5 курс, спец. «Менеджмент організацій та адміністрування», д/ф, Науковий керівник – Каспрук А.Ю. Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
З виходом на пенсію людина втрачає поточні джерела прибутку і розраховує на державну систему пенсійного забезпечення. Уряд гарантує соціальну захищеність пенсіонерам виплатою пенсій, а також регулярно переглядає розмір у зв’язку зі збільшенням вартості мінімального споживчого кошика. Рівень пенсійного забезпечення є показником економічного та соціального становища населення країни [2, с.15]. Актуальністю даної теми є те, що на даний період спаду економіки, який пов'язаний із світовою фінансовою кризою, виникає загроза зменшення сплати пенсійних внесків, підвищення пенсійного віку і багато інших проблем щодо забезпечення соціальної підтримки пенсіонерів. Тому проблема ефективного пенсійного забезпечення стає однією з найгостріших. Тому в Україні потрібно реформувати пенсійну систему і зосередити увагу саме на розвитку недержавних пенсійних фондів. Мета даної роботи - обґрунтування потреби в недержавних пенсійних фондах, розкриття принципів їх діяльності та з’ясування переваг та недоліків недержавного пенсійного забезпечення. Проблеми, що стосуються правового регулювання недержавного пенсійного забезпечення, досліджувались в працях Б. Зайчука, В. Никитенка, В. Семендяєва, М. Плаксія, Т. Сальникова та ін. Пенсіонери становлять значну частину населення суспільства, і держава не може не звертати уваги на таку численну категорію громадян. З 2004 року набрав чинності закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає створення в Україні нової трирівневої пенсійної системи. Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка ґрунтується на тому, що людина працює, щоб заробити пенсію і ,ставши пенсіонером, отримує її на рівні приблизно однієї третини своєї колишньої зарплати. Ця величина закладена у нормативах відрахувань до Пенсійного фонду [5, с. 25]. Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного страхування, яка ґрунтується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді і здійснення фінансування витрат на виплату договорів страхування довічних пенсій та одноразових виплат. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбаченому законодавством про недержавне пенсійне забезпечення [2, с. 28]. Сьогодні поточні зобов’язання Пенсійного фонду виконуються за рахунок Держбюджету, що зменшує здатність уряду стимулювати економіку за рахунок вільних пенсійних коштів. Накопичувальна система пенсійного забезпечення діє, однак без підтримки держави. А розвиток третього рівня відбувається дуже повільно, адже перші недержавні пенсійні фонди з’явилися в світі більше 100 років тому, а в Україні лише у 2004 р. Це пов’язане з тим, що населення недостатньо обізнане з можливостями і принципами дії недержавних пенсійних фондів. За різними оцінками експертів, 12–17 % українців лише чули про них [4, с.57]. Тому необхідно провести інформаційні та роз’яснювальні роботи, спрямовані на підвищення вироблення довіри до недержавного пенсійного фонду, необхідне фінансування цих робіт з боку держави. Основний принцип діяльності недержавних пенсійних фондів – добровільна участь в них. Вкладники й отримувачі виплат можуть обирати найпривабливіші пенсійні схеми здійснення внесків та отримання виплат, тобто вони економічно і соціально заінтересовані. Вони також мають змогу оцінювати надійність напрямів інвестування коштів виключно в своїх інтересах з метою захисту пенсійних внесків від інфляції та збільшення пенсійних накопичень за допомогою отримання інвестиційного доходу [4, с.116-117]. Недержавні пенсійні фонди поділяються на відкриті, корпоративні та професійні пенсійні фонди. Відкриті пенсійні фонди створюються юридичними особами, учасниками цих фондів є громадяни, незалежно від місця і характеру їх роботи. Корпоративні пенсійні фонди створюються роботодавцями, і учасниками таких фондів є виключно громадяни, пов’язані трудовими відносинами з засновниками цих фондів. Під час створення корпоративних пенсійних фондів роботодавці беруть на себе зобов’язання сплачувати додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників. Професійні пенсійні фонди створюються об’єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Учасниками таких фондів є громадяни, пов’язані за родом професійної діяльності [1]. Щоб уникнути втрат коштів вкладників таких установ, необхідно створити законодавчу базу для регулювання їхньої діяльності. Основною метою такого закону буде надання працівникам можливості здійснювати додаткові пенсійні заощадження та отримувати більші пенсійні виплати за рахунок пенсійних накопичень та інвестиційного доходу від їхнього розміщення. Недержавна пенсія повинна бути додатком до пенсій, що виплачується з державної солідарної та обов'язкової накопичувальної систем. Це дозволить збільшити співвідношення пенсійних виплат до заробітної плати працівника майже до 60%. Це надасть можливість роботодавцеві додатково заохочувати своїх працівників за допомогою запровадження пенсійних програм і відрахування частини доходу на пенсійні рахунки працівників. Недержавне пенсійне забезпечення сприятиме розвитку страхового бізнесу, адже розвиток недержавних пенсійних фондів спричиняє значне збільшення попиту на продукти страхового бізнесу, зокрема на страхування життя та на страхування довічної пенсії з установленим періодом, довічної обумовленої пенсії, довічної пенсії подружжя. Воно зменшить залежність від зовнішніх запозичень та сформує додаткове джерело довгострокового кредитування економіки. Оскільки кошти недержавного пенсійного забезпечення інвестуються на довгострокову перспективу, вони стануть додатковим стимулом розвитку реального сектору й економічного зростання. Проаналізувавши багато факторів недержавного пенсійного забезпечення можна виділити позитивні риси його впровадження: - учасники матимуть свої власні пенсійні рахунки, які захищатимуть їх від неналежного втручання уряду; - оскільки розмір майбутньої пенсії залежить від розміру внесків, учасник буде зацікавлений сплачувати внески або зробити так, щоб їх сплачував роботодавець – це буде чинником сприяння переходу фірм з тіньової економіки у формальний сектор; - учасники, які заробляють більше, сплачуватимуть більші внески і отримуватимуть більші виплати – це буде сильнішим, ніж у солідарній системі стимулом для того, щоб працювати й заробляти більше; - кошти вкладників стануть потужним фінансовим ресурсом для інвестування в Українську економіку; - на систему не впливатимуть негативні демографічні зміни. Але не все так гладко і існують негативні сторони впровадження недержавного пенсійного забезпечення: - якщо внески дають невеликий процентний дохід, учасник може отримати меншу пенсію, ніж за солідарної системи; - учасник може втратити усі накопичені гроші за неправильного інвестування і неефективної роботи регулятивної системи; - в накопичувальній системі немає механізму надання пенсій малозабезпеченим особам похилого віку або механізму перерозподілу від учасників з високими доходами учасникам з низькими доходами, оскільки пенсії залежать виключно від внесків, сплачених кожною окремою особою; - працюючі інваліди, хронічно безробітні і жінки, які виховують дітей, до досягнення пенсійного віку не зможуть накопичити достатньо грошей для отримання пристойних виплат; - система може бути під загрозою в період затяжної високої інфляції або серйозної кризи фінансових ринків. Отже, зважаючи на те, що Україна за період з початку впровадження пенсійної реформи не продемонструвала великого прогресу на шляху до розвитку недержавних пенсійних фондів та розбудови накопичувальної пенсійної системи, потрібно зауважити, що запровадження недержавного пенсійного забезпечення є одним з основних завдань і важливих кроків реформування системи пенсійного забезпечення України. Створення законодавчих передумов функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення. Система недержавного пенсійного забезпечення покликана створити можливості для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. А якщо вона ефективно працює, то одночасно є і істотним джерелом підтримки соціальних стандартів в Україні, і засобом накопичення внутрішніх інвестиційних ресурсів, дуже необхідних для прискореного розвитку національної економіки. Список використаних джерел: 1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [Електронний ресурс] / редакція від 20.11.2012 – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1057-15. 2. Зайчук Б.О. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Науково-практичний коментар / Б.О. Зайчук, О.Б. Зарудний, С.Б. Березіна. – К. АВТ,- 2005. - 1024 с. 3. Привалов Ю. Пенсійна реформа в Україні: тенденції та перспективи / Ю. Привалов, Ю. Саєнко, Ю. Сапєлкін. – К.: ПЦ “Фоліант”, -2005. - 218 с. 4. Сальникова Т. Пенсійне забезпечення: світовий досвід / Т. Сальникова // Вісн. Пенсійного фонду України. -2008. №7(73). - С.24-27
