Гончарук А., ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ.. - Форум
Неділя, 04.12.2016, 01:51
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Гончарук А., ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України » Гончарук А., ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ..
Гончарук А., ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ..
conf-cvДата: Вівторок, 24.12.2013, 18:09 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Андрій Гончарук,



2 курс, спец. «Фінанси і кредит», д.ф.н.,
Науковий керівник – Рубенок Т.М.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м.Чернівці





ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ СИСТЕМ
УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ




В умовах сучасного розвитку кредитування має важливе суспільне значення, оскільки сприяє переміщенню ресурсів між секторами економіки. Залучення кре-дитних коштів прискорює обіг капіталу, сприяє розширенню виробництва та утворенню додаткової купівельної спроможності. Завдяки кредиту грошові на-громадження юридичних і фізичних осіб трансформуються у вартість, що дає до-хід. Саме тому дослідження особливостей вдосконалення кредитного процесу на основі вивчення інноваційного досвіду іншої, розвиненої у фінансовому відно-шенні країни, є значущим з точки зору розробки та впровадження на практиці но-вих способів надання та погашення позик.
Головною метою дослідження є висвітлення економічного змісту кредитних відносин України та Німеччини, як країни з розвиненою кредитною інфраструк-турою; зіставлення механізму банківського кредитування в обох країнах та опра-цювання позитивного досвіду країни-партнера.
Аналіз літературних джерел з проблеми свідчить, що сучасна українська кре-дитна система, яка зароджувалась з формуванням України як держави, перебуває у фазі становлення. Вона охоплює мережу економічних інститутів, які реалізують кредитні відносини. У цілому кредитну систему України поділяють на три секто-ри: 1) центральний банк; 2) банківський сектор; 3) спеціалізовані кредитні устано-ви [1].
Очолює кредитну систему Національний банк України, який стабілізує, кон-тролює та коригує роботу банків. До банківського сектору відносять: комерційні, ощадні, іпотечні, торгові банки. Представниками третьої групи є так звані “пара-банки”: кредитні спілки, пенсійні фонди, інвестиційні товариства [19, с. 293].
Кредитна система Німеччини також має різнорівневу структуру. Головною ланкою системи є Німецький федеральний банк (Бундесбанк), утворений шляхом об’єднання кількох банків у 1957 році.
На другому рівні розташовані комерційні банки (універсальні, гросбанки) та небанківські кредитно-фінансові установи (кредитні товариства, гарантійні кре-дитні об’єднання), які мають певну організаційну самостійність. Контроль за їх-ньою діяльністю покладений на Федеральне управління контролю, підпорядкова-не Міністерству фінансів Німеччини [4].
Отже, аналіз структури банківської системи обох країн показав, що вона у цілому подібна: включає головні банки країн, банківський сектор та небанківські кредитно-фінансові установи.
Є спільні риси й у функціональних аспектах кредитно-грошових відносин обох країн. Як у Німеччині, так і в Україні центральний банк є емісійним органом, який визначає та проводить грошово-кредитну політику, методологічно забезпе-чує інформаційний і статистичний аспекти платіжного балансу, виконує резервні функції і є кредитором останньої інстанції [10], [15], [20].
Банківський сектор здійснює андерайтинг (перевірку платоспроможності) та безпосереднє кредитування фізичних і юридичних осіб шляхом надання кредитів і здійснення вексельних операцій.
Небанківські структури спеціалізуються на наданні однієї або кількох креди-тно-фінансових послуг і допомагають задовольняти спеціалізовані фінансові пот-реби, наприклад, короткотермінові позики (ломбарди) чи взаємне кредитування (кредитні спілки).
