Сушко А., Шляхи зниження собівартості продукції... - Форум
Понеділок, 05.12.2016, 16:30
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Сушко А., Шляхи зниження собівартості продукції... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » Сушко А., Шляхи зниження собівартості продукції...
Сушко А., Шляхи зниження собівартості продукції...
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 10:45 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Сушко А.С.,





4 курс, спец. «Економіка підприємства», д.ф.н.,
Наук. кер. – Гнатишина Н.Д.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці





Шляхи зниження собівартості продукції підприємства як запорука його успішного функціонування





Постановка проблеми. Одним з пріоритетних показників, що характеризують роботу підприємств, є собівартість продукції. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан господарюючих суб'єктів.
Зниження собівартості продукції вигідне як для кожного підприємства, окремого його підрозділу, так і для суспільства. Низька собівартість забезпечує підприємству привласнення додаткового продукту, розміри якого залежать від обсягів зниження індивідуальної собівартості порівняно з суспільною.
Низька собівартість продукції в масштабах суспільства підвищує конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку, механізм ціноутворення якого схожий на механізм ціноутворення всередині окремої країни.
Зниження собівартості продукції більшістю підприємств країни, особливо в галузях, які виготовляють товари масового споживання, забезпечує передумови для зменшення цін на ці товари, а отже, для підвищення добробуту народу, а також означає економію матеріальних, людських, фінансових та інших ресурсів, які суспільство може використати для виготовлення нових товарів і задоволення нових суспільних потреб. Таке зниження досягається шляхом скорочення витрат на кожний елемент її структури (за елементами витрат і статтями калькуляції), а також постійних і змінних (а в їх поєднанні — сукупних), внутрішніх і зовнішніх (частково) витрат [2, c.345].
Успіх в зниженні собівартості залежить від правильності вибору методу обліку витрат на підприємстві, а також контролю і постійного пошуку оптимізованих шляхів зниження собівартості продукції.
Основними проблемами, які необхідно дослідити в даній сфері, є постійне вдосконалення механізму формування та пошук ефективних шляхів зниження собівартості продукції. Це має велике значення для будь-якого підприємства, так як є одним із джерел накопичення для розширення виробництва.
Аналіз досліджень та публікацій. Сьогодні проблема дослідження шляхів зниження собівартості продукції привертає до себе увагу таких дослідників, як: Т. Ю. Котенко, І. Ю. Мойсеєнко Т. І. Лункіна, Ю.В. Тюленєва, К.В. Роспопчук, Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун та інші. У своїх наукових працях вони виокремили і обґрунтували основні напрями діяльності, спрямовані на зниження собівартості продукції. Проте, дослідники вивчають проблему зниження собівартості найчастіше з позиції зменшення матеріальних витрат, які в Україні займають значну частку в структурі собівартості. Але існують й інші резерви зниження собівартості, які в даний час досить рідко враховуються на функціонуючих підприємствах, що призводить до недостатньої ефективності їх діяльності.
Метою роботи є пошук найбільш оптимальних і застосовуваних на практиці напрямів зниження собівартості продукції на підприємстві в умовах кризи.
Результати дослідження. Собівартість продукції – важливий економічний показник, що відображає діяльність промислових підприємств [4, с. 284]. Собівартість продукції виражає витрати підприємства, пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією даної продукції. Іншими словами, собівартість відображає, у що обходиться випускається продукція підприємству. Даний показник включає витрати на оплату праці (заробітну плату) і витрати минулої праці (вартість сировини, палива, матеріалів, інших ресурсів, амортизацію основних засобів).
Істотний вплив на рівень затрат здійснюють техніко-економічні фактори виробництва. Цей вплив проявляється в залежності від змін у техніці, технології, організації виробництва, в структурі і якості продукції і від величини витрат на її виробництво. Звідси витікає, що виявлення резервів зниження собівартості повинно опиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних засобів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків, а також усіх складових собівартості [1].
Важливою умовою зменшення собівартості є безперервний технічний прогрес. Комплексна автоматизація виробничого процесу, впровадження новітньої техніки, впровадження прогресивних матеріалів, удосконалення використовуваних технологій являють собою ефективні шляхи зниження собівартості.
Особливо актуальним для України є впровадження принципово нових видів техніки і технологій, оскільки моральне зношування основних фондів у народному господарстві країни досягає 95 %. Проте за катастрофічно низького рівня капіталовкладень в економіку продовжують впроваджуватися переважно застарілі зразки техніки [2, c.347-348].
Ще одним серйозним резервом для зменшення витрат є розширення кооперування і спеціалізації. На спеціалізованому підприємстві з масово-потоковим виробництвом витрати на одиницю продукції будуть значно нижче в порівнянні з витратами на підприємствах, які виробляють ту ж продукцію, але невеликими партіями. Розвиток спеціалізації зажадає організації більш раціональних кооперованих зв’язків [5, с. 92].
Одним з шляхів зниження собівартості продукції є зростання продуктивності праці. Це обумовлюється тим, що, по-перше, за рахунок зростання продуктивності праці досягається економія заробітної плати, так як зростання продуктивності праці призводить до скорочення витрат на виробництво продукції, а по-друге, завдяки зростанню продуктивності збільшується випуск продукції, за рахунок чого досягається зниження собівартості продукції шляхом економії непропорційних витрат. За рахунок підвищення продуктивності знижується питома вага зарплати у структурі витрат.
Велике значення в боротьбі за зменшення собівартості має дотримання режиму економії на всіх етапах виробництва. Це дозволяє знизити витрати матеріальних ресурсів, скоротити витрати на обслуговування управління та виробництва, ліквідувати втрати від шлюбів та інших невиробничих витрат. Як відомо, матеріальні витрати мають значну частку в структурі собівартості, тому навіть невелике скорочення витрат сировини і матеріалів при виробництві продукції дає підприємству в цілому значний ефект.
Тут необхідно почати з вибору постачальників матеріалів. Якщо матеріали будуть доставлятися найдешевшим видом транспорту, це також знизить їх вартість для підприємства. Слід віддати перевагу більш дешевим матеріалами, але не на шкоду якості кінцевої продукції [3].
Зниження пов'язаних з використанням предметів праці витрат (сировини, електроенергії, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів та ін.) має надзвичайно велике народногосподарське значення, оскільки питома вага матеріальних витрат у загальній собівартості промислової продукції становить у середньому від 60 до 90 %, більшість з них невідтворні, а видобуток первинних ресурсів стає дедалі складнішим і дорожчим.
Також слід звернути увагу на можливості поліпшення конструкції виробу і технології виробництва, впровадження обґрунтованої норми витрачання матеріальних цінностей.
Систематичне зниження собівартості вивільняє кошти для подальшого розвитку виробництва і для поліпшення добробуту трудящих. Тобто це важливе джерело зростання прибутку [5, с. 94].
Скорочення собівартості продукції за рахунок заробітної плати у розвинутих країнах можливе через забезпечення вищих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами збільшення заробітної плати. Для України ця проблема є специфічною, оскільки частка фонду оплати праці зайнятих у матеріальному виробництві в національному доході. Скорочення цієї статті витрат можливе за рахунок зменшення чисельності управлінського апарату.
Надзвичайно важливе значення для зниження собівартості продукції в Україні має зниження виплат відсотків за кредит. Скорочення виплат підприємства за кредит сприяє відносному зниженню витрат на виплату обов'язкових платежів (відрахувань у фонд соціального страхування, орендної плати тощо), інших статей витрат. Дешеві кредити можна використати для модернізації виробництва, впровадження принципово нової техніки і технологій, які сприятимуть економічному використанню матеріальних, фінансових, людських ресурсів тощо.
Низька конкурентоспроможність вітчизняних товарів зумовлює наявність на підприємствах такої статті непродуктивних витрат, як штрафи. Факторами, що посилюють значущість таких витрат, є низька трудова і виконавська дисципліна. їх зменшенню сприятиме процес перетворення найманих працівників на співвласників підприємств, підвищення рівня їх самосвідомості та культури, особливо виробничої [2, с. 348].
Зазначені шляхи зниження собівартості не є єдиними. Також можна постаратися знизити витрати на обслуговування управління, спростити апарат управління. Проведення ефективних заходів щодо механізації підсобних і допоміжних робіт дозволить зменшити число працівників підприємства і, відповідно, загальнозаводські витрати. Значні резерви зменшення витрат укладені в зниженні втрат від браку. Вивчення причин виникнення браку, виявлення винуватців дозволять здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва. У цілому масштаби використання шляхів зниження собівартості залежать від особливостей і можливостей кожного конкретного підприємства.
Отже, шляхів зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі капіталовкладення тощо. Але основними напрямами зниження собівартості продукції є перехід до повного способу відтворення техніки, вибір оптимальної амортизаційної політики, ефективного режиму праці і відпочинку трудящих та інші.
А найбільш ефективними шляхами зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, використання світового досвіду щодо зменшення собівартості. Саме ресурсоекономні, ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського товаровиробника.
Висновок. Собівартість продукції підприємства є найважливішим узагальнюючим показником економічної ефективності її виробництва. В ній відбиваються всі сторони господарської діяльності: ступінь технологічного оснащення виробництва та освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей; економічності використання матеріальних і трудових ресурсів і інші умови і чинники, які характеризують виробничо-господарську діяльність. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємств, темпи розширеного виробництва і, звичайно ж, їх фінансовий стан. Зниження собівартості продукції сприяє збільшенню прибутку та підвищенню конкурентоспроможності.
Таким чином, при постійному пошуку нових методів і факторів зниження собівартості продукції діяльність промислових підприємств в Україні може вийти на новий, більш ефективний рівень функціонування.

Список використаних джерел:
1.Котенко Т. Ю. Аналіз витрат як складова управління на підприємствах харчової галузі / Т. Ю. Котенко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 6. – С. 118–121.
2.Мочерний, С. В. Основи економічної теорії : підручник / С. В. Мочерний, С. Г. Скотний. - Л. : Новий Світ-2000, 2006. - 600 с.
3. Мойсеєнко І. Ю. Основні аспекти формування собівартості продукції рослинництва та шляхи її зниження / І. Ю. Мойсеєнко Т. І. Лункіна // [Актуальні питання сталого розвитку економіки: збірник наукових праць з актуальних проблем економічних наук: у 2-х томах / Наукова організація «Перспектива». – Х: Видавничий дім «Гельветика». – 2012. – Т. 2. – С. 55-60.
4.Тюленєва Ю.В. Шляхи зниження собівартості продукції / Ю.В. Тюленєва, К.В. Роспопчук // Сучасні проблеми економіки та підприємництво. – 2012. – № 10. – С. 283-286.
5.Цимбалюк Л. Г. Чинники, резерви та шляхи зниження витрат виробництва як осно­ва зменшення ціни товару / Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун // Вісн. Бердян. ун-ту менеджменту і бізнесу. – 2011. – № 3 (15). – С. 88–95.



 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » Сушко А., Шляхи зниження собівартості продукції...
Сторінка 1 з 11
Пошук: