Пятниця, 29.03.2024, 04:08
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Бежан Ю., ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Маркетинг і реклама в Україні: інтеграція теорії та практики » Бежан Ю., ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...
Бежан Ю., ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...
conf-cvДата: Вівторок, 24.12.2013, 13:04 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline
Бежан Юлія




5 курс, спец. «Маркетинг», з/ф,
Лошенюк І.Р. – к.т.н., доцент
кафедри товарознавства та маркетингу
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці




ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ



Постановка проблеми.В сучасних умовах функціонування ринкової економіки особливої актуальності набувають питання розвитку маркетингової діяльності підприємств, що пов’язані із необхідністю досягнення кожним з них високого рівня конкурентоспроможності. Відсутність комплексного підходу до формування та реалізації механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств призводить до неефективного використання конкурентних переваг, появи значних відмінностей у рівнях конкурентоспроможності, зниження їх економічної безпеки, рівня розвитку тощо. Це зумовлює необхідність наукового вивчення питань, пов’язаних із формуванням механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств на основі існуючих фундаментальних досліджень та синтезу вітчизняного і світового досвіду.
Аналіз останніх досліджень та публікацій.Окремі елементи механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств висвітлені у працях таких вчених як Г. Азоєв, Л. Антонюк, В. Базилевич, П. Бєлєнький, Є. Бойко, З. Борисенко, П. Бубенко, В. Василенко, В. Геєць, Б. Данилишин, М. Долішній, С. Дорогунцов, З. Герасимчук, Я. Жаліло, С. Злупко, Б. Кваснюк, М. Козоріз, А. Костусев, Н. Мікула, В. Мунтіян, С. Пирожков, С. Писаренко, Л. Семів, В. Сенчагов, А. Сухоруков, О. Шнипко, Ф. Фатхутдінов, А. Юданов та інші.
Проте ряд проблем, пов’язаних із формуванням механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств, залишаються невирішеними, що зумовлює необхідність подальших поглиблених досліджень. Зокрема, це стосується змістовної характеристики та розробки інноваційної стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємств.
Метою статті є аналіз та обґрунтування інноваційної стратегії забезпечення конкурентоспроможності торговельних підприємств.
Виклад основного матеріалу.Складні умови розвитку вітчизняної економіки характеризуються гострою конкуренцією серед торговельних підприємств, у результаті чого інноваційний розвиток стає вирішальним чинником забезпечення їх сталого функціонування на ринку. Для торговельних підприємств надзвичайно важливим є структурне перетворення і забезпечення подальшого науково-технічного розвитку, що надасть можливість перейти до створення і використання сучасних торговельних технологій обслуговування споживачів [1, с.12].
Питання інноваційної спрямованості розвитку торговельних підприємств пов’язується, перш за все, з розробкою інноваційної стратегії торговельної галузі, з формуванням збалансованого набору асортименту товарів, створенням розгалуженої інноваційної інфраструктури, що дозволить забезпечити належний рівень конкурентоспроможності.
Процес розробки інноваційної стратегії підприємств є складним та багатоаспектним та складається із декількох взаємопов’язаних етапів.
На першому етапіздійснюється оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства, яка дозволяє визначити пріоритетні напрями його розвитку залежно від рівня конкурентоспроможності.
На другому етапі здійснюється вибір інноваційних пріоритетів, які відіграють важливе значення у реалізації інноваційної стратегії, оскільки рішення про надання тому чи іншому напряму інноваційної діяльності статусу пріоритету ініціює виконання певних дій – виділення ресурсів, підготовку кадрів, інвестувань тощо. Добір пріоритетів – це процес, що повинен здійснюватися безперервно, а тому він потребує відповідних ресурсів для його підтримки, а також для моніторингу науково-технічного потенціалу, результатів досліджень, рівня досягнутого економічного та соціального ефекту [2, с.34].
Пріоритетні напрями інноваційної діяльності торговельних підприємств мають бути науково, економічно й соціально обґрунтовані та законодавчо визначені, спрямовані на забезпечення потреб споживачів у високотехнологічних, конкурентоспроможних, екологічно чистих товарах та високоякісних послугах. Поруч із цим в залежності від рівнів інноваційного потенціалу для кожного підприємства повинна формуватись така система пріоритетів, яка дозволить в повній мірі відобразити особливості його функціонування. Слід відмітити, що пріоритети інноваційного розвитку підприємств також повинні бути узгоджені та взаємопов’язані із загальнодержавними пріоритетами інноваційного розвитку.
Поруч із цим пріоритетні напрями інноваційної діяльності підприємств варто розбити на три рівні за тривалістю (періодом) здійснення інноваційної діяльності, де кожен із них буде формуватись в рамках стратегічних пріоритетів інноваційного розвитку. На нашу думку, пріоритети інноваційного розвитку підприємств повинні складатися з таких рівнів.
1 рівень – стратегічний – пріоритети, спрямовані на довгострокову перспективу (більше 5-10 років), які визначають напрями розвитку науки та техніки, що мають найбільш важливе значення для забезпечення конкурентоспроможності підприємства.
2 рівень – тактичний – пріоритети, спрямовані на середньострокову перспективу (1-5 років), що передбачають формування портфелю інноваційних проектів на підприємстві, реалізація яких би дозволила оптимізувати фінансові та організаційно-управлінські ресурси та прогнозувати його торговельно-виробничий потенціал.
3 рівень – оперативний – пріоритети, спрямовані на короткострокову перспективу (до 1 року). Такі пріоритети можна виділити в межах кожного виду економічної діяльності. Перехід на інноваційний шлях розвитку торговельних підприємств означає впровадження та прискорення темпів використання науково-технічних розробок у асортиментній політиці та торговельних технологіях обслуговування споживачів.
На третьому етапі визначається місія інноваційного розвитку підприємства, якою є створення належного інноваційного середовища, щодозволяло б генерувати отриману інформацію у перспективні напрямки розвитку торговельної діяльності з метою одержання конкурентних переваг.
На четвертому етапі здійснюється побудова „дерева цілей” інноваційного розвитку підприємства, тобто система підцілей, яка б характеризувала виробничі та торговельні потреби підприємства та механізми їх задоволення з точки зору як внутрішнього, так і зовнішнього середовища [3, с.111]. Залежно від рівня інноваційного потенціалу підприємства формується система підцілей, що дозволять підвищити його конкурентоспроможність.
На п’ятому етапі здійснюється вибір інноваційної стратегії. Не реалізовуючи в повній мірі інноваційний потенціал, підприємство, втрачає свою конкурентну позицію, що призводить до зниження рівня його конкурентоспроможності. В процесі конкуренції підприємства можуть завоювати один із чотирьох типів конкурентної позиції :
- висока конкурентна позиція, де спостерігається високий рівень конкурентоспроможності підприємства за рахунок реалізованого інноваційного потенціалу;
- середня конкурентна позиція – спостерігається середній рівень конкурентоспроможності підприємства за рахунок часткового використання інноваційного потенціалу.
- перспективна конкурентна позиція, для якої характерним є низький рівень конкурентоспроможності підприємства за рахунок нереалізованого інноваційного потенціалу;
- низька конкурентна позиція – низький рівень конкурентоспроможності регіону за рахунок несформованого інноваційного потенціалу. Дана позиція є найбільш проблемною, оскільки потребує додаткових зусиль щодо пошуку інноваційних можливостей, зміни свідомості та поглядів на інноваційний процес як напрямок забезпечення конкурентоспроможності.
Слід відмітити, що конкурентна позиція може мати два напрямки розвитку. Перший напрямок – прогресивний, де від низької конкурентної позиції через перспективну або середню конкуренту позицію підприємство займає високий конкурентний статус.
Другий напрямок – регресивний, де від високої конкурентної позиції підприємство переходить на низький конкурентний статус, що призводить до втрати своїх конкурентних переваг та зниження конкурентоспроможності в цілому.
Різний рівень диференціації у рівнях розвитку торговельних підприємств вимагає індивідуалізації підходів до вибору інноваційної стратегії залежно від рівнів розвитку їх інноваційного потенціалу. Вагоме значення в даному випадку відіграє рівень кореляції між інноваційним потенціалом та рівнем конкурентоспроможності. Якщо спостерігається високий рівень кореляції між цими показниками, то відповідно підприємство не буде конкурентоспроможним за умови неефективного використання інноваційного потенціалу, якщо навпаки – конкурентоспроможність підприємства буде забезпечена за допомогою інших складових, таких як виробничий, кадровий, торговельний, фінансовий та інші видів потенціалу.
З цією метою пропонуємо для вітчизняних торговельних підприємств обирати наступні види стратегій: стратегію підвищення інноваційного потенціалу, стратегію підсилення дії використання інноваційного потенціалу,
стратегію розвитку інноваційного потенціалу, стратегію формування інноваційного потенціалу.
Стратегію підвищення інноваційного потенціалу підприємствапропонується розглядати як сукупність спланованих заходів, спрямованих на активізацію інноваційних процесів на підприємстві, забезпечення потреб споживачів у інноваційних товарах та послугах.
Стратегія підсилення дії використання інноваційного потенціалу передбачає ефективне використання такої конкурентної переваги підприємства як інноваційного потенціалу, розвиток тих видів діяльності, де воно має сильні позиції у конкурентному середовищі.
Стратегія розвитку інноваційного потенціалу підприємстваповинна реалізовуватись шляхом здійснення комплексу заходів, спрямованих на інноваційне оновлення технологій обслуговування споживачів. Такі заходи передбачають побудову ефективної системи взаємодії виробництва, фінансово-кредитної системи, розвиток інноваційної інфраструктури, створення умов для переорієнтації інвестиційних потоків у сфери діяльності підприємства.
Стратегія формування інноваційного потенціалу передбачає реалізацію сукупності спланованих заходів, спрямованих на виявлення інноваційного потенціалу або забезпечення стабілізаційних інноваційних процесів на підприємстві на основі структурних перетворень. Реалізація стратегії передбачає проведення структурної перебудови інноваційної діяльності, виходу підприємства на зовнішній ринок за рахунок високих споживчих якостей традиційних та пропозиції нових товарів.
На шостому етапі здійснюється реалізація інноваційної стратегії, яка передбачає інфраструктурне забезпечення інноваційного розвитку підприємства. Воно полягає у створенні та функціонуванні комплексу маркетингу, який забезпечує розвиток та підтримку всіх стадій інноваційного процесу.
Таким чином, впровадження і реалізація інноваційної стратегії виступає головним чинником стійкого розвитку та отримання конкретних результатів, які дозволяють підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Список використаних джерел:
1. Шкарлет С.М. Оптимізація портфелю інноваційної політики підприємства як фактор формування його економічної безпеки / С.М. Шкарлет // Економіка та підприємництво. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. – 2007. - №18. – С. 77-91.
2. Цихан Т. В. О концепциитехнологическихукладов и приоритетахинновационногоразвитияУкраины / Т.В. Цихан // Теория и практика управления. — 2005. — № 1. — С. 33-46.
3. Сухорукова А.І. Управління інноваціями [Текст]:Навчальний посібник /А.І.Сухорукова. – Київ: Видав. дім Комп’ютерпрес, 2003. – 206 с.

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Маркетинг і реклама в Україні: інтеграція теорії та практики » Бежан Ю., ІННОВАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: