2 курс, спец. «Фінанси та кредит»,д.ф.н. Наук. керівник – Докаш О.Ю. Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФЕМІНІЗМУ
Проблема дискримінації жінки в суспільстві на сучасному етапі є досить актуальною. Французькі філософи першими зробили спробу обґрунтувати рівноправність жінок і чоловіків, обстоювали право жінок брати участь у громадському і суспільному житті, стверджуючи, що жіноча природа не менш складна ніж чоловіча. Француженки звертали увагу на свою безправність і тому заявляли про себе започатковуючи жіночі клуби, журнали, брали активну участь у Великій Французькій революції. Але революційна влада оцінивши громадську активність жінок не змогла визнати їх як самостійний суб’єкт історії. Це і спричинило появу фемінізму- протесту проти дискримінації жінок у політичній, економічній і соціальній сферах життєдіяльності. Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед, через приналежність до своєї статі. Феміністичний рух набув свого найвагомішого значення наприкінці 1960–х рр. ХХ ст. Основним його завданням стало фактичне набуття рівності прав двох статей [2, с. 452]. Основними проблемами фемінізму є такі: сім’я і шлюб як основні знаряддя гноблення жінки; економічна незалежність жінки як передумова її соціальної незалежності й самореалізації; активна участь жінки в політичному житті суспільства; право жінки на власну індивідуальність; розвиток інтелекту та здібностей; звільнення від еталону зовнішності, нав’язаного чоловіками [5, с. 104]. Історично фемінізм розділяють на ряд течії: ліберальний, радикальний, психоаналітичний, антирасистський, марксистський, постмодерністський та культурний. Ліберали вірили в законодавчі зміни, які торкаються жінок. Вони впевнено підіймаються кар’єрними сходинками, патріархат для них – пережиток минулого. Їхній лібералізм полягає в тому, що, сприймаючи світову систему влади та економіки, вони виборюють собі місце під сонцем і вважають, що настає час матріархату [4, с. 20]. Радикальний фемінізм спирається на твердження про дискримінацію жінки за ознакою статі (сексизм), що є наслідком універсальної дії патріархату як системи домінування чоловіків над жінками. Головним завданням жіночого руху радикальні феміністи/стки вважають докорінну зміну системи суспільних відносин на користь жінок [3, с.17-18]. Марксистський фемінізм - вбачає розбіжність між статями в рівні доступності до суспільних ресурсів. Його прихильники стверджують, що дискримінація жінок вигідна капіталізму. Марксистські феміністки висловлюють ідею здобуття рівності через вихід на ринок праці. Вони аргументують це як звільнення від ролі домогосподарки, яка підкоряється чоловіку і здобуття незалежності [1]. В основі антирасистського фемінізму лежить уявлення‚ що життя «кольорових жінок» є надзвичайно складним, вони змушені кидати виклик расизму‚ сексизму і гнобленню закладеному в білій «культурі». Основною думкою цієї течії є те що фемінізм має базуватись на антирасистських ідеях, а не лише на боротьбі за права жінок. Став популярний у 70-х рр. XX ст. психоаналітичний фемінізм, який вбачає всі проблеми, пов’язані з дискримінацією у вихованні, його прибічники апелюють до доедіпального періоду життя дитини. Вихованням дитини займається в основному мати, що поступово призводить до формування в чоловіків підсвідомого прагнення не тільки позбутись залежності від жінки та відчуття страху перед всемогучою жінкою-матір’ю, а й підкорити собі жінку, забезпечити свою домінацію. Основною метою постмодерністського фемінізму є руйнування стереотипів і розмежування фізіологічних і соціальних рис. Він виник в наслідок критики класичного фемінізму і його ідеї, перетворив фемінізм на методологію, яка критикує попередню наукову раціональність і об’єктивність та заявляє, що вони обслуговують тільки суто чоловічу науку. Культурний фемінізм приділяє особливу увагу розходженням між жінками й чоловіками й підкреслює достоїнства жінок. Базовою ідеєю є матріархальний погляд на суспільство. Засновники вважають жіночу культуру джерелом їх достоїнств, що ставить їх вище чоловіків, вважають‚ що можуть змінити суспільство, відтворивши цю культуру, замінивши агресивні цінності патріархату виховними цінностями жінок [6, с. 25]. Отже, аналізуючи всі вищеназвані напрямки, можна зробити висновок, що спільними рисами є проблема рівності жінок і чоловіків, пригнічення жінок, відмінними рисами є підхід до цих проблем і шляхи їх подолання. Фемінізм розглядає питання дискримінації слабкої статі в суспільстві і шукає об'єктивні шляхи вирішення такої несправедливості.
Список використаних джерел: 1. Айвазова С. К истории феминизма / С. Айвазова // Общественные науки и современность. - 1992. - №6. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ecsocman.edu.ru/ons/msg/202908.html. 2. Городяненко В. Г. Соціологія [Текст] / В. Г. Городяненко. - К. : Академія, 2008. – 560 с. 3. Кісь О. Дефініції фемінізму / О. Кісь // Гендерні студії. Незалежний культурологічний часопис «Ї». – Львів. – Число 17. – 2000. – С. 14 – 21. 4. Крок О. Радикальні феміністки борються за свободу / О.Крок // Політика і культура. – 2000. – № 47. – С. 20 - 21. 5. Права жінок у сучасному світі [Текст] / За ред. І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. – К. : УДЦ ССМ, 2000. – 112 с. 6. Филлипс Т. Ч. Феминизм и семья: историко-социологический анализ / Т. Ч. Филлипс ; Под ред. А. И. Антонова. – М. : Грааль, 2002. – 176 с.
