Науковий керівник – Гнатишина Н.Д. ЧТЕІ КНТЕУ м. Чернівці
Проблеми та особливості системи планування в сучасних умовах ринкової економіки України
Постановка проблеми. Однією з найважливіших характеристик поточного трансформаційного, нестабільного періоду є хиткість та постіна зміна політичної та економічної ситуації в Україні, у зв'язку з чим достатньо важливим постає рішення питання забезпечення стійкої діяльності підприємств і захисту їх економічних інтересів, особливо в умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку та в Україні. Важливим для кожного підприємства є етап планування. Адже, головним питання як теорії, так і практики управління є питання успішності: чому одні підприємства маючи традиційний ресурсний, управлінський набір та потенціал досягають успіху, а інші, в свою ж чергу за однакових зовнішніх умов, навіть не спроможні досягти стадії зрілості. Відповідь на дане питання шукають багато науковців та бізнесменів. Одним з можливих рішень такої проблеми криється в правильному плануванні кожного кроку підприємства. Реальне ринкове середовище, в якому доводиться функціонувати вітчизняним господарюючим суб'єктам, характеризується крайньою нестабільністю і непередбачуваністю розвитку подій, недостатньо ефективним економічним законодавством, відсутністю розвиненої ринкової інфраструктури. Ці, а також цілий ряд інших економічних, фінансових і соціальних чинників, роблять украй скрутне стабільне функціонування українських підприємств і перешкоджають формуванню ефективних ринкових відносин в країні. Основною проблемою являться недооцінка планування підприємницької діяльності, зведення його до мінімуму, відкрите ігнорування чи некомпететне здійснення як в малому, так і в середньому бізнесі в умовах ринкової економіки, що, як правило, приводить до невиправданих економічних втрат, погіршення економічного стану підпримства, занепаду і в результаті до банкрутства. Аналіз останніх досліджень. На сьогоднішній день проблеми та особливості планування на підприємствах розглядають такі автори як Зінь Е.А., Орлов О.А. та інші. Однак тема являється мінливою, саме тому виникає потреба її вивчення та аналізу на даний етап. Постановка завдання.Завданням дослідження являється: обгрунтування проблем системи планування в сучасних ринкових умовах України; дослідження особливості планування на підприємствах; дослідження термінології «планування» на сучасному етапі розвитки науки.
Виклад основного матеріалу. Призначення планування полягає в прагненні максимально врахувати всі внутрішні і зовнішні чинники (економічного, організаційного, психологічного, соціологічного і технічного характеру), що забезпечують оптимальні умови для розвитку підприємства. До перших слід віднести систему мотивації, організаційну структуру підприємства, стиль управління, технічний рівень виробництва, профіль продукції, що випускається, рівень кваліфікації персоналу, інноваційну активність менеджменту. Зовнішні чинники — це умови ринку, фінансово-економічна і правова системи, соціально-економічне і політичне положення країни, її традиції і загальнокультурний рівень. Кажучи про зовнішні чинники, варто особливо підкреслити значущість стабільності системи податків, кредитів, що надаються виробникам продукції. Відсутність такої стабільності або прагнення з розрахунку на досягнення найближчих цілей надмірно посилити податки, крім інших негативних наслідків, спричиняє за собою підрив економічно ефективної діяльності підприємств. Система планування в організації являє собою сукупність структурних елементів, які забезпечують планову діяльність та її результати у вигляді планів різних типів та планових показників. Основною метою являється бажаний кінцевий результат діяльності організації у майбутньому. Таким чином, для досягнення мети компонуєтся вся архітектура елементів організації та визначається специфіка системи планування. Серйозною помилкою підприємців являється нехтування чи ігнорування такої системи, що цілком може призвести до банкрутства, враховуючи сучасні активно-трансформаційні зміни в Україні. Науковці, що досліджують цю тематику мають неожнозначні трактування. Так, Орлов О.А. стверджує, що планування - це специфічна діяльність по встановленню цілей, яка здійснюється на основі ринкових досліджень та аналізу внутрішніх можливостей, змістом якої є: а) розробка планів і програм; б) визначення показників; в) встановлення взаємозв’язаних завдань підрозділів; г) обгрунтування ресурсів, необхідних для забезпечення інтеграції функціонування всіх служб і підрозділів організації в процесі її діяльності[3, С. 45]. В свою чергу, Зінь Е.А. говорить про те що планування —це процес формування мети регіональної соціально-економічної діяльності, визначення пріоритетів, засобів, методів досягнення мети, а також ресурсів, необхідних для виконання конкретних завдань у встановлені терміни[1, С. 319]. Отже, на нашу думку, планування – це процес формування вироблення, обгрунтування та прийняття рішень, що дозволяє забезпечити максимально ефективне та прибуткове функціонування і розвиток підприємства на даний час та в майбутньому; передбачає обгрунтуваний вибір цілей, визначення політики, розробку заходів та методів досягнення цілей, забезпечення основи для прийняття наступних рішень. Основними проблемами системи планування на підприємствах України є: нехтування системою планування; недооцінка планування підприємницької діяльності; зведення його до мінімуму, відкрите ігнорування ; некомпететне здійснення як в малому, так і в середньому бізнесі в умовах ринкової економіки; створення довгострокових планів без врахування сучасних трансформацій; покладання на просте екстраполювання досягнутих темпів розвитку підприємства; неувага до вивчення ринкового та державно-правового середовища; Для поліпшення ситуації та забезпечення сталого розвитку українським підприємствам в даних нестабільних умовах необхідно формувати більш досконалу систему планування на підприємствах, яка б могла краще враховувати невизначеність зовнішнього середовища, що забезпечить підприємствам досягнення певної глобальної мети свого розвитку, а також пошук більш ефективних методів організації і управління в умовах макроекономічних чинників, що постійно змінюються. Враховуючи сьогоденні постійні зміни як на економічному, так і на правовому просторі в Україні, однією із наважливіших цілей підприємства є побудова короткострокових, багатоальтернативних планів, які в сукупності будуть вести компанію до її основної цілі. Планування є особливою формою діяльності, направленою на розробку і обґрунтовування програми економічного розвитку підприємства і його структурних підрозділів на певний (календарний) період відповідно до мети його функціонування і ресурсного забезпечення. Впровадження системи планування на підприємстві створює наступні важливі переваги: - робить можливою підготовку до використовування майбутніх сприятливих умов; - дозволяє максимально використовувати конкурентні переваги підприємства; - відстежує нові тенденції в економіці, техніці і технології та використовує їх в своїй діяльності; - визначає потребу в капіталі і грошових коштах; - дозволяє своєчасно вживати захисні заходи проти різного роду ризиків; - визначає методи і способи виконання поставленої мети виходячи з наявних ресурсів; - дає змогу повніше використовувати інновації в своїй діяльності; - аналізує підсумки роботи в цілях підвищення ефективності мети і корегування планів на наступний період; - запобігає помилковим діям та обґрунтовує економічну доцільність напрямку розвитку підприємства; - стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі та створює передумови для підвищення їх освітньої підготовки; - покращує координацію дій на підприємстві та збільшує можливості в забезпеченні його необхідною інформацією; - сприяє більш раціональному розподілу ресурсів; - покращує контроль на підприємстві[3]. В умовах ринкової економіки, вітчизняні підприємства, плануючи виробництво, продажі і прибутки, не повинні покладаються на просте екстраполювання досягнутих темпів розвитку підприємства. На зміну традиційному довгостроковому плануванню прийшло стратегічне планування. Основна задача стратегічного планування - вибір напрямків і організація діяльності підприємства, які дозволяють йому добиватися поставлених цілей навіть у разі виникнення непередбачених обставин, негативно впливаючих на його бізнес. Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити самі відповідні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Ухвалюючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик ухвалення неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості організації або про зовнішню ситуацію. Планування допомагає створити єдність загальної мети усередині організації[4]. Висновок. Таким чином, планування дозволяє підприємству моделювати численні можливі зміни підприємства не тільки потім, щоб вибрати з них найкращі, але і щоб мати в особистому розпорядженні запасні рішення, забезпечуючи швидку і раціональну реакцію у разі, коли непередбачені події не дозволять слідувати ухваленому рішенню. Планування діяльності стало в даний час економічною основою ринкових відносин різних підприємств і організацій.
Список використаної літератури: 1. Зінь Е.А. Регіональна економіка. Підручник/ Е.А. Зінь // — К.: «ВД «Професіонал», 2007. — 528 с. 2. Орлов О.А. Планирование деятельности промышленного предприятия. Учебник/ О.А. Орлов // Издание 2-е, перераб. И дополн.-К.: Скарбы, 2006. – 416 с. 3. Собкевич О. В. Реструктуризація промисловості України у процесі посткризового відновлення /. – К. : НІСД, 2011. – 54 с. 4. Шишо Т.Ю. Проблеми використання стратегічного планування в управлінні підвищенням конкурентоспроможності підприємств на сучасному етапі розвитку економіки України[Електронне джерело]: - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/20_DNI_2013/Economics/6_142778.doc.htm
