Пятниця, 29.03.2024, 12:43
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Мотрюк А., Торська Ю., ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.. - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Соціально-політичні перспективи суспільних трансформацій в умовах глобалізацій » Мотрюк А., Торська Ю., ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА..
Мотрюк А., Торська Ю., ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА..
conf-cvДата: Понеділок, 23.12.2013, 23:05 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Алла Мотрюк, Юлія Торська,



3 курс, спец. „Облік і аудит”, д.ф.н.
Наук. кер. – канд. політ.н., доц. Докаш О. Ю.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці



ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ



Нині вивчення проблем громадянського суспільства є актуальним, оскільки воно виступає основою побудови розвинутої демократії. Різні джерела дають різне означення цього поняття, проте, на нашу думку, громадянське суспільство – це царина, в якій громадяни вирішують конкретні проблеми, тут здійснюється представництво їх інтересів, провадиться суспільно значуща діяльність, тобто громадянами береться на себе відповідальність за спільне благо. Підтримка громадянського суспільства є зобов’язанням країн, які вважають себе демократичними, а згідно зі ст. 1 Конституції України, наша держава є демократичною [1, с. 160]. Проте, ми вважаємо, що це не відповідає реальності. То ж розглянемо в чому полягають проблеми формування громадянського суспільства в Україні з точки зору соціально – політичного аспекту:
• нездатність українців на рівні свідомості до закріплення думки про те, що ми дійсно здатні до інсталяції громадянського суспільства в нашій державі;
• неусвідомленість українським народом тієї соціальної цінності, яку несе громадянське суспільство для подальшого розвитку держави;
• відсутність в межах держави умов, що є необхідними для формування громадянського суспільства.
Метою даного дослідження є аналіз сутності та основних напрямів розвитку громадянського суспільства в Україні на сучасному етапі трансформації системи взаємовідносин громадянського суспільства і держави, а також спроба запропонувати практичні рекомендації щодо перспектив поступу громадянського суспільства.
Відповідно до рейтингів впливових міжнародних організацій показники розвитку громадянського суспільства в Україні протягом періоду незалежності поступово поліпшувалися, а останніми роками не транслювали значної позитивної динаміки, але зберігали певну стабільність на досягнутому рівні. За даними Міжнародної організації CIVICUS, що опублікувала рейтинг країн за рівнем розвитку громадянського суспільства. Україна посіла в ньому 46-те місце – це вище, ніж Молдова (61), Грузія (66), Росія (75), Білорусь (93). Перші місця в рейтингу посіли Нова Зеландія, Канада, Австралія, Данія та Норвегія. Також, експерти організації відзначили, що уряди країн світу не поспішають створювати сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства. А уряд України був зарахований до таких, що обмежували розвиток громадянського суспільства [4, с. 107].
В червні 2013 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) опублікувало індекс сталості розвитку громадянського суспільства, в якому показники України за 2012 рік також покращилися порівняно з 2011 р. За цими показниками Україна випередила Росію та усі країни Східного партнерства [9].
В Україні ось уже 13 років ведуть мову про необхідність розбудови громадянського суспільства. Але на думку багатьох експертів, держава в його становленні не зацікавлена і робить натомість ставку на суспільство «не громадянське» [8], в якому Левіафан держави підминає під себе мовчазних громадян. На думку президента Центру Разумкова А. Гриценко і шеф-редактора журналу «Політична думка» В. Полохало, прірва між державою і суспільством стане нездоланною, якщо будуть скасовані прямі президентські вибори: «Люди сьогодні мають фактично лише змогу з дискретністю виборів, раз у 4-5 років, якось висловитися. Це певний стимул для прояву їх політичної активності, для розуміння через спілкування з кандидатами загальнодержавних процесів, хоча б такого, може, й не досить ґрунтовного, але відчуття, що ти впливаєш на ситуацію. Забравши ще в них цю урну для голосування, – ми ще більше збільшили б апатію і відстань між державою і суспільством і жодним чином не сприяли б розвитку громадянського суспільства» [8].
Особливістю громадянського суспільства в Україні є те, що воно знаходиться на початковому етапі свого становлення. Йому притаманні слабкість та нерозвиненість структур, відсутність сталих традицій громадянської співпраці й солідарності. Приватні інтереси є слабко артикульовані, а групові - переважно мають корпоративно-егоїстичний характер, що виступає фактором стримування у процесі налагоджування горизонтальних зв’язків у суспільстві [2, с. 76].
Перешкодою на шляху розвитку третього сектору в Україні є пасивність населення щодо участі в добровільних громадських об’єднаннях, що пояснюється відсутністю сталої демократичної традиції громадської самоорганізації населення, неефективністю діючих організацій, їх слабкою матеріальною та фінансовою базою, споживацькими настроями частини громадян та ін.
Як справедливо зауважує Р. Патнам, перш за все, поведінка людей у громадянському суспільстві характеризується активністю в суспільних справах, причому, має сенс не будь-яка активність, а лише та, що заслуговує назви «добропорядна». Вчений вважає, що «членство в громадянському суспільстві більш пов’язане з духом громадського добра, ніж у суспільстві, орієнтованому на розподіл прибутків. Громадяни у громадянському суспільстві, хоча й не безкорисливі святі, але вважають громадську сферу за щось більше, ніж бойовище для досягнень особистих інтересів» [5, с. 111]. Як свідчить практика, громадські організації в Україні здійснюють неістотний вплив на прийняття політичних рішень та здійснення державної політики. Це пояснюється, зокрема, особливостями процесів суспільно-політичної трансформації. В умовах слабкої структуризації суспільства, відсутністю стабільно існуючих, організованих груп інтересів, громадські організації, разом з політичними партіями, виступають водночас і як лобістські організації, і як групи тиску на владні структури, і як канали взаємодії держави та суспільства.
В контексті вивчення інституційних форм громадської участі, викликає інтерес думка фахівців Національного інституту, стратегічних досліджень, які вважають, що головними стратегічними і тактичними завданнями українських громадських організацій у політичній сфері є: трансформація «виборчих моніторингів» у моніторинги контролю над діями влади в рамках різноманітних проектів з аналізу місцевої політики; формування єдиного інформаційного простору [6, с. 342].
Основні проблеми, що стоять нині на перешкоді ефективній взаємодії громадських організацій і влади – це насамперед небажання влади йти на співпрацю, упереджене ставлення до НДО (недержавних організацій), непрозорість влади, відсутність інформації про її рішення, пасивність та байдужість населення та відсутність правових механізмів контролю громадськості за владою.
Ефективність функціонування громадянського суспільства значною мірою залежить від його відносин із державою. В руках держави знаходиться такі могутні важелі впливу на суспільство, як законотворча діяльність, формування пріоритетів суспільного розвитку, механізми дозволів та заборон та ін. Державу уособлює конкретний чиновник з відповідною мораллю та поведінкою. Все це в сукупності може сприяти поступу громадянського суспільства, а може стати на заваді його розвитку. В той же час легітимність державної влади залежить від громадськості та її інститутів; держава може робити виважені кроки у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики лише за наявності механізму зворотнього зв’язку із суспільством.
Найважливішою соціальною функцією держави є врахування потреб широких верств населення. Однак, уряд не зможе ефективно задовольняти колективні потреби, не знаючи їх характеру. Тому зміцнення суспільних інститутів необхідно розпочинати з наближення держави до людей. Це означає, що народ повинен брати участь у виробленні державної політики на різних рівнях, і що індивідуальні споживачі повинні мати можливість висловлюватися, так само, як і організації приватного сектору та інші групи громадян повинні мати право голосу. Все це може відбуватися в умовах децентралізації державної влади і рівномірного (оптимального) розподілу ресурсів між владою та суспільством [7].
На певному етапі розвитку державу почали розглядати як ворожу громадянському суспільству. Особливо ця тенденція простежувалася в суспільній думці в другій половині XX ст. після повалення тоталітарних режимів і розпаду Радянського Союзу. Панувало уявлення, що надцентралізація, що була притаманною недемократичним режимам, повинна бути замінена децентралізацією. Але витоки цього процесу треба шукати в процесах зміни парадигми світової цивілізації, а саме - переході до постіндустріального або постмодерного стану розвитку сучасних суспільств.
В. Горбатенко зазначає, що індустріальні суспільства, щоб бути ефективними вдавались до надмірних централізації, ієрархізації та бюрократизації. Саме з цим пов’язаний феномен тривалого визнання на Заході вченими соціально-ліберального спрямування ефективності й доцільності соціалістичної модернізації, за якої названі процеси набули гіпертрофованих форм. Однак, вже у 80-і роки XX століття експансія держави індустріального типу сягнула критичної межі і розпочався перехід на якісно новий рівень постіндустріального розвитку. На зміну інституціональній структурі індустріального типу об’єктивно приходить нова тенденція, спрямована на розшиення сфери індивідуального вибору й масової участі населення. Виходячи з цього, «першою глобальною загальносвітовою тенденцією трансформаційних змін, що впливають на формування постсучасного суспільства, виступає процес децентралізації, що включає поступове подолання процесу централізації з притаманними йому вертикальною структурою і субординацією, концентрацією влади в єдиному центрі» [3, с. 179].
Таким чином, можна зробити висновок, що чим більш розвиненим є громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси і тим більше у них можливостей самореалізації в різних сферах громадського життя й тим менша небезпека узурпації влади і здійснення повного контролю за суспільними процесами. На сучасному історичному етапі Українська держава має підходити до формування громадянського суспільства з огляду на специфічні риси українського менталітету. На законодавчому рiвнi має бути закладена якісно нова модель правової органiзацiї життя людини i суспільства, вiдповiдно до якої весь державний i суспільний механізм спрямовується на здійснення i захист прав i свобод людини.
Список використаних джерел:
1. Бальцерович Л. Свобода і розвиток [Текст] / Л. Бальцерович : Пер. з польської мови А. Павлишин. – Краків : Знак, 1998. - 280 с.
2. Бортніков В. Держава та громадянська суспільство у контексті суспільної взаємодії / В. Бортніков // Історико-політичні проблеми сучасного світу : Збірник наукових статей. – Чернівці : Чернівецький національний університет. – Т. 21-22. – С. 75 - 79.
3. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть [Текст] / В. П. Горбатенко. – К. : Академія, 1999. – 240 с.
4. Новоскольцева Л. Індивідуальна свобода як принцип громадянського суспільства / Л. Новоскольцева // Історико-політичні проблеми сучасного світу : Збірник наукових статей. – Чернівці : Рута. – Т. 15-16. – С. 107 – 110.
5. Патнам Р. Д. Творення демократії: Традиції громадської активності в сучасній Італії [Текст] / Р. Д. Патнам; пер. з англ. – К. : Видавництво Соломії Павлично „Основи”, 2001. – 302 с.
6. Пожидаєв Є. Громадянський потенціал недержавних організацій / Є. Пожидаєв // Україна : стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / За ред. О. С. Власика. – К. : Знання України, 2005. – С. 323 – 344.
7. Телюк О. Україна - перша в СНД за розвитком громадянського суспільства / О. Телюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http : //www.civicua. org/news/view.html?q=2101407
8. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://dif.org.ua/en/publications/press-relizy.htm.
9. Чи є в Україні громадянське суспільство? [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http ://ukrainian.voanews.com/content/a-49-a-2003-11-20-2.html

 
Форум » Матеріали конференції 23.12.2013 » Соціально-політичні перспективи суспільних трансформацій в умовах глобалізацій » Мотрюк А., Торська Ю., ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА..
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: