3 курс, спец. «Товарознавство», д.ф.н., Наук. кер. – Галушка Є.О., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Проблеми та перспективи розвитку франчайзингу в Україні
За умов формування в Україні ринкового господарства, інституційних змін в економіці, радикальних перетворень у відносинах власності, розвитку малого бізнесу в Україні хронічно необхідні інвестиції. Поряд із традиційними формами інвестування цікавими є і нові форми фінансових відносин, які в силу їх можливостей можуть стати імпульсом у майбутньому становленні малого бізнесу. Однією з таких форм є франчайзинг. Цей вид діяльності активно розвивається й практикується західними компаніями і вже довів свою ефективність у розвитку збутових мереж. В Україні франчайзинг тільки починає свій розвиток і вітчизняний ринок франчайзингових підприємств сильно поступається західним. Питання франчайзингу досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як Беррі Л., Гладілін А., Котлер Ф., Коуз Р., Райзберг Б., Томсон А., Усик Н., Гірна О., Ігнатюк А., Мамалига С., Филюк Г., Ястремська О. та ін., які зробили значний внесок у визначення його теоретичного змісту, а також його доцільності та ефективності. Об’єктом досліджень вітчизняних науковців є становлення та розвиток франчайзингу в умовах, як правило стабільних і достатньо розвинених економічних систем. Мало уваги надається розвитку франчайзингу в трансформаційних економіках, до яких і відноситься економіка України. Франчайзинг – це вид ділового співробітництва, сутність якого полягає в наданні одним суб'єктом підприємницької діяльності (франчайзером) права на здійснення визначеної діяльності з використанням його торговельної марки, технологій, ноу-хау, інших об'єктів інтелектуальної власності другому суб'єкту підприємництва (франчайзі) впродовж установленого терміну на обмеженій території та на визначених умовах [1]. Франчайзинг – це відносно нове поняття для українців. У радянському Союзі взагалі не знали, що таке франчайзинг, аж до 80-х років, коли на радянському просторі з’явився перший іноземний франчайзер - американська компанія «Pepsi Cola». Початок франчайзингової діяльності в Україні припадає на перші роки її незалежності. На український ринок проникали відомі іноземні компанії: у 1993 році в Україні розпочала роботу франчайзингова точка інформаційної системи «Компас» голландського походження. Пізніше у Києві у 1994 році з’явився перший ресторан мережі McDonalds. Першою українською франчайзинговою мережею була – «Pizza Celentano», відкрита вперше у Львові у 1998 році [4]. Ця мережа і зараз займає провідні позиції серед франчайзингових фірм. (На сьогоднішній день, щоб стати франчайзі піцерії – «Pizza Celentano», необхідно мати початковий капітал у розмірі від 130 тис. дол. США. При цьому франчайзі зобов’язаний сплачувати франчайзеру сервісну плату 1,5% від обороту та плату за рекламу – 30% від роялті. Середній термін окупності складає 3 роки) [2]. На відміну від країн Європи, в Україні франчайзинг більш поширений у торгівлі, а не у сфері послуг. Це, насамперед, пов’язано з тим, що українці лише знайомляться з франчайзинговою моделлю ведення бізнесу. Більшість франчайзингових проектів реалізуються в столиці України, оскільки в Києві зосереджено більше грошей та кваліфікованих робітників. Проте останнім часом франчайзинговий бізнес проникає і в невеликі міста. Статистична інформація щодо діяльності франчайзингових підприємств наводиться Асоціацією франчайзингу в Україні (АФУ). Станом на 25.07.2012 рік в Україні функціонувало 409 франчайзерів, а взагалі за даними АФУ в Україні кількість франчайзерів 862, з них членів АФУ – 124; віртуальних – 453 (ті, що не мають франчайзі в Україні або що не повідомляють про їх наявність) [3]. Особливістю франчайзингу в Україні є те, що його найбільш активно застосовують фірми, бізнес яких не вимагає значних сум інвестицій – до 20 тис. дол. США, і має порівняно невеликий термін окупності – до 1,5 року. Також важливо, щоб відкриття справи не потребувало значних площ. Цим вимогам відповідають ресторани типу «стріт-фуд», невеликі точки на зразок «Форнетті», «Наша Ряба», «Чудо Піч», туристичні агентства («TUI» та ін.), різні види продаж у вигляді куточка у торговельних центрах – продаж прикрас, мила, солодощів, електронних сигарет і т.д. Незважаючи на те, що франчайзинговий бізнес в Україні розвивається досить швидко і успішно, існує також ряд проблем, які потребують вирішення. До них належать: 1. Необізнаність українських підприємців з основними принципами ведення бізнесу на умовах франчайзингу. 2. Недосконалість законодавчої бази. В Україні не має закону про франчайзинг чи будь-якого іншого нормативно-правового акту, який регулював би відносини у цій сфері. Певні норми ведення франчайзингового бізнесу містяться у Господарському та Цивільному кодексі України, проте вони регулюють лише певні аспекти, такі як право на власність, складання договору та деякі інші. 3. Відсутність детальної інформації про франчайзинг як метод ведення бізнесу. Наприклад, в Україні часто ототожнюються поняття холдингової компанії та франчайзингової фірми, що є неправильним. 4. Відсутність практики апробації бізнесу. За кордоном франчайзер не має права продавати франшизу, якщо вона раніше не була використана для ведення бізнесу. В Україні ж немає такої умови, саме тому тут існує практика продажу зовсім нової франшизи без ведення франчайзером комерційної діяльності за даним напрямком бізнесу. Як наслідок, погіршується якість організації франчайзингу в країні, через що багато підприємців між франчайзинговим та власним бізнесом надають перевагу останньому. Для розвитку франчайзингу в Україні є добрі перспективи, проте, щоб втілити їх в життя, перш за все, слід урегулювати франчайзингові відносини на законодавчому рівні. За основу можна використати проект закону України «Про франчайзинг» від 8 листопада 2001 року. Отже, франчайзинг володіє цілим переліком переваг, які дозволяють ефективніше організувати господарську діяльність з меншими затратами, що підвищуватиме конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Франчайзинг має широкі можливості для розвитку в Україні. Для збільшення його розвитку необхідно: створити орган контролю діяльності ринку франчайзингу, програми навчання для підготовки спеціалістів в сфері франчайзингу, та ввести спрощену систему оподаткування та податкові пільги на початковому етапі розвитку франчайзингової системи для франчайзи, удосконалити законодавчу базу. Саме законодавча база має стати основою і чинником розвитку франчайзингових відносин. Список використаних джерел 1. Буздаков Л. Франчайзингова діяльність як форма господарської взаємодії малого та великого бізнесу/Л. Буздаков//Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля – 2011. – №12(154). – с.10-17 2. Новини франчайзингу [Електронний ресурс] – Режим доступу http://triarh-franchising.com 3. Сайт асоціації франчайзингу//[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//www.franchising.org.ua 4. Franchisenews [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.franchising.com/franchisenews