Отже, як в Україні, так у Німеччині кредитно-фінансові структури різного рі-вня мають спрямовану спеціалізацію та функціонально забезпечують подібні фі-нансові потреби економіки та населення.
Водночас, у кредитно-банківських відносинах України та Німеччини є від-мінності.
Кредитна система Німеччини вважається більш розвинутою, оскільки є одні-єю з передових у Європі та світі. Враховуючи усі спади, а особливо крах після Другої світової війни, Німеччина довела, що здатна проводити прогресивну гро-шово-кредитну політику. Частка Німеччини у світовому ВВП складає 6,03%, у той час як України ― всього 0,30% (за В. М. Тимофєєвим [17, с.110-111]). Це свідчить про ефективну кредитно-фінансову політику держави.
Особливістю кредитних відносин Німеччини є широка розгалуженість цільо-вих кредитних установ. Найбільшими з них є гросбанки ― потужні кредитні ін-ституції, які входять до складу найбільших банків світу. Кожний з них очолює фі-нансово-промислову групу, яка складається з концернів ключових галузей еконо-міки таких як електротехніка, електроніка, атомна промисловість, важке машино-будування. Найбільшими з гросбанків є “Дойчебанк” “Дрезденбанк” та “Комерц-банк”. Кожний з них має кількатисячну систему філій та понад 200-300 тисяч ак-ціонерів [9]. Важливу роль у наданні спеціалізованих кредитів відіграють іпотеч-ні банки, які виділяють довготермінові кредити для фінансування житлового та промислового будівництва, а також сільськогосподарських капіталовкладень. У Німеччині також представлені понад 300 іноземних кредитних установ із розви-нутою мережею філій.
Вагомий вклад у втілення кредитної політики вносять небанківські устано-ви. Так, наприклад, Німеччина вважається батьківщиною кредитних спілок, які були засновані Ф. В. Райффайзеном у селі Фламерсфельд для фінансової допомо-ги незаможнім селянам-фермерам. На разі вони розповсюджені у всьому світі, у тому числі в Україні. Кредитні операції здійснюють також жироцентралі, які фінансують великі промислові угоди й угоди зовнішньої торгівлі. Окрім того, у Німеччині функціонують гарантійні кредитні об’єднання для надання самодо-помоги підприємствам середнього рівня. На фінансуванні будівництва житла спе-ціалізуються ощадні будівельні каси, які пропонують кредити за низькими відсо-тковими ставками.
Отже, у Німеччині кредитні відносини представлено розгалуженою системою інституцій, які здійснюють цільове кредитування і спрямовані забезпечувати пот-реби народного господарства як щодо сфери та обсягів фінансування, так відпо-відно ставок та умов погашення кредитів. Така інституційна різноманітність свід-чить про високий рівень розвитку кредитної системи, оскільки спрямована на за-доволення різноманітних потреб населення.
На відміну від німецької кредитної системи, в Україні найбільше поширені універсальні банки, які одноосібно реалізовують різноманітні операції, у тому числі кредитні. Їх цільовим призначенням є здійснення посередництва між креди-торами та позичальниками, й отримання за це прибутку. На сьогодні такі банки зосереджують значну частку кредитних ресурсів. Вони надають кредити підпри-ємствам, господарствам, приватним особам, здійснюють кредитну емісію, залу-чаючи до обігу безготівкові гроші, виконують операції з цінними паперами.
До універсальних банків, найбільш поширених в Україні відносять комер-ційні [7]. Менше розповсюджені ощадні та кооперативні банки.
За перший рік незалежності (у 1992 році) в Україні функціонувало 60 комер-ційних банків, а через 20 років (у 2012 році) їх зареєстровано вже 176 [3]. Це сві-дчить про стрімку тенденцію цих банків до зростання.
Затвердження Закону України “Про банки та банківську діяльність” (від 07.12.2000 за № 2121-III) [15, с. 1] стає поштовхом для створення кооперати-вних банків, метою яких є забезпечення взаємного кредитування. Спільна грошо-во-кредитна діяльність дає змогу залучити тимчасово вільні кошти для надання позик. Поділ статутного капіталу на паї, передбачає розподіл прибутків (або втрат) пропорційно розміру вкладеного паю.
