільги, а саме: всі товари конфісковувались митними чиновниками, при цьому половина товарів надходила до гетьманської скарбниці, а половина безпосередньо митникові, що активізувало роботу митних органів [1, с. 25-45].
Тому митна система козацтва мала дві головні цілі:
 поповнення доходів скарбниці;
 регулювання цін та інших умов торгівлі на численних ринках і в окремих торговців.
Митні тарифи поширювалися на усі види торгівлі на увесь обсяг товарів, які підлягали продажу. Кожний козак при нагоді міг продавати спиртні напої, якщо він варив мед, виготовляв пиво чи брагу. До того ж митні тарифи на вино-горілчані вироби були, як правило, вищі, ніж на інші товари. Крім того, вино й горілка, що вивозилися ззовні, обкладалися подвійним митом: за церкву і старшину.
Взагалі митна система на Запоріжжі була досить складна і заплутана. Окрім того, з усіх приїжджих купців стягувалось “мостове” за переїзд через мости, гаті, переправи, а також за перевіз через мости вантажів військовими човнами. Для охорони зарубіжних купців обов’язково приставлявся конвой, плата за який в багато разів перевищувала митний збір. Загалом же митна стаття доходів дуже подобалася запорожцям. Вони домовлялися з російським царем і кримським ханом та забезпечували переправи і перевезення за межами Січі, на території Росії і Криму.
Отже, зросла роль України в системі міжнародних відносин ХVІ – першої половини ХVІІ ст. Українське козацтво активно включалося в тогочасну європейську міжнародну політику, що робило його рівноправним і впливовим об’єктом міжнародного життя. На зламі ХVІ-ХVІІ ст. козацтво вступило на міжнародну арену, а в 20-ті роки ХVІІ ст. вперше підняло свій голос на захист інтересів свого народу, проти соціального, національного й релігійного гніту, розбудивши почуття національної самосвідомості, прагнення до відродження власної держави.

Список використаних джерел:

1. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: підручник / О. П. Гребельник ; Мін-во освіти і науки України, Академія митної служби України. - К. : ЦНЛ, 2005. - 696 с.
2. Журба А. С. Торгівля у запорзьких козаків / А. С. Журба //Скарбниця рідного краї. – Дніпропетровськ: «Дніпро». – 1993. – 132 с.
3. Кучик О.С., Заяць 0. А. Зовнішня політика України: навч. посіб. / О. С. Кучик., О. А. Заяць / — К. : Знання, 2010. — 572 с.
4. Леп’явко С.А. Історія українського козацтва: нариси у 2 т.\ Редкол: Смолій (відп. Ред) та інші. – Київ.: Вид.дім „Києво-Могилянська академія”, 2006р, Т.1. – 800 с.
5. Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ualib.com.ua/
6. Міжнародні відносини козацької України (др. Половина XVII - XVIII ст.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://istoriya.com.ua/.



 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Міжнародна конкурентоспроможність України в умовах євроінеграційних процесів » Ковальська І., Козацтво як феномен розвитку міжнародної...
Сторінка 1 з 11
Пошук: