Оксана Бабух,
1 курс, спец. «Фінанси та кредит»
Наук. керівник – Городницька Л. В.
Чернівецький торговельно – економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці
Вплив української культури на формування особистості
На сучасному етапі розвитку суспільства культура кожного народу відіграє особливу роль, стаючи надбанням усього людства, втілюючи в собі як естетичні, так і духовно – моральні, етичні ідеали суспільства. Сучасне розуміння слова культура має чотири основних значення:
1. загальний процес інтелектуального, духовного та естетичного розвитку;
2. стан суспільства, заснованого на праві, порядку, моральності, збігається зі словом «цивілізація»;
3. особливості способу життя будь-якого суспільства, група людей, історичного періоду;
4. форми і продукти інтелектуальної, і, перш за все, художньої діяльності, таких як музика, література, живопис, театр, кіно, телебачення. Культура виконує різноманітні і відповідальні соціальні функції. Перш за все, вона, на думку Н.Смелзер, структурує суспільне життя. Оскільки культура не передається біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступному поколінню. Саме цей процес є основою соціалізації. Дитина засвоює цінності, вірування, норми, правила, ідеали суспільства, формується особистість дитини.
Формування особистості-важлива функція культури. Тісно пов’язана з соціалізацією духовно моральна функція культури. В духовну культуру включається норми, правила, зразки, еталони, закони, цінності, ритуали, символи, міфи, знання, ідеї, звичаї, традиції, мова, література, мистецтво. Духовна культура існує в нашій поведінки, але і як пісня, казка, билина, жарт, прислів’я, народна мудрість, національний колорит буття, менталітет.
Сам термін «культура» (від лат. Cultura- обробка виховання, освіта) налічує сьогодні багато тлумачень. Загальним для них є і те, що під культурою на противагу «натурі» (природі, природному) розуміють те, що створено людиною, штучно. Це поняття поширюється і на інші сфери людської діяльності, зокрема на виховання і навчання людини. У листах римського філософа Ціцерона «Тускуланські бесіди» він пише «cultura animi philosophi» (культура духу є філософія). Пізніше слово «культура» все частіше вживається як синонім освіченості, вихованості людини, і в цьому еволюція терміна «культура» не закінчується. У добу Відродження асоціювалася з досконалістю людини. У XVIII ст. слово «культура» набуває самостійного наукового значення.[2, c.19 - 26]
Культура, найчутливіший суспільний феномен, незаперечно виступає основою інтелектуального, духовного, соціального й економічного розвитку суспільства і держави. Соціально – культурний простір у формуванні духовності та соціокультурний простір необхідно уявляти як органічну складову філософського осмислення буття. Це економічна, політична цілісність, а також система відносин між людьми, в якій формується особистість. Основою соціокультурного простору є культура як досягнення людського суспільства, освіченість, навички поведінки, сукупність умов життя, його функція – виступати план життя й розвитку людини.
Не можна переоцінити роль культури, оскільки завдяки їй особистість здатна проявляти розуміння, розвивати аналітичні здібності, здатність експериментувати і робити логічні висновки. Подолання браку духовності, котрий має місце у сучасному житті, можливо через збагачення будь-якої діяльності культурою. Культура має стимулювати ініціативу, самостійність, відповідальність. Для цього потрібне подолання консерватизму свідомості, перетворення усієї духовно – мотиваційної сфери, підготовка інтелектуальних, духовно багатих працівників, і в першу чергу – індивідуальна, національна, загальнолюдська. Об'єднувальними чинниками і регулюючими механізмами у цій проблемі виступає мова, культурно – історичні традиції, звичаї, обряди, мораль, релігія, політика, право, що створюють національний характер соціокультурного простору.[4, c.51]
Крізь призму цих цінностей здійснюються усвідомлення людиною оточуючої дійсності, котра не обмежується однією національною культурою, а постає цілісною системою, де її фундамент становлять загальнолюдські цінності.
В сучасних умовах на розвиток культури має вплив поглиблення і поширення НТР ( науково-технічного розвитку) . Це вплив багатогранний, проте суперечливий. З одного боку, НТР незмірно поширила можливості залучення найширших мас до духовних цінностей, зокрема через засоби масової інформації, високі вимоги до освіти, до підвищення інтелектуального потенціалу суспільства. Водночас завдяки розвитку транспорту, засобів зв’язку науково – технічного розвитку посилила рухливість населення, призвела до інтенсифікації процесів культурного обміну, до посилення інтернаціоналізації суспільного життя і культури.[3, c.66 - 71]
Однією з ознак цивілізованості країни,свідченням залучення суспільства до світового співтовариства є розвиток духовності громадян, моральні цінності та ідеали, котрі сповідує більшість населення. Духовний світ молоді визначається сукупність характерних, наявністю і специфікою сталих відносин із складовими духовної спадщини, зокрема: освітою, наукою, мистецтвом, релігією, мораллю, етикою тощо.
Значну увагу впливу культури та духовності на формування особистості серед молоді приділяють учені А.Вишняк, А.Гавриленко, Є. Головаха, С.Толетоухова, Н.Цимбалюк. [5]
У повсякденному житті сучасної молоді, згідно з результатами моніторингового дослідження Українського інституту соціальних досліджень, найчастіше обговорюють саме ті проблеми, які турбують їх найбільше. Здебільшого порушуються такі теми, як музика, про що засвідчили 56% опитаних віком 15-22 роки, спорт (відповідно 41%) та проблеми щодо організації відпочинку (відпочинку 59%). За своєю актуальністю для української молоді названі проблеми поступаються лише заробітку грошей( їх обговорюють 71% респондентів) та проблемам, що пов’язані з одягом, зовнішністю та модою (відповідно 67%). Слід зауважити, що такі значимі для духовного світу чинники, як національна культура, культура і мистецтво, релігійна віра не посідають високого щаблю у ієрархії актуальних для молоді проблем.
Питання релігії і віри є доволі актуальними для молоді Південно – Західного регіону ( 39% молоді віком 15 – 22 роки обговорюють їх «часто»та «дуже часто»). Найбільш спокійно релігійна ситуація найбільш спокійно сприймається у молодіжному середовищі Центрального регіону України (відповідно 10%).[1, c.14-19]
Важливою характеристикою духовного світу людини є замученість її до культурного надбання своєї батьківщини, держави, народу, кращих зразків світової і вітчизняної духовної спадщини, У свою чергу, духовність особистості формується за можливості на певному етапі свого розвитку робити власний відбір культурних цінностей і, засвоюючи їх, перетворювати в особистісні, характеристики. Одним з можливих шляхів реалізації такого вибору є відвідування культурно – мистецьких заходів. Залежно від того, яким культурним заходом віддається перевага, визначається рівень сформованої структури культурно – ціннісних пріоритетів молодої людини.
У переважної більшості молодих людей, котрі заклопотані повсякденними проблемами і негараздами, невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, епізодично і непослідовно. Культурні потреби і запити здебільшого зводяться до найбільш простих та невимогливих проявів, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним способом проведення дозвілля водночас відбувається у свідомості молоді утиск духовних джерел життя. Матеріальна скрута, нестача коштів негативно позначаються на стані культури,зсуває культурні уподобання у бік спрощених за змістом і формою видів дозвілля. Втім не слід очікувати, що покращання матеріальної ситуації автоматично сприятиме підвищенню духовних характеристик молоді. Руйнацію культурних та духовних засад суспільного життя не можна подолати лише суто економічними методами.[1, c.14-19]
Ця проблема залишається актуальною й для нашого буковинського регіону. Звичайно, на теренах нашої області багато робиться для розвитку культури й духовності. У нас діє досить потужна мережа освітянських закладів, у яких підвищує свій освітній рівень молодь. Діє також мережа мистецьких закладів. Однак існує й багато проблем на цьому просторі. Особливо вимагає поліпшення пропаганда духовно – мистецьких цінностей серед молоді. На жаль, не сприяє цьому застаріла мережа комунікаційних засобів. Вкрай повільно застосовується новітні комунікаційні технології, зокрема електронні. Відсталим є наше місцеве телебачення, яке до цього часу не може перейти на цифрове мовлення, через що інформація повільно доходить до населення, тим паче до молоді. Отже, перед владними структурами стоїть завдання розв’язати ці проблеми, інакше нам загрожують застій та відставання.
Слід вдатися до реформ і в освітній мережі. Тут треба здійснити швидку перебудову в методиці та організації навчального процесу. Треба рішуче брати на озброєння кращий зарубіжний досвід.
Список використаних джерел:
1. Андрейко І.В : Особливості впливу освіти та культури на формування особистості в контексті сучасних реалій глобалізації //Вісник НТУУ «КПІ» // Філософія. Психологія. Педагогіка.,Випуск №3, 2009 – с. 14-19.
2. Іонін Л.Г. Соціологія культури : шлях у нове тисячоліття : доп./ Л.Г Іонін – М.: Логос, 2000 – с.19-26.
3. Корецька А. Соціальне середовище як об’єктивний чинник формування особистості в контексті державотворення. /А. Корецька//– 2003.-№1(7). – С.66 – 71.
4. Соколов Е.В.Культура і особистість / Е.В Соколов Л., 1972- с,51
5. Форми знання і суспільства : сутність і поняття соціології культури //Соціологічний журнал, № 1-2, 1999 // http:// knowledge. isras.ru/sj/
