Мотрюк А., Проблеми оплати праці в Україні - Форум
Неділя, 04.12.2016, 01:50
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Мотрюк А., Проблеми оплати праці в Україні - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Економічна теорія та історія економічної думки » Мотрюк А., Проблеми оплати праці в Україні
Мотрюк А., Проблеми оплати праці в Україні
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 10:25 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Мотрюк Алла,





3 курс, спец. «Облік і аудит», д.ф.н.
Нуковий керівник – ст. викл. Столяр Л.Г.
Чернівецький торговельно – економічний інститут





Проблеми оплати праці в Україні





Заробітна плата являє собою один з основних факторів і показників рівня соціально-економічного життя кожної країни, колективу, людини. Ринкова економіка залежить від рівня заробітної плати, тому що саме вона забезпечує попит на товари та послуги, стимулює керівників підприємств ефективно використовувати робочу силу та модернізувати виробництво [4].
В ринкових умовах значущість заробітної плати є досить високою, адже вона впливає на весь економіко-соціальний механізм будь-якої країни. На макрорівні заробітна плата пов'язана з динамікою цін, інфляцією, рівнем зайнятості та безробіття тощо, а мікрорівні – з ефективністю виробництва, його технологічним рівнем, ефективністю функціонування та розвитку трудового потенціалу та його кваліфікацію тощо [7]. У період переходу України від адміністративно-командної до ринкової моделі розвитку процеси трансформації економіки супроводжуються суттєвими «ускладненнями» та в багатьох випадках перекосами, що не могло не позначитися на добробуті населення, спричинило складні процеси та гострі проблеми у сфері доходів населення, у тому числі й оплаті праці. Державні заходи, спрямовані на вирішення означених вище проблем є незбалансованими, у т. ч. продиктованими різного роду кон’юнктурними складовими [8].
Таким чином, на сьогоднішній день ситуацію щодо вирішення проблем політики доходів населення та сфери оплати праці не можна вважати задовільною. Кількість, та обсяг проблем набули критичного рівня, як наслідок дана тема є досить актуальною для дослідження.
Метою роботи є дослідження стану оплати праці в Україні, виявлення її проблем та визначення шляхів їх вирішення.
Вітчизняні науковці зосереджують свою увагу на питаннях або продуктивності праці, або на питаннях вдосконалення систем оплати праці. Зокрема, проблематика організації оплати праці та напрямів її вдосконалення є предметом науково-практичних досліджень Богині Д.П., Грішнової О.А., Колота А.М., Новикова В.М., Ткаченко Л.Г. Питанням регулювання оплати праці в Україні присвячені праці Губіна К.Г., Лук’янченко Н.Д., Синяєвої Л.В. та багатьох інших дослідників. Однак, остаточно невирішеними, залишаються проблеми ґрунтовного вивчення та пошуку шляхів вдосконалення власне самого механізму державного регулювання заробітної плати та дослідження його інструментів, зокрема, встановлення її мінімального розміру, формування мінімального споживчого кошику [8].
Результати реформування української економіки свідчать про негативні наслідки фактичного виходу держави зі сфери регулювання відносин у сфері оплати праці, що поряд із лібералізацією цінової політики призводить до унеможливлення застосування ефективних механізмів зростання як доходів населення, так і заробітної плати працівників [8].
За дослідженнями вчених-економістів України негативний стан у сфері оплати праці пов’язаний з наступним, заробітна плата у структурі грошових доходів населення у 2013 року залишилася на низькому рівні, порівняно з індустріально розвинутими країнами та становила лише 43,2% [8]. При цьому, сподіватися на її зростання в умовах відсутності суспільних доходів споживання, в умовах нестабільної економічної ситуації неможливо. У той же час неконтрольовані процеси в ціноутворенні не дозволяють підвищувати реальні доходи працівників у порівнянні зі статистичним (номінальним) зростанням заробітної плати. Відсутність ефективних механізмів підвищення реальних доходів та збереження низької вартості робочої сили не сприяє відтворенню основних функцій заробітної плати (зокрема, мотиваційної та стимулюючої) та призводить до зростання її диференціації.
Заробітня плата безпосередньо пов’язана із ринком праці в Україні. Так низький рівень оплати праці є чи не найважливішою проблемою української економіки, оскільки саме рівень оплати праці визначає такі основні макроекономічні параметри, як стандарти соціального захисту та сукупний платоспроможний попит. Стандарти оплати праці в Україні досі є надто низькими, низькою є й питома вага і витрат на робочу силу в собівартості виробництва, і оплати праці у ВВП У цілому частка оплати праці у ВВП в Україні складає 51 %, тоді як у країнах Європейського Союзу - в середньому 65 % [5]. Згідно зі стандартами ЄС мінімальна заробітна плата має бути вищою за прожитковий мінімум приблизно утричі. В Україні погодинна оплата праці є неспівставною з оплатою у країнах Євросоюзу і на 01.12.2013р. становить 7,30 грн за годину (0,62 євро/год) [1]. Tоді, як середні погодинні витрати на оплату праці у промисловості в країнах ЄС 29 - 22 євро/год (найменше - 6 євро/год у Латвії). Не співпадає і спосіб визначення погодинного тарифу: якщо в країнах Європи він обраховується на основі показників рівня забезпечення потреб особи, то в Україні вартість години праці отримується арифметично - у спосіб поділу середньої заробітної плати на місячну норму робочого часу [2].
Всі вищеперераховані чинники стимулюють до появи в Україні так званої «тіньової заробітної плати». За підрахунками фахівців сьогодні обсяги тіньової заробітної плати в Україні складають близько 145 млрд. гривень, але боротьба лише з «сірими» та «чорними» зарплатними схемами на фоні 38,0-40,0% (за різними підрахунками) рівня тіньової економіки країни та мільярдів , що відмиваються через офшорні зони, та за допомогою різного роду тіньових схем олігархічних кіл, з точки зору, сучасного сприйняття економічних процесів у світі взагалі, та в країні, зокрема, є неефективним та популістським заходом, відірваним від загального контексту ринкової економіки небезпечним кроком [5].
В економіці країни залишається значною диференціація рівня оплати праці за видами економічної діяльності та регіонами. Найвищий рівень оплати праці спостерігався у фінансових установах та на підприємствах авіаційного транспорту, а серед промислових видів діяльності на виробництві коксу, продуктів нафтопереробки, готових металевих виробів та видобуванні паливно енергетичних корисних копалин, де заробітна плата працівників перевищила середній показник по економіці в 1,5 - 2,0 раза. Серед регіонів найнижчий рівень оплати праці (на 30,3% менший від середнього по країні) зафіксовано у Тернопільській області, натомість найвищий (відповідно в 1,7 раза більший), як і раніше, спостерігався у місті Києві. Середня заробітна плата працівників Київської, Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей також перевищили показник у цілому по країні (на 0,9% - 14,0%) [9].
За даними Державної служби статистики України, у січні 2013 році найвищий розмір середньої заробітної плати за видами економічної діяльності спостерігався у добувній промисловості і розробленні кар'єрів та становив 3292 грн, найнижчий рівень заробітної плати становив 2081 грн у сільському господарстві, лісовому господарстві та рибному господарстві [3].
Порівнюючи дані за 2013 та 2014 рік, можна зробити висновок, що рівень середньої номінальної заробітної плати за видами економічної діяльності взагальному у 2014 році зріс, так у галузі сільського господарства він становив 2173 грн, що на 92 грн більше ніж в 2013 році. Рівень середньої заробітної плати у галузі промисловості також зріс, порівнюючи з даними за 2013 рік, і становив 3704 грн, що на 412 грн більше ніж розмір середньої заробітної плати у січні 2013. Також, слід зазначити, що спостерігається і зменшення рівня середньої заробітної плати. Так середня номінальна заробітна плата в галузі освіти зменшилась, оскільки в 2013 році становила 2546 грн, а в січні 2014 року – 2476. В свою чергу також зменшилась середня номінальна заробітна плата в системі охорони здоров’я та надання соціальної допомоги і становила 2240 грн, що на 295 грн менше ніж у січні 2013 року (табл. 1) [3].

Таблиця 1
Середня номінальна заробітна плата в Україні за видами економічної діяльності у 2013 - 2014 р.
Вид діяльності січень 2013р. січень 2014р.
Усього: 2766 3148
Сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство 2081 2173
Промисловість 3292 3704
Добувна промисловість і розроблення кар'єрів 3577 4058
Переробна промисловість 3190 3996
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря 3583 3780
Будівництво 2133 2434
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів 2220 3024
Освіта 2546 2476
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 2535 2240
Отже, можна зробити висновок, що передовими галузями щодо рівня середньої заробітної плати в Україні є добувна промисловість та галузь постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря. В свою чергу найменш оплачуваними є сільське господарство та галузь охорони здоров’я [3].
Концептуальною проблемою України є обмеження сфери державного втручання у систему регулювання механізму оплати праці. Як наслідок, за період 2002-2012 років в Україні в порівняні з індустріально розвинутими країнами, незважаючи на значне зростання ВВП, середньої заробітної плати та мінімальної заробітної плати, спостерігалася значна розбалансованість темпів приросту продуктивності праці та виробництва, що призвело до зростання індексу споживчих цін, матеріальних витрат у собівартості, «деградації» всіх функцій заробітної плати [9].
Причинами загострення проблеми державного регулювання оплати праці є:
− відсутність дієвого контролю з боку держави за політикою оплати праці;
− недосконалість науково-методичного забезпечення процесу регулювання оплати праці;
− невиконання чинного законодавства.
Функціонування ефективної системи оплати праці, можливе при реалізації таких заходів:
 удосконалення законодавства щодо порядку та критеріїв визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної погодинної заробітної плати, як державного соціального стандарту;
 забезпечення захисту прав працівників на своєчасне та в повному розмірі отримання заробітної плати, а також погашення заборгованості; істотне зменшення питомої ваги населення, яке перебуває за межею бідності та зміцненню позицій середнього класу;
 залучення необхідних інвестицій у виробництво і людський капітал;
 врегулюванню податкової системи щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці.
 забезпечення підтримки купівельної спроможності населення через індексацію його грошових доходів;
 реалізації комплексу правових, організаційно-економічних заходів, спрямованих на легалізацію тіньових доходів.
Отже, на сьогоднішній день у нашій країні існує велика кількість невирішених питань і протиріч у сфері оплати праці. Час диктує необхідність такої системи оплати, яка формувала б могутні стимули розвитку праці і виробництва. Заробітну плату необхідно підвищувати, але для того, щоб це не стало ще одним чинником інфляції, треба на законодавчому рівні встановити, що джерелами її формування можуть бути кошти від економії витрат та росту продуктивності праці. При встановленні, з одного боку, реального розміру мінімальної зарплати, а з іншого, визначених джерел формування фонду оплати, у підприємців обмежаться можливості утворення тіньових доходів.

Список використаних джерел
1. Про оплату праці: Закон України від 25.04.95 р. № 108/95-ВР. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l _doc2.nsf/link1/Z950108.html
2. Про Державний бюджет України на 2014 рік:Закон Українивід 16.01.2014 № 719-VII редакція від 01.03.2014 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T140719.html
3. Державна служба статистики України: «Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності за період з початку року у 2014 році». [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
4. Грішнова О. А. Підвищення заробітної плати, як передумова економічного зростання та соціального розвитку економіки // Оплата праці: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Луцьк: “Вежа”, 2009. – С.84-88.
5. Лобатюк В. Мінімальна заробітна плата: реальність, проблеми, перспективи //Праця і зарплата. – 2009.- №8. – с.3
6. Лоботюк В. Концепція подальшого реформування оплати праці в Україні //Праця і зарплата. – 2009. – травень. – с.2
7. Попівняк Р.Б. Аналіз співвідношення мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму // Інноваційна економіка. - 2010.
8. Ривак О.С. Доходи населення України // Науковий вісник НЛДУ України. – 2013. Вип.19.13.
9. Застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bnwes.info/ buhgalteriya/novosti-sayta-2013/zastosuvannya-minimalnoyi-zarobitnoyi-plati-v-pogodinnomu-rozmiri-11089.html



 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Економічна теорія та історія економічної думки » Мотрюк А., Проблеми оплати праці в Україні
Сторінка 1 з 11
Пошук: