Юрасова А., ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА.. - Форум
Вівторок, 06.12.2016, 02:47
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Юрасова А., ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » Юрасова А., ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА..
Юрасова А., ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА..
conf-cvДата: Вівторок, 24.12.2013, 11:56 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Анна Юрасова,



3 курс, спец. 6.030504 «Економіка підприємства», денна форма навчання
Наук. кер. – Когут Ю.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці




ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
В ПЕРІОД ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ



В статті проаналізовані основні напрямки інноваційної політики, особливості її проведення під час кризи. Наведено сучасний рівень впровадження підприємствами інновацій. Визначені основні заходи щодо сприяння розвитку інновацій.

Для забезпечення постійного оновлення продукції і вдосконалення виробничих процесів на підприємстві слід постійно виявляти поточні та майбутні проблеми, пов'язані із зміною життєвого циклу продукції й технології. Це означає здійснення пошукової інноваційної діяльності в різних напрямах з виділенням окремих інноваційних проектів, пріоритетних на час їх актуалізації. Управління сукупністю інноваційних процесів визначає інноваційну політику підприємства, яка формується на основі певних принципів і встановлює зв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності. Створення умов для оптимального розвитку науково-технічного потенціалу національної економіки стає одним з найважливіших принципів формування системи і механізму управління інноваційної політики.
Проблема підвищення ефективності інноваційної політики вітчизняних підприємств набуває принципового значення, оскільки її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а отже, прискорити економічне зростання національної економіки. Економіка України й далі залишається несприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок.
Очевидним і зрозумілим є те, що вирішення проблем активізації інноваційної політики підприємств – головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної політики.
Теоретичним основам формування та реалізації інноваційної політики приділяли увагу багато вчених, зокрема: Лапко О., Мазур О., Марцин В., Онишко С., Притикіна О., Стасюк Ю., Щипанова О., Чечетов М., Шарко М., Якубовський М. та ін.
Метою даної роботи є висвітлення питань значення та потенціалу інноваційної політики та інновацій взагалі як для економіки країни, так і для окремих підприємств-суб’єктів господарської діяльності, зокрема в період фінансової кризи.
Сьогодні нас уже не задовольняють такі визначення інновації, як “розробка та впровадження нового товару”, “...нової технології”, “...нових методів управління” і т.д. Узагальнивши теоретичні дослідження, розпочаті українським вченим-економістом світового рівня Михайлом Туган-Барановським, австрійський вчений Йозеф Шумпетер на початку ХХ ст. вперше ввів у науці терміни “інновація” та “інноваційний процес”. У праці “Теорія економічного розвитку” (1911 р.) Й. Шумпетер визначає п’ять типів нових комбінацій змін або інновацій:
 виробництво нового продукту чи відомого продукту в новій якості;
 впровадження нового методу виробництва;
 освоєння нового ринку збуту;
 залучення для виробничого процесу нових джерел сировини;
 проведення реорганізації (уведення нових організаційних форм).
Таким чином, предметом цих змін можуть бути: продукти, технологічні процеси, сировина, організація виробництва та нові ринки збуту [3, ст. 9].
Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють:
 організаційні, правові та інші процедури, що визначають порядок формування інноваційної політики;
 розвиток функціональних напрямів діяльності підприємства;
 механізм реалізації програми інноваційної діяльності;
 механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.
Інноваційна політика свідчить про ставлення керівництва до інноваційної діяльності підприємства, визначає її цілі, напрями, функції та організаційні форми. Вона втілена у відповідних планах і програмах: стратегічних, тактичних та поточних. При формуванні і реалізації інноваційної політики підприємства повинні бути враховані закони і тенденції розвитку науки, техніки і економіки [5].
Інноваційна політика об’єднує в собі такі 4 важливі складові:
I. Маркетингова політика: визначення процедур і періодичності маркетингових досліджень; розроблення товарної, цінової, збутової, комунікаційної, сервісної політики і створення механізмів їх реалізації.
II. Політика в галузі НДР: визначення наукового потенціалу підприємства; розроблення НТ політики з врахуванням результатів маркетингових досліджень.
III. Політика структурних змін: розробити рекомендації щодо формування інноваційної політики; передбачити механізм реалізації таких перетворень; сформувати політику розвитку персоналу.
IV. Технічна політика: вивчення можливостей виробництва і вимог до нього та за необхідності усунення виявлених невідповідностей; розроблення напрямів технічного переозброєння (оновлення) основних засобів підприємства; аналіз та оцінювання ефективності здійснюваної технічної політики [2, c. 267].
Інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя. Досвід застосування інноваційних продуктів та різного роду нововведень на підприємствах показує, що експлуатація автоматизованих систем у виробництві має істотні переваги порівняно з технологічним устаткуванням традиційного виконання: частка оплати праці ( у розрахунку на одну деталь) знижується на 25-30 %, накладні витрати – більш ніж на 80%, виробничі площі зменшуються на 60%, а тривалість виробничого циклу скорочується у 5-6 разів [7].
В умовах кризи головним завданням для великих промислових підприємств та представників середнього бізнесу є скорочення витрат. У вирішенні такого складного завдання може допомогти держава, яка створить умови для забезпечення постійного трансферту знань у виробництво. Минулий досвід низки країн - Фінляндії, Данії, Кореї - свідчить, що реформи, спрямовані на розвиток інноваційної сфери, суттєво підсилюють економічний потенціал навіть в умовах кризи.
За яким сценарієм сьогодні працює менеджмент великих та середніх підприємств, долаючи наслідки економічної кризи? Перше - зменшення інвестицій в основний капітал, друге - скорочення частини персоналу, третє - використання аутсорсингу. Однак такий сценарій не є єдиним і тим більше не єдиним правильним. Інший сценарій полягає в тому, що значна кількість компаній, які працюють у сфері технологій, спрямовують значну частку фінансових ресурсів з отриманих прибутків на проведення інноваційних розробок, які, у свою чергу, забезпечують у майбутньому скорочення витрат. Економія на матеріалах та енергії стає вирішальним конкурентним фактором, що гарантує виживання в умовах кризи. На жаль, така далекоглядність не притаманна багатьом українським підприємствам, які часто-густо використовують застарілі технології часів "розвинутого соціалізму", а отримані надприбутки ховають в офшорах. На користь останнього сценарію свідчить результат дослідження Фраунхоферської групи з Німеччини, що охопило 1600 українських промислових підприємств. Воно виявило позитивний зв'язок між цілісністю виробничого процесу та продуктивністю праці [3, c. 78].
Сьогодні вимальовується нова тенденція у менеджменті підприємств - замість аутсорсингу частіше використовується інсорсинг. Досягнути конкурентних переваг також можливо за рахунок підвищення рівня кваліфікації персоналу підприємства. Тобто витрати на "супутні" інновації можуть допомогти зекономити у складні часи [6].
Оскільки в Україні основним джерелом фінансування інноваційного розвитку є державний бюджет, ключовою залишається роль уряду. Влада повинна стати каталізатором активізації процесу інноваційних розробок та їхньої реалізації в реальному секторі економіки. В даний час рівень сприйнятливості підприємств до інноваційних перетворень не можна вважати достатнім. Про це свідчать дані таблиці 1 [4].
Таблиця 1
Кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації
Показник всього у % до загальної кількості підприємств
2009 2010 2011 2012 2009 2010 2011 2012
Всього 1186 1160 1180 1217 11,5 10,8 10,7 11,5
у тому числі впроваджували нові або вдосконалені методи обробки або виробництва продукції 515 515 452 522 5,0 4,8 4,1 4,9
з них маловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні 287 280 215 203 2,8 2,6 2,0 1,9
освоювали виробництво інноваційних видів продукції 564 667 614 615 5,5 6,2 5,6 5,8
з них нових видів техніки 178 201 188 194 1,7 1,9 1,7 1,8

У числі першочергових заходів, спрямованих на забезпечення підприємств необхідними інвестиційними ресурсами та підвищення їх сприйнятливості до інноваційного розвитку, необхідно розглядати наступні:
 посилення участі держави в сфері інноваційної діяльності;
 поліпшення економічних результатів роботи самих підприємств, отримання ними всезростаючих обсягів інвестиційних ресурсів як бази для інноваційного розвитку в коротко-, середньо- і довгостроковій перспективі;
 залучення ресурсів великих інтегрованих структур до реалізації інноваційних
 проектів на підприємствах на основі підтримки процесу їх формування та функціонування [1, с. 291].
Від інноваційної активності підприємства залежить його здатність задовольняти потреби споживачів, положення на ринку, конкурентоспроможність і в остаточному підсумку, фінансову стійкість, спроможність до виживання. А для того, щоб забезпечити ефективну інноваційну політику на місцевих об`єктах, спочатку мають дійти сталого розвитку інноваційні процеси на державному рівні [5].
Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2010 - 2015 рр. передбачено, що визначальним пріоритетом державної політики має стати структурна перебудова промисловості, розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження країни як високотехнологічної держави. Обраний стратегічний курс на інноваційний розвиток ґрунтується на структурній перебудові економічних галузей, технологічному оновленню промисловості, широкому використанні досягнень науки і техніки. Наявний науково-технологічний потенціал поки ще здатний забезпечити економічний прогрес України та допомогти вийти з кризи [2, с. 342].
Висновки. Нестабільна фінансово-економічна ситуація в державі впливає на зниження інноваційної активності суб'єктів господарювання, що, у свою чергу, не дозволяє своєчасно запропонувати ринку конкурентоспроможну продукцію як за ціною, так і за якістю. Застарілі технології, зношене обладнання створюють лише умови для виживання, а не для розвитку. Неконкурентоспроможна продукція не дозволяє утримувати позиції на ринку і, як наслідок виробничо-технологічної кризи виникає фінансова криза. Залежно від причини виникнення кризи кожним підприємством розробляються і реалізуються методи її подолання в межах відповідної антикризової політики, яка враховує сферу та специфіку діяльності, форму власності, розмір організації, наявні ресурси й можливості, реальне становище та рівень загрози. Ефективна інноваційна політика є як антикризовим інструментом, так і інструментом, що забезпечує довголіття компанії за умови її комплексної, системної та оперативної розробки і реалізації.
Саме в період криз активно просуваються рішення на користь інноваційного сектору. Інноваційна політика підприємства має бути результатом глибокого дослідження ринку, постійного моніторингу дій конкурентів, повинна опиратися на сучасні науково-технічні досягнення у відповідній галузі та ефективне використання інтелектуального й творчого потенціалу працівників. Це даватиме змогу розробляти оптимальну інноваційну політику, яку формуватимуть стратегічні переваги підприємства у довгостроковій перспективі.
Реалізація запропонованих напрямків активізації інноваційної діяльності в Україні та врахування закордонного досвіду дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, залучувати та ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність, крім того це дасть можливість подолати кризу та вивести українську економіку на стабільний шлях розвитку і тоді Україна зможе стати не технологічним аутсайдером, а новатором.

Література

1. Васильєва Т.А., Боронос В.Г. Проблеми фінансового забезпечення інноваційного розвитку : монографія / Сумський держ. ун-т; НДІ економіки розвитку / – Суми : Вид-во СумДУ, 2010. – 351с.
2. Гейця В.М. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави. Національна доповідь/ – К.: НВЦ НБУВ, 2011. – 687 с.
3. Харів П.С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів. – Тернопіль: “Економічна думка”, 2011. – 326 с.
4. Економіка та організація виробничої діяльності підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://posibnyky.vntu.edu.ua/ekonomika/zmist.htm
5. Інноваційна політика підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://revolution.allbest.ru/management/00300034_0.html
6. Кузнєцов К. Криза руйнує інноваційний розвиток в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.epravda.com.ua/publications/2009/05/20/193811/
7. Пасічник С. В., доц. Цихановська В.М. Інноваційна політика підприємства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу. – http://www.rusnauka.com/3_SND_2010/Economics/58400.doc.htm

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Ефективність бізнесу та стратегії економічного розвитку підприємств » Юрасова А., ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА..
Сторінка 1 з 11
Пошук: