Четвер, 28.03.2024, 18:28
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Тимків М., РОЛЬ ПРИНЦИПУ САМОСТІЙНОСТІ В БЮДЖЕТНІЙ СИСТЕМІ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Роль фінансово-кредитної системи у розвитку економіки країни » Тимків М., РОЛЬ ПРИНЦИПУ САМОСТІЙНОСТІ В БЮДЖЕТНІЙ СИСТЕМІ
Тимків М., РОЛЬ ПРИНЦИПУ САМОСТІЙНОСТІ В БЮДЖЕТНІЙ СИСТЕМІ
conf-cvДата: Понеділок, 26.05.2014, 14:02 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Тимків Мар'яна ,





3 курс, спец. «Фінанси», д.ф.н.,
науковий керівник - Федорюк А.Л.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
М. Чернівці




РОЛЬ ПРИНЦИПУ САМОСТІЙНОСТІ В БЮДЖЕТНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ, ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ Й НЕДОЛІКИ





Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устрої і врегульована нормами права. Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів: єдності всіх бюджетів; автономності кожного бюджету.
Метою написання роботи є дослідження дії принципу самостійності, його регулювання й недоліки в бюджетній системі України. Завданням є з'ясувати й дослідити природу принципу самостійності й функціонування його в бюджетній системі.
Актуальність теми визначається роллю принципів бюджетної системи, які є основою бюджетного устрою, а саме принцип самостійності є важливим чинником побудови бюджетної системи, який впливає на розвиток держави. Сучасний стан підходів щодо розвитку принципів побудови бюджетної системи України відображають праці, Лопушинського І.П. Буряченка А. Є., Палія М. П..А також добре визначені в Бюджетному кодексі України.
Принципи формування бюджетної системи України визначені Бюджетним кодексом . Можливі три підходи до структурної побудови бюджету: створення єдиного для всієї країни бюджету; формування регіональних бюджетів; поєднання централізованих і децентралізованих ланок. В Україні застосовується третій підхід. Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування доходів і видатків між окремими автономними бюджетами. Розмежування доходів може проводитися двома методами: закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету; встановлення системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто проведення відрахувань до бюджетів нижчих рівнів,виходячи з їх потреб [7].
Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:
принцип єдності бюджетної системи України;
принцип збалансованості;
принцип самостійності;
принцип повноти;
принцип обґрунтованості;
принцип ефективності та результативності;
принцип субсидіарності;
принцип цільового використання бюджетних коштів;
принцип справедливості і неупередженості;
принцип публічності та прозорості [2].
Відповідно до ст. 95 Конституції України бюджетна система будується на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіальними громадами та закріплює виключно законодавче й цільове регулювання будь-яких видатків держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; проголошує ідею збалансованості бюджету; закріплює прифнцип звітності і прозорості (оприлюднення) звітів про доходи й видатки Державного бюджету України та місцевих бюджетів [1].
Принцип (від лат. -- початок, основа) визначається як основні, вихідні положення, установка для якої-небудь теорії, вчення, науки або керівне положення, основне правило діяльності. Дотримання обґрунтованих принципів побудови бюджетної системи, виокремлених у ст. 7 Бюджетного кодексу України, визначає ефективність її функціонування у країні [6].
Одним із головних принципів побудови бюджетної системи України є принцип самостійності бюджетів, що забезпечує закріплення за ними відповідних джерел доходів і право відповідних органів влади самостійно і незалежно затверджувати та виконувати відповідні бюджети. У свою чергу, принцип самостійності бюджетів діє в рамках принципу єдності бюджетної системи, яким передбачено єдність порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності, тому дотримання основних процедур виконання бюджетів є обов’язковим [5, с. 141].
Принцип самостійності є найважливішим принципом, зміст якого розкривається в п. 3 ст. 7 Кодексу. Цей принцип означає, що державний і місцеві бюджети є самостійними: держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. А органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави [1].
Самостійність забезпечується:
-- закріпленням за бюджетами кожного рівня бюджетної системи відповідних джерел доходів, перелік яких визначається законодавством;
-- правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України;
-- правом самостійного й незалежного розгляду та затвердження кожного з бюджетів, тобто відповідні органи влади й органи місцевого самоврядування мають право самостійно, незалежно одне від одного брати участь у бюджетному процесі.
Всі перелічені аспекти, що характеризують принцип самостійності, фактично відображають повноваження й обов’язки органів влади адміністративно-територіальних утворень, які затверджують і виконують відповідний бюджет. Принцип самостійності фактично захищає бюджети від неправомірного чи необґрунтованого перерозподілу або вилучення бюджетних коштів, від втручання в бюджетний процес на будь-якій його стадії. Слід зазначити, що реальне забезпечення принципу самостійності всіх бюджетів не можливе без існування власних джерел доходів, достатніх для виконання функцій органів влади та органів місцевого самоврядування, які є розпорядниками бюджетних коштів. Лише якщо всі органи влади наділені для реалізації своїх повноважень необхідними бюджетними коштами, можна говорити про реалізацію принципу самостійності бюджету. На практиці цей принцип реалізується в межах закріпленої за кожним органом влади компетенції. Компетенція (від лат. -- взаємно прагну, відповідаю) -- це сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов’язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. У загальному вигляді найважливіші питання, зараховані до відання місцевого самоврядування, визначено Конституцією України, ст. 143 якої передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону тощо. Деталізується й конкретизується компетенція місцевого самоврядування в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” [6].
Отже, самостійність місцевих бюджетів має реалізовуватись не тільки правами органів влади й місцевого самоврядування на розгляд та затвердження власних бюджетів, але й шляхом закріплення за відповідними бюджетами такого розміру доходів, який дав би змогу здійснювати фінансування мінімально необхідних видатків. За конституцією України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування, фінансово підтримуючи місцеве самоврядування і органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. А держава зобов’язується фінансувати здійснення таких повноважень у повному обсязі.
Отже, «самостійність забезпечується: закріпленням за бюджетами кожного рівня бюджетної системи відповідних джерел доходів, перелік яких визначається законодавством; правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України; правом самостійного і незалежного розгляду і затвердження кожного з бюджетів, тобто відповідні органи влади і органи місцевого самоврядування мають право самостійно, незалежно одне від одного брати участь у бюджетному процесі» [8, с. 39]. Отже, розглядуваний принцип визначає матеріальний зміст певних відносин та знаходить свій прояв у відповідному процесі.
Самостійність бюджетів проявляється (реалізується) у: праві органів представницької влади самостійно здійснювати бюджетно-процесуальні процедури; законодавчому закріплені переліку власних джерел доходів бюджетів; законодавчому закріпленні права та можливості самостійно визначати напрями витрачання коштів бюджетів (видатків); встановленні заборони вилучати з бюджетів кошти, що надійшли понад заплановані, залишилися невикористаними на кінець бюджетного року. Що стосується самостійності місцевих бюджетів, то вона «повинна реалізовуватися як правами органів влади та місцевого самоврядування на самостійний розгляд і затвердження власних бюджетів, так і шляхом закріплення за відповідними бюджетами такого розміру доходів, який би дав змогу здійснювати фінансування мінімально необхідних видатків» [8, с. 40].
Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України одним із принципів бюджетної системи є принцип самостійності, згідно з яким Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Незважаючи на це, більша частина фінансових ресурсів України акумулюється в Державному бюджеті. У зв’язку з тим, що практично всю законодавчу базу щодо формування доходів місцевих бюджетів формує держава, а також визначає обсяги доходів і розрахункові показники, обсяги трансфертів, її роль у формуванні доходів місцевих бюджетів зростає з кожним роком [4, с. 15].
Реальну самостійність місцевим бюджетам забезпечує лише їх фінансова незалежність. У Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року. [3] відмічається, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрямок використання коштів місцевих бюджетів відповідно до Закону. Розглянемо низку проблем, пов’язаних з неналежним функціонуванням місцевих бюджетів як самостійних:
По-перше, недостатність коштів для фінансування самоврядного розвитку. В основі такого становища лежать як недостатність власних джерел надходжень, так і неврегульованість механізму надання міжбюджетних трансфертів. Власними доходними джерелами, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (другий кошик доходів бюджету), забезпечується близько 20 % доходів. Натомість, закріпленими податками та зборами (які враховуються при визначенні обсягу трансфертів) забезпечується до 80 % доходів. Якщо врахувати, що трансфертами забезпечується близько 45 % доходів, то виявляється, що частка доходів, на мобілізацію яких органи влади мають вплив, складає приблизно 11 %. Тому про фінансову самостійність місцевих бюджетів у сфері самостійного розпорядження мобілізованими коштами можна говорити досить умовно.
По-друге, відсутність єдиного стабільного джерела надходжень до місцевих бюджетів, право адміністрування якого належить місцевим радам. Нині до 80 % надходжень до місцевих бюджетів забезпечує податок на доходи фізичних осіб, проте він є загальнодержавним, а також належить до першого кошика. До того ж, як місцевий цей податок не відповідає принципу справедливості оподаткування та використання надходжень, оскільки місце сплати податку може не відповідати місцю проживання громадянина і відповідно надходження збільшуються на користь тих адміністративно-територіальних одиниць, де більший рівень зайнятості (в основному міста чи великі села), проте не завжди вищий рівень потреб.
По-третє, зростання частки трансфертів і дотацій вирівнювання. Зростання частки трансфертів свідчить не лише про недостатність обсягу самостійно мобілізованих коштів, але і про посилення залежності місцевого самоврядування від рішень органів влади. Також, знижується ініціативність у мобілізації коштів та пошуку власних резервів наповнення місцевих бюджетів. Збільшення частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів, а в структурі трансфертів – зростання частки дотацій вирівнювання свідчать на користь того, що у фінансовій політиці держави акценти робляться на надання можливості місцевим органам влади і самоврядування проводити власну стратегію витрачання коштів. Натомість є ризик витрачання коштів на вирішення некритичних суспільних проблем і незадоволення у повній мірі соціальних потреб громадян.
По-четверте, чутливість до впливу фінансово-економічної кризи податку на доходи фізичних осіб (як бюджетоформуюючого для місцевого рівня) та єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва, надходження за якими значно скоротились, натомість слабка вразливість до циклічних коливань таких джерел надходжень, як плата за землю та податок із власників транспортних засобів [9].
Отже, нинішнє зростання частки трансфертів у доходах місцевих бюджетів, незначна частка доходів та видатків місцевих бюджетів у зведеному, залежність системи формування та виконання місцевих бюджетів від рішень органів влади, невідповідність між зростаючими потребами регіонів у коштах та реальною здатністю місцевих адміністрацій та рад до їх мобілізації потребують внесення змін до нормативно-правової бази, яка регулює ці питання. Перераховані проблеми спричиняють необхідність пошуку способів збільшення дохідної бази місцевих бюджетів, її оптимізації, удосконалення системи формування міжбюджетних трансфертів. Таким чином, реалізація конституційних гарантій самостійності органів місцевого самоврядування у вирішенні питань місцевого значення залежить від закріплення в чинному законодавстві механізмів забезпечених стабільних джерел доходів до місцевих бюджетів. Основою самостійності місцевих бюджетів повинні стати місцеві податки та збори й податки, на формування яких мають вплив органи місцевого самоврядування. Наявність системи самостійних місцевих бюджетів є об’єктивною передумовою, закономірністю функціонування місцевих фінансів.
Отже, слід зазначити, що в Україні постійно порушується принцип самостійності бюджетної системи, як у частині відсутності адекватного фінансового забезпечення місцевих бюджетів, результатом чого є залежність їх від трансфертів з державного бюджету, так і шляхом використання коштів місцевих бюджетів для фінансування дефіциту державного бюджету. Принцип самостійності бюджетів визначає, що органи місцевої влади коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальність за бюджетні зобов’язання держави і навпаки.

Список використаних джерел та літератури
1. Конституція України [Текст] : за станом на 1 січня 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. Вид. – К. : Мін-во Юстиції України, 2006. – 124 с. – ISBN 966-7630-14-5.
2. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : офіц. текст : за станом на 01 жовтня 2011 р. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2542-14
3. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”: від 21 травня 1997 р. // ВВР України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
4. Буряченко А. Є. Удосконалення фінансового механізму місцевих бюджетів / А. Є. Буряченко, М. П. Палій // Фінанси України. – 2008. – № 8.
5. Лопушинський І. Бюджетний процес в Україні:[ Навчальний посібник] / І.П.Лопушинський, Ю.С.Гаврилюк, Я.М.Казюк. – Херсон : Грінь Д.С., 2011. – 364 с.
6. Принципи побудови бюджетної системи України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://edu.minfin.gov.ua/LearningProcess/ShortTermCou..
7. Принципи формування бюджетної системи України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pk.napks.edu.ua/library....107.pdf
8. Управління державним бюджетом України : підручник : [за заг. ред. М.Я. Азарова]. — К. : Зовнішня торгівля, 2010. — 816 с.
9. Шевченко О. «Щодо практичної реалізації інструментів підвищення фіскальної самостійності територій, передбачених Бюджетним кодексом України». Аналітична записка. [Електронний ресурс] / О. Шевченко. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/355/



 
Форум » Матеріали конференції 23.05.2014 » Роль фінансово-кредитної системи у розвитку економіки країни » Тимків М., РОЛЬ ПРИНЦИПУ САМОСТІЙНОСТІ В БЮДЖЕТНІЙ СИСТЕМІ
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: