УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ АСОРТИМЕНТУ ТОВАРІВ У ТОРГОВЕЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
Постановка проблеми. Накопичений досвід управління показує, що торговельне підприємство слід розглядати як складну і відкриту систему, яка спрямовує свою діяльність на задоволення потреб споживачів у продукції при мінімальних витратах та максимізацію прибутку шляхом ефективного використання своїх можливостей на ринку. Наведене визначення торговельного підприємства як системи вказує на те, що його структура має підсистеми. Кожна підсистема виконує свою мету і вирішує комплекс завдань для забезпечення його функціонування та досягнення місії, а саме: вивчення попиту споживачів та кон’юнктури ринку; формування асортименту; організація господарських зв’язків; організація процесу обслуговування споживачів та надання послуг. За умов ринкової економіки управління формуванням асортименту товарів у торговельному підприємстві є досить складним процесом. Основними етапами цього процесу є визначення раціонального асортименту та встановлення вимог до нього, обгрунтування асортиментної політики підприємства і формування на цій базі асортименту організації. Аналіз останніх досліджень. Значну увагу щодо формування й управління асортиментом товарів у торговельних підприємствах в умовах ринкової економіки приділяли вітчизняні та зарубіжні вчені: Гончар Л.А., Холодова О.Ю., Сороківська О.А., Муляр Т.Ю. Однак, через часті зміни ринкових умов функціонування торговельних підприємств, виникає необхідність пошуку нових підходів щодо формування асортименту та контролю якості. Постановка завдання. Основним завданням дослідження являється розкриття основних проблем і недоліків в системі управління формування асортименту товарів у торговельних підприємствах в сучасних ринкових умовах України. Виклад основного матеріалу. Стабільність роздрібної торгівлі визначається раціональністю, повнотою і стійкістю асортименту товарів. Від складу й оновлення асортименту безпосередньо залежать зростання товарообігу і швидкість реалізації товарів. Відсутність у торгівлі товарів, їх вузький, нестабільний чи невідповідний асортимент породжують незадоволення споживачів, що негативно позначається на ефективності торгівлі. (1, с.294) Таким чином, управління асортиментом це насамперед діяльність, спрямована на досягнення вимог раціональності асортименту. Встановлення вимог до раціональності асортименту починається з виявлення запитів споживачів до товарів певної асортиментної приналежності. Це відбувається за допомогою методів маркетингових досліджень таких, як: соціологічний - опитування, реєстраційний - спостереження, а для сезонних і модних товарів - метод історичних аналогій, в основі якого лежить припущення, що події, що мали місце раніше, можуть повторюватися з певною часткою ймовірності. Крім того, організації, які застосовують стратегію активного маркетингу, самі формують попит за допомогою реклами, виставок-продажів, презентацій та інших методів. Вимоги до раціональності асортименту змінюються в залежності від кон'юнктури ринку (платоспроможності покупців, соціально-культурних, правових та інформаційних характеристик навколишнього середовища організації). В загалі, рівень вимог до раціональності асортименту індивідуальний для кожної організації та визначається її асортиментною політикою, яка включає загальні наміри, можливості і основні напрями, сформульовані вищим керівництвом організації в області асортименту. При розробці асортиментної політики організація переслідує мету - формування реального і / або прогнозованого асортименту, який максимально наближається до раціонального, для задоволення різноманітних потреб і отримання запланованого прибутку. Це досягається за допомогою наступних завдань: - встановлення реальних і передбачуваних потреб в конкретних товарах; - визначення основних показників асортименту та аналіз його раціональності; - виявлення джерел товарних ресурсів, необхідних для формування раціонального асортименту; - здійснення оцінки матеріальних можливостей організації для випуску, розподілу та/або реалізації окремих товарів; - визначення основних напрямків формування асортименту [3].
Останнє завдання є досить важливим у процесі управління асортиментом, оскільки формування асортименту, як діяльність по складанню набору товарів, дозволяє задовольнити реальні або прогнозовані потреби, а також досягти цілей, визначених керівництвом організації у його асортиментної політики. Тому, формування асортименту не може бути абстраговано від конкретної організації і повинно базуватися на заздалегідь обраних цілях і завданнях, які обумовлюють напрямки розвитку асортименту . Крім того, формування асортименту товарів здійснюватися з урахуванням дій цілого ряду факторів. Ці фактори поділяються на загальні та специфічні. До загальних факторів відносять поперед всього споживчий попит, рентабельність виробництва товарів. Серед специфічних факторів слід перелічити таки, як: сировинна та матеріально-технічна база виробництва, досягнення науково-технічного прогресу, виробничі можливості виробників, спеціалізація (клас, тип) торгової організації, канали розподілу, методи стимулювання збуту та формування попиту, матеріально-технічна база торгової організації, сегмент споживачів. Визначальним фактором формування асортименту є попит як потреба, підкріплена платоспроможністю споживачів. У свою чергу, попит залежить від сегмента споживачів (чисельність і склад населення, яке обслуговується, їх доходи, національні, демографічні та інші особливості). Рентабельність виробництва і реалізації, як відомо, визначається собівартістю, витратами виробництва та обігу, на розміри яких надають певний вплив державні заходи з підтримки вітчизняних виробників (пільгове оподаткування, митні тарифи та ін.) Так, формування асортименту алкогольної продукції в останні роки значною мірою визначається заходами щодо державного регулювання її виробництва і реалізації. Сировинна база виробничих організацій, як специфічний фактор формування асортименту, визначається наявністю природних ресурсів, станом добувної та переробної промисловості, що випускає сировину, напівфабрикати і комплектуючі вироби, а також витратами на виробництво і доставку сировини. Недостатність або трудомісткість видобутку, збору або вирощування окремих видів сировини призводить до скорочення асортименту відповідних товарів. Так віддаленість районів зростання, висока трудомісткість збору окремих видів дикорослих ягід призвели до скорочення асортименту виробів, що виробляються на натуральній сировині, і до їх заміни виробами на синтетичних харчових добавках, що імітують смак, запах і колір ягід (наприклад, безалкогольні напої). Матеріально-технічна база виробництва також значно впливає на формування асортименту. Недостатність виробничих площ, відсутність або нестача необхідного обладнання призводять до того, що асортимент товарів, що користуються попитом, може скоротитися. Наслідками цього є надмірний попит, зростання цін і заміна дефіцитних товарів фальсифікованими. Досягнення науково-технічного прогресу - потужний стимул оновлення асортименту споживчих товарів. Розробка принципово нових товарів, які мали раніше аналогів, а також товарів підвищеного якості можлива в основному в результаті розвитку науки, техніки і технології. До найбільш значущих факторів формування асортименту товарів відноситься спеціалізація організації торгівлі. Вона визначається при створенні, ліцензування або атестації організації. Керівництво організації приймає рішення про спеціалізацію, від якої залежить її подальша діяльність, в тому числі і формування асортименту [3]. Канали розподілу товарів також мають значення при формуванні торгового асортименту. Налагоджена система поставок через прийнятні для торгівлі канали розподілу, ритмічність доставки в потрібні терміни та в необхідному обсязі полегшують роботу з формування асортименту, забезпечують перевагу закупівель товарів, для яких є налагоджена система збуту. При формування торгового асортименту в умовах насиченого ринку не можна не урахувати методи стимулювання збуту та формування попиту, зокрема рекламну підтримку товарів. Певний вплив на формування асортименту може зробити матеріально-технічна база торгівлі: якщо у фірми відсутні склади, що забезпечують збереження товарів у належних умовах, або площі торгового залу для викладки товарів складного, або розгорнутого асортименту, організація не повинна і планувати такого асортименту. Так, не можна включати в асортимент швидкопсувні або заморожені продукти харчування за відсутності холодильного обладнання[3]. Сегмент споживачів, на який виходить торгова організація, визначає асортимент товарів за рівнем якості і цін (дорогі або високоякісні або дешеві низькоякісні товари). Також, на формування асортименту можуть впливати національні, релігійні та індивідуальні запити споживачів. Регулювання перерахованих вище факторів становить суть управління ассортиментом торговельного підприємства і досягається за допомогою встановлення певних вимог, що висуваються до раціонального асортименту. Щодо організації управління асортиментом і якістю товарів варто зазначити, що окрім інформаційного забезпечення підприємств роздрібної торгівлі про попит споживачів та його зміни воно ще включає: підвищення кваліфікації працівників виробничих підприємств і підприємств роздрібної торгівлі; вивчення вітчизняного та закордонного досвіду щодо удосконалення асортименту і якості товарів; участь виробничих підприємств в науково-практичних конференціях; проведення пробних продажів, презентацій, виставок-продажів і дегустацій; проведення претензійної роботи. Управління якістю здобуває усе більшу популярність завдяки міжнародним стандартам ISO серії 9000, де головним є особлива організація системи виробництва, яка називається «система якості». Ця система являє собою документованість усіх процесів, що мають відношення до виробництва продукції і здатних вплинути на її якість [4]. Слід відмітити, що в основі управління якістю товарів народного споживання полягає комплекс стандартів, які забезпечують надходження безпечних для здоров’я людини товарів із збереженням їх споживних властивостей. Здійснюється ця робота в рамках Комплексної системи управлення якістю товарів, що є підсистемою Єдиної системи державного управлення якістю продукції (ЄС ДУЯП). Робота з управління асортиментом і якістю товарів на виробничих підприємствах і підприємствах роздрібної торгівлі зараз ведеться розрізнено, що не сприяє задоволенню попиту споживачів на товари високої якості. Тому, проведення навчань і підготовку кадрів повинно забезпечувати професійних працівників, включаючи загальну підготовку з питань економіки, організації, товарознавства та знання про існуючу систему управління якістю товарів у цілому. Для навчання працівників підприємств роздрібної торгівлі та підвищення їх кваліфікації проводять семінарські і індивідуальні заняття з викладачами, науково-практичні конференції з управлення якістю, спільні заняття і дискусії з управлення якістю. Не менш важливим елементом підсистеми організації системи управління асортиментом і якістю товарів є організація пробних продажів, що необхідно здійснювати спільними зусиллями промисловості, оптової і роздрібної торгівлі та стати невід’ємною частиною програми впровадження нової продукції на ринок, оскільки тільки пробний продаж нового товару може висвітлити потребу у товарі, відповідність властивостей товару споживачеві та потенційний обсяг його продажу. Контроль за відповідністю асортименту і якістю товарів вимогам споживачів повинен здійснюватися за допомогою вивчення інформації, одержаної безпосередньо від споживачів. Опитування споживачів є суттєвим видом контролю, оскільки являє собою основу для формування асортиментної пропозиції. Джерелами одержання такої інформації можуть бути панельні опитування, опитування відвідувачів виставок-оглядів, виставок-продажів, конференцій для покупців, спеціальне анкетування та ін. Контролем якості і асортименту товарів завершується розробка заходів щодо удосконалення діяльності підприємств роздрібної торгівлі та підвищення ефективності їх функціонування. Тому для підвищення ефективності системи управління асортиментом і якістю товарів пропонуємо прийняття таких заходів: - розробка пропозицій щодо удосконалення стандартів та іншої науково-технічної документації; - розробка рекомендацій щодо підвищення якості товарів, заміна застарілих товарів, удосконалення упаковки або зниження цін; - розробка переліку товарів високої якості або нових у відповідності з вимогами споживачів. Отже, формування асортименту і контроль якості товарів слід розглядати як основні елементи торговельної підсистеми підприємств роздрібної торгівлі, що має суттєве значення для вирішення найбільш гострої проблеми сучасного етапу розвитку економіки України – це проблеми насичення ринку товарами високої якості в необхідній кількості і асортименті у відповідності з попитом та потребами потенційних споживачів [4]. Більша частина малих підприємств України здійснюють торгівлю вузьким за шириною і мілким за глибиною асортиментом. При цьому реалізують винятково ходові, популярні і швидко обігові товари. Інші суб’єкти господарювання залучають споживачів саме можливістю широкого вибору товарів і перспективами здійснення всіх покупок в одному місці. У кожному конкретному випадку рішення про ширину і глибину асортименту приймаються у суворій відповідності з обраною стратегією комерційної діяльності малого підприємства на роздрібному ринку [2, с.203]. Таким чином, на основі проведених досліджень можемо стверджувати, що асортиментна політика малих підприємств відіграє важливу роль у конкурентній боротьбі за споживача. Чим більше в продажу товарів різних найменувань, що задовольняють потреби покупців, тим сильніші конкурентні позиції торговельного підприємства на ринку. Торговий асортимент формується на основі попиту і призначення цільових ринків товарів. Попит покупців і асортиментна номенклатура взаємозалежні. Зміни в попиті супроводжуються змінами в асортименті і відбиваються на його збалансованості. Стратегія оптимізації асортименту малого торговельного підприємства може здійснюватися шляхом звуження його широти і зменшення глибини: торговельні підприємства скорочують асортимент до декількох товарних груп, а в межах груп – організовують продаж лише популярних і ходових товарів. Це дозволяє значно зменшити товарні запаси, збільшити швидкість обертання товарів і скоротити потребу в кредитах на закупівлю і реалізацію товарної маси. Якщо в основу формування асортименту покладена стратегія максимального його розширення і поглиблення, то вона потребує значно більших фінансових ресурсів, але дозволяє запропонувати покупцям дуже широкий асортимент товарів, які можна знайти тільки в цьому торговельному закладі [2, с.204]. Отже, сучасна асортиментна політика підприємства вимагає включення в асортиментну модель переліку товарів, що перебувають на різних стадіях життєвого циклу. Такий підхід дозволяє гарантувати підприємству відносно стійкі обсяги продажів і стабільне становище на ринку. Мале торговельне підприємство повинно бути особливо обережним у період введення в асортимент нового, невідомого споживачу товару, тому що його життєвий цикл може закінчитися на етапі введення. Тому робляться пробні закупівлі малих партій. Якщо ж помічено стійку тенденцію зростання продажів, то закупівлі цього товару можна збільшити до максимуму, супроводжуючи продажі відповідною рекламою. Етап зрілості характеризується стабілізацією обсягів продажів, конкуренція досягає максимуму. На цьому етапі варто використовувати весь арсенал засобів стимулювання продажів, включаючи цінові методи. На етапі спаду товар повинен виводитися з асортименту і замінюватися новим або модифікованим. При цьому ефективним є значне зниження цін на дані товари з відповідним інформуванням про їхню доступність споживачів. Таким чином, асортиментна політика малого торговельного підприємства повинна обиратися з врахуванням загальної мети і стратегічних підходів, які ставить перед собою керівництво фірми, роздрібного торговельного підприємства. Вона має за мету організацію продажу торговельним підприємством збалансованого асортименту товарів, який в раціональних співвідношеннях поєднує товари різних товарних груп залежно від потреб ринку, має враховувати рентабельність торговельної діяльності. При цьому прибутковість торгівлі може бути досягнута як за рахунок скорочення, так і розширення товарного асортименту. Стратегія формування асортименту в цьому випадку має визначити, чи підвищиться рівень доходів торговельного підприємства, якщо здійснювати продаж конкретних груп товарів.
Список використаної літератури: 1. Черничко Т.В., Русин О.В. Організація комерційної діяльності роздрібного торговельного підприємства / Т.В. Черничко, О.В. Русин // Науковий Вісник НЛТУ України. –2011. – Вип. 21.1. – С. 294-299. 2. Степанюк Н.С., Петриченко З.С. До питання формування асортиментної політики торговельного підприємства / Н.С. Степанюк, З.С. Петриченко //Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – №1. – Т.1. – С. 202-204. 3. Гончар Л.А., Холодова О.Ю. Управління асортиментом і якістю товарів як підсистема торговельного підприємства: [Електронний ресурс]: http://www.ukr.vipreshebnik.ru/torgovl....va.html 4. К.е.н. Герасимова Л.М., магістр Асмарян А.С. Асортимент товарів: сучасні проблеми управління / [Електронний ресурс]: http://www.rusnauka.com/23_WP_2011/Economics/10_91123.doc.htm