Як показує аналіз літературних джерел, найменше розповсюджені на терито-рії України ощадні банки. На червень 2013 року їх зареєстровано два: державний “Ощадбанк” (з мережею понад 6000 установ) та “Сбербанк России”, який є філі-єю одн з найбільших інституцій Російської федерації [13].
Отже, серед універсальних банків, які є домінуючими на українському ринку кредитних послуг, найбільше розповсюджені комерційні (у вузькому значенні те-рміну). Кооперативні та ощадні, які представлені меншою мірою, не відіграють першорядного значення у кредитній політиці.
Дослідження, проведені у руслі економіки грошово-кредитної системи, свід-чать, що кредитні послуги, які надають універсальні банки, мають систему ризи-ків. Вони виникають через зменшення доходів населення (наприклад, внаслідок фінансової кризи), нецільове використання кредитних коштів, недостовiрностi прогнозу ринкової ситуації, зумовленого появою непередбачених політичних чи економічних чинників.
Оскільки специфіка українського кредитування зумовлена певними ризика-ми, в Україні функціонує розгалужена мережа позабанківських установ, які про-понують умови кредитування, небезпечні для комерційних банків.
Саме через це у період 2004-2008 років повсюди з’являються кредитні спіл-ки, які провадять ризикову кредитну політику, намагаючись вести сумнівний бі-знес за рахунок коштів громадян. Довіра населення до них базується на рекламу-ванні їх як неприбуткової (для співзасновників) організації, а також на бажанні отримати швидкий кредит з боку позичальників та значні дивіденди з боку вклад-ників. Проте, фінансова криза 2008 року, яка зменшує доходи населення, призу-пиняє фінансовий потік у кредитні спілки. Це призводить до неможливості розра-хуватися з вкладниками за відсотками. Внаслідок цього обсяг такого типу позаба-нківських установ скорочується удвічі. Дослідники Х. Штрубенхофф, В.Мовчан, В. Кравчук пов’язують це з відсутністю центральних джерел для балансування потреб у ліквідності [8].
Окрім кредитних спілок система позабанківських установ України представ-лена лізинговими товариствами, які купують об'єкти довготривалого кредиту-вання (обладнання, транспортні засоби) і надають їх у довгострокову оренду, фа-кторинговими товариствами, які перекуповують дебіторську заборгованість клієнта, фінансовими товариствами, які спеціалізуються на комерційному кре-дитуванні.
Останнім часом широке розповсюдження мають ломбарди, які надають ко-роткострокові кредити під заставу майна. Ю. Гусєв зазначає, що за період фінан-сової кризи 2008 року кількість ломбардів в Україні збільшилася на 40%. Їх роз-повсюдженість пов’язана зі зниженням платоспроможності населення [6, с. 6-7].
Порівняно з обсягами кредитування, наданого комерційними банками, обсяг кредитів, виданих небанківськими установами, ще досить малий. Наприклад, ломбарди, які є найбільш розповсюдженими серед небанківських установ, за 2012 рік видають всього 5 млн. грн. кредитів [6, с.7], у той час як загальний обсяг кре-дитування фізичних осіб сягає 183 млрд. грн. Це становить всього 0,003% [11, с. 11].
Як бачимо, світова економічна криза, яка спричинює зростання відсоткових ставок за кредитами у комерційних банках, призводить до скорочення обсягів кредитування економіки та приватного сектору. Це зумовлює зростання позабан-ківських установ, які пропонують пільгові умови за кредитами. Водночас, їх част-ка на кредитному ринку України є доволі незначною порівняно з долею комер-ційних банків. Це вказує на те, що українці надають перевагу співпрацювати зі стабільними банківськими структурами, які зводять до мінімуму систему ризиків і забезпечують надійність в отриманні кредитних послуг.
Таким чином, порівняльний аналіз кредитних систем України та Німеччини показав, що вони мають як спільні, так подібні риси. Схематично це можна пред-ставити таким чином (див. рис. 1.1. та 1.2).



Рис. 1.1. Кредитна система Німеччини Рис. 1.2. Кредитна система України
Спільною є структура банківської системи, яка включає головні банки (Бун-десбанк та Національний банк України), банківський сектор та небанківські кре-дитно-фінансові установи; спільною також є спрямованість на забезпечення поді-бних фінансових потреб економіки та населення.
Особливостями є інституційна різноманітність кредитної системи Німеччи-ни, яка свідчить про високий рівень її розвитку, оскільки спрямована на задово-лення різноманітних потреб населення та універсальність українських банків, се-ред яких першорядне значення відіграють комерційні.

Список використаних джерел

1. Александрова М. М. Гроші. Фінанси. Кредит : навчально-метод. посіб. / М. М. Александрова, С.О. Маслова. ― К. : ЦУЛ, 2002. ― 336 с.
2. Андрюшин С. А. Банковские системы : учеб. пособие / С. А. Андрюшин. ― М. : Альфа-М : ИНФРА-М, 2011. ― 384 с.
3. Банк [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ― 2013. ― ре-жим доступу. ― http://uk.wikipedia.org/ /wiki/Банк.
4. Банковская система Германии [Електронний ресурс] // Википедия : свободная энциклопедия. ― 2013. ― режим доступу : http:// ru.wikipedia.org/wiki/ Банко-вская_система_Германии.
5. Горовнова Е. Г. Финансово-кредитная система государства / Е. Г. Горовнова, И. П. Продиус. ― К. : Лыбидь, 1997. ― 220 с.
6. Гусєв Ю. Ломбарди на ринку небанківського кредитування / Ю. Гусєв // Фі-нансовий ринок України. ― 2012. ― №1. ― С. 6-7.
7. Джаман А. В. Аналіз діяльності комерційних банків на кредитному ринку України : [Електронний ресурс] / А.В. Джаман. ― режим доступу : http://www.rusnauka.com/15_NNM_2012/Economics/1_111076.doc.htm.
8. Кредитні спілки в Україні після фінансової кризи ― фактичний стан і перспе-ктиви розвитку : звіт / [Х. Штрубенхофф, В.Мовчан, В. Кравчук та ін.]. ― К. 2010. ― 67 с.
9. Лисенков Ю. М. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн : підручник /Ю. М. Лисенков, Т. А. Коротка. ― К. : Зовнішня торгівля, 2005. ― 118 с.
10. Мельник П. В. Банківські системи зарубіжних країн : навч. посібник / П. В.Мельник, Л.Л. Тарангул, О.Д. Гордей. ― К. : Алерта, 2010. ― 586 с.
11. Монетарний огляд за 2012 рік [Електронний ресурс] : звіт / ― режим доступу : http://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=503712.
12. Олексієнко М. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і прак-тика законодавчого регулювання / М. Олексієнко, В. Ольшанський, Е. Перши-ков. ― К. : Либідь, 1996. ― 220 с.
13. Ощадний банк [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. ― 2013. ― режим доступу: http://uk.wikipedia. org/wiki/Ощадний_банк.
14. Підопригора О. А. Цивільне право : підручник [для студентів юрид. вузів та факультетів] / О. А. Підопригора. — К. : Вентурі, 1997. — 480 с.
15. Про банки та банківську діяльність : закон України [від 07.12.2000 № 2121-III] // Офіційний вісник України. ― 26.01.2001. ― № 1. ― Т 1. ― С. 1. ― офіц. видання.
16. Про Національний банк України : закон України
[від 20.05.1999 за № 679-XIV] // Офіційний вісник України. ― 1999. ― №24. ― С. 2. ― офіц. видання.
17. Тимофєєв В. М. Визначення методом кластерного аналізу рівня впливу Украї-ни на глобальне економічне середовище / В. М. Тимофєєв, Т. В. Омеляненко // Бизнесинформ. ― № 4(1). ― 2010. ― С.109-112.
18. Щенин Р. К. Банковские системы стран мира / Р. К. Щенин. — М. : КноРус, 2010. — 400 с.
19. Щетинін А. І. Гроші та кредит / А. І. Щетинін. ― К. : Центр учбової літера-тури, 2008. ― 432 с.
20. Kreditwesengesetz (Gesetz über das Kreditwesen) // Juristischer informationsdienst. ― Mode für den zugang : http://dejure.org/gesetze/KWG.

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України » Гончарук А., ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРЕДИТНИХ СИСТЕМ УКРАЇНИ..
Сторінка 1 з 11
Пошук: