Торська Ю., ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ... - Форум
Пятниця, 09.12.2016, 23:12
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Торська Ю., ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » Торська Ю., ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ...
Торська Ю., ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ...
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 10:44 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Торська Юлія,





3 курс, спец. “облік і аудит”, д.ф.н.
Наук. кер. – Катана А. В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ





ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДІВ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ





Вступ. Актуальність проблеми забезпечення конкурентоспроможності економічних систем зростає в результаті розвитку інтеграційних процесів. Проблема оцінки конкурентоспроможності економічних систем передбачає визначення основних функцій конкуренції, до яких належать: визначення ринкової вартості товару у процесі конкурентної боротьби; стимулювання впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво як засобу підвищення життєздатності підприємства та отримання переваг над конкурентами; сприяння вибору найефективніших форм власності та господарювання; формування високоефективних конкурентних структур ринку. Мінливі конкурентні умови потребують від економіки та підприємств зокрема вчасного реагування на зміни, що відбулися [3]. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження у виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників монополістів по відношенню до споживача.
Дослідженню теоретичних проблем конкуренції, конкурентних стратегій, конкурентоспроможності, конкурентних переваг підприємств та методів їх оцінки присвячені праці відомих закордонних і вітчизняних вчених (зокрема, Д.Аакера, Г.Азоєва, О.А. Амоші, У.Бролля, Дж. Ванека, А. Гальчинського, В. Гейця, А.Градова, Д. Довганя, К Ерроу, П. Забеліна, О. Зозульова, Ю. Іванова, Т. Комісарової, І. Кравіса, Ж.-Ж. Ламбена, Т. Льовітта, В. Немцова, М. Перлітца, М. Познера, М. Портера, В. Прем'єра, Р. Фатхудінова).
Основним завданням кожного економіста, який вивчає проблему оцінки конкурентоспроможності підприємств, є відшукання критеріїв конкурентоспроможності, джерел і чинників. Нами під час аналізу економічної літератури з даної тематики виділено кілька підходів.
Матричний метод [6;7]. Даний підхід базується на маркетинговій оцінці діяльності підприємства і його продукції. В основі методики - аналіз конкурентоспроможності з урахуванням життєвого циклу продукції підприємства. Сутність оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі - темпи зростання / скорочення кількості продажів в лінійному масштабі; по вертикалі - відносна частка продукції підприємства на ринку. Найбільш конкурентоспроможними вважаються ті підприємства, які займають значну частку на швидко зростаючому ринку.
Переваги методу: при наявності інформації про обсяги реалізації та відносних частках ринку конкурентів метод дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки.
Недоліки методу: виключає проведення аналізу причин того,що відбувається і ускладнює вироблення управлінських рішень, а також вимагає наявності достовірної маркетингової інформації, що тягне необхідність відповідних досліджень.
Методи, засновані на оцінці конкурентоспроможності продукції підприємства [1;2;4]. Ця група методів базується на судженні про те, що конкурентоспроможність підприємства тим вища, чим вища конкурентоспроможність його продукції. Для визначення конкурентоспроможності продукції використовуються різні маркетингові та кваліметрічні методи, в основі більшості яких лежить знаходження співвідношення ціна-якість.
Кожен з приватних індексів по відповідному параметру приймається як відношення фактичного значення оцінюваного параметра до значення відповідного показника конкуруючої продукції (чи іншої продукції, обраної за базу порівняння). При цьому параметричний індекс визначається на основі оцінки технічних (якісних) параметрів продукції, економічний - вартісних. Перелік вартісних і технічних параметрів, а також вага кожного з параметрів встановлюється експертним шляхом. Зокрема, в ряді методів в якості одного з вартісних параметрів розглядається величина витрат з післяпродажного обслуговування продукції.
Параметричний і економічний індекси конкурентоспроможності дозволяють розрахувати інтегральний показник конкурентоспроможності. Він визначається як відношення параметричного індексу до економічного.
Показники конкурентоспроможності обчислюються за кожним видом продукції підприємства. Далі визначається коефіцієнт конкурентоспроможності самого підприємства: перебуває середньозважене значення серед показників по кожному виду продукції, де в якості ваг виступає обсяг реалізації відповідного виду продукції.
До безперечних переваг даного підходу можна віднести те, що він враховує одну з найбільш важливих складових конкурентоспроможності підприємства - конкурентоспроможність його продукції. До недоліків - те, що він дозволяє отримати досить обмежене уявлення про переваги і недоліки в роботі підприємства, оскільки конкурентоспроможність підприємства приймає вид конкурентоспроможності продукції і не зачіпає інші аспекти його діяльності. Крім того, визначені нарікання викликає зведення конкурентоспроможності продукції до оцінки співвідношення ціна-якість, не враховується ступінь інновативності продукції, що має істотне значення при позиціонуванні продукції на ринку.
Методи, засновані на теорії ефективної конкуренції [5;8;9]. Відповідно до цієї теорії, найбільш конкурентоспроможними є ті підприємства, де найкращим чином організована робота всіх підрозділів і служб. На ефективність діяльності кожної зі служб впливає безліч чинників - ресурсів підприємства. Оцінка ефективності роботи кожного з підрозділів передбачає оцінку ефективності використання ним цих ресурсів. В основі підходу лежить оцінка групових показників або критеріїв конкурентоспроможності.
Суть підходу полягає в бальній оцінці здібностей підприємства по забезпеченню конкурентоспроможності. Кожна з сформульованих в ході попереднього аналізу здібностей підприємства з досягнення конкурентних переваг оцінюється експертами з точки зору наявних ресурсів. При цьому склад і структура оцінюваних здібностей значно варіюють у різних методиках: від показників собівартості і фінансової стійкості до здатності підприємства адаптуватися до нововведень.
До переваг даного підходу слід віднести облік вельми різносторонніх аспектів діяльності підприємства. У той же час лежить в основі підходу посилання про те, що показник конкурентоспроможності підприємства може бути визначений шляхом елементарного підсумовування здібностей підприємства до досягнення конкурентних переваг, є недоведеним, оскільки сума окремих елементів складної системи (якою є будь-яке підприємство), як правило, не дає того ж результату, що і вся система в цілому.
Комплексні методи [10]. Методи, віднесені до даного підходу, визначені як комплексні в силу того, що оцінка конкурентоспроможності підприємства в рамках кожного з методів ведеться на підставі виділення не тільки поточної, а й потенційної конкурентоспроможності підприємства. В основі підходу лежить твердження, відповідно до якого конкурентоспроможність підприємства є інтегральна величина по відношенню до поточної конкурентоспроможності та конкурентного потенціалу.
Поточна і потенційна конкурентоспроможність і їхнє співвідношення в рамках інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства в залежності від методу можуть змінюватись. Так, у ряді випадків поточна (реальна) конкурентоспроможність визначається на підставі оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства, потенційна - за аналогією з методами, заснованими на теорії ефективної конкуренції.
В рамках даного підходу становить інтерес метод Забеліна [5], де автор розглядає конкурентоспроможність підприємства як адитивну функцію поточної конкурентоспроможності підприємства та його конкурентного потенціалу з ваговими коефіцієнтами.
Поточна конкурентоспроможність підприємства, у свою чергу, визначається як здатність господарюючого суб'єкта приносити прибуток на вкладений капітал в короткостроковому періоді не нижче заданої прибутковості і розглядається автором як відношення агресивності існуючої стратегії до необхідного в майбутньому рівнем агресивності (стратегічний норматив).
Конкурентний потенціал - потенційна можливість (поточні передпосилання) зберігати або збільшувати конкурентоспроможність у довгостроковому періоді, на нашу думку, вбачається як відношення поточного потенціалу підприємства до оптимального потенціалу (норматив можливостей), що задається рівнем майбутньої нестабільності зовнішнього середовища.
Вагові коефіцієнти показують частку сукупних стратегічних капітальних вкладень, які йдуть відповідно на вкладення в стратегію і потужності (витрати на стратегічне планування, дослідження ринків, розробку нової продукції і запуск її в серійне виробництво, будівлі та обладнання, збутову мережу, маркетинг); вкладення в потенціал підприємства (наймання та навчання персоналу, придбання технологій, витрати на створення функціональних служб і т. п.).
Визначення кожного з розглянутих вище показників у рамках даного методу здійснюється експертним шляхом різних оціночних таблиць і матриць.
До переваг підходу слід віднести те, що він враховує не тільки досягнутий рівень конкурентоспроможності підприємства, але і його можливу динаміку в майбутньому.
Як недолік даної групи методів слід відзначити те, що конкретні способи і прийоми, які використовуються при визначенні поточної і потенційно конкурентоспроможності в кінцевому рахунку відтворюють методи, використовувані в розглянутих раніше підходах, що спричиняє і недоліки відповідних підходів.
Зауважимо, що жоден з існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств не знайшов широкого застосування в практиці економічного аналізу. Це дозволяє зробити висновок про те, що універсальної методики комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства в даний час не існує. На наш погляд, це обумовлено тим, що запропоновані підходи мають цілу низку недоліків.
Переважна більшість методик ґрунтується на виявленні факторів, що визначають конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів, при цьому наголос робиться на виявленні максимальної кількості цих чинників, створенні їх вичерпного списку. З нашої точки зору конкурентоспроможність – (дослівний переклад якої «здатність змагатися») – це наявність певних переваг (ресурсів) та спроможність їх вміло застосовувати у суперництві з іншими «гравцями» для досягнення поставленої мети.
Висновки.
Отже, більшість методик передбачає зіставлення практично ідентичних підприємств, що виробляють схожі товари і послуги та діючих у схожих економічних умовах. Разом з тим, розвиток товарно-грошових відносин призводить до все більшої диверсифікації підприємств, товарів, послуг і відмінностей в економічних умовах діяльності підприємств. Складнішим стає визначення чітких географічних меж того чи іншого ринку, встановлення переліку конкуруючих товарів і підприємств, що тягне за собою непримиримість подібних методик оцінки конкурентоспроможності підприємств.
Питання оцінки конкурентоспроможності вимагають більш детального вивчення, оскільки невирішеними залишаються проблеми вибору універсального показника і набору чинників конкурентоспроможності підприємства, а також подолання суб'єктивізму при її оцінці.
Література

1. Герчикова И. Н. Менеджмент.: [Уч. Пос.] / И. Н.Герчикова // М.: Банки и биржи, 2007. – 356 с.
2. Демченко А.А. Измерение конкурентоспособности предприятий отрасли: Теория и методы измерения/ А. А. Демченко// Курск: ГУИПП «Курск», 2010. – 87 с.
3. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства: [Навч. Посібник] / І.З. Должанський, Т.О.Загорна.– К.: Центр навчальної літератури, 2006.– 384с.
4. Ершова И. В. Конкурентные стратегии технологически ориентированных предприятий. / И. В. Ершова// Екатеринбург: Изд-во УГТУ-УПИ-УПИ, 2009. – 151 с.
5. Забелин П.В. Основы стратегического управления. / П.В.Забелин//-М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2008. – 195 с.
6. Зозулёв А.В. Промышленный маркетинг: рыночная стратегия: [Учеб. пособ.] / А.В. Зозулёв. – К. : Центр учебной литературы, 2010. – 576 с.
7. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: [Навчальний посібник. ] Н. С. Краснокутська. – Х.
8. Млоток Е. Принципы маркетингового исследования конкуренции на рынке. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.marketing.spb.ru, 30.06.2000. – 35 с.
9. Портер М. Конкуренция: [Уч. Пос.] / М. Портер/ [Пер. с англ.]. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2000. – 495с.
10. Родионова В. Н. Организация производства на промышленных предприятиях в современных экономических условиях /В.Н.Родионова //- Воронеж, 2005. – 151 c.
11. Фатхутдинов Р. А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. / Р. А. Фатхутдинов // М.: ИНФРА-М, 2000. – 311 с.



 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » Торська Ю., ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МЕТОДІВ ОЦІНКИ ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: