Глібка С., Мартинова К., ОСОБЛИВОСТІ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО... - Форум
Середа, 07.12.2016, 16:18
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Глібка С., Мартинова К., ОСОБЛИВОСТІ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України в умовах євроінеграційних процесів » Глібка С., Мартинова К., ОСОБЛИВОСТІ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО...
Глібка С., Мартинова К., ОСОБЛИВОСТІ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО...
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 12:08 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline



Станіслав Глібка, Катерина Мартинова,





3 курс, «Менеджмент організацй» д.ф.н.
Наук.кер. – Короп Б.М.
Чернівецький торговельно-економічний інститут
м.Чернівці




ОСОБЛИВОСТІ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕД В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ





Постановка проблеми. Дослідження в галузі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в цей час набувають особливої актуальності, ЗЕД набуває усе більш важливого значення для розвитку народного господарства, а також економічної стабілізації нашої країни. Зараз немає практично жодної галузі в промислово розвитих країнах, яка б не була задіяна в сферу зовнішньоекономічної діяльності. На даний час, коли більшість країн світу, у тому числі Україна, перебувають у складних економічних умовах господарювання через негативні наслідки фінансової кризи, актуалізується питання про здійснення на державному рівні раціональної, збалансованої зовнішньоекономічної політики та регулювання ЗЕД. У цій сфері важливі як нові теоретичні результати, так і узагальнення вже наявного досвіду зарубіжних країн.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням розвитку і державного регулю¬вання ЗЕД при¬свячені наукові розробки таких вітчизняних та зарубіжних учених, як Горін Н.В., Онищенко О.А., Грищенко А.А., Ковач О.В., Пісьмаченко Л.М., Середа В.І., Скрябіна Д.С., Харчук А.І. та ін. Автори у своїх працях докладно висвітлюють розвиток зовнішньої торгівлі в країнах Європи, Азії й Америки та впливу держави на нього. Проте недостатньо дослідженим і таким, що потребує подальшого аналізу, залишається питання пошуку раціональних способів державного регулювання ЗЕД в зарубіжних країнах та можливості його використання у нашій державі.
Метою статті є дослідження досвіду державного регулювання ЗЕД в зарубіжних країнах та можливості його використання в Україні.
Виклад основного матеріалу. Участь держави в організації і здійсненні ЗЕД - характерна особливість для високорозвинутих країн. Державне регулювання в таких країнах охопило практично всі стадії ЗЕД: починаючи від аналізу ситуації в країні та за кордоном, розробки зовнішньоекономічної стратегії, ви¬значення структурних і географічних пріори¬тетів та закінчуючи використанням широкої системи заходів контрольно-регулювального і фінансово-стимуляційного характеру [1, с. 32].
Становлення та розвиток державного регулювання зовнішньо-економічних відносин у країнах із розвинутою економікою пройшли значний еволюційний шлях. Протягом декількох століть у високо розвинутих індустріальних країнах світу з урядової ініціативи здійснювалися заходи, направлені на регулювання відносин у сфері міжнародної торгівлі. Зважаючи на те, яке місце посідають ці країни на сьогодні на світовому ринку, можна зробити висновок, що їх методи регулювання зовнішньої торгівлі є досить ефективними і постійно удосконалюються. З цієї точки зору доцільним є вивчення досвіду таких розвинених країн світу, як США, Німеччина, Франція, Великобританія, Канада, Японія та Італія, а також визначення можливості його використання в Україні.
В економічному розвитку США в останні два десятиріччя якісно змінилася роль світогосподарських зв'язків. Володіючи величезним, багатосекторним внутрішнім ринком при високому рівні забезпеченості сировинними ресурсами, США тривалий час були достатньо економічно "закритою" країною. США неодноразово приймали акти протекціоністського характеру, які збільшували кількість товарів, оподаткованих митними платежами, і розміри цих платежів. Американська держава постійно шукає оптимальні шляхи підтримки експорту і захисту національних виробників від зовнішніх конкурентів. Серйозною проблемою для США є значне (більше ніж у 1,5 рази) переважання імпорту над експортом. Основними джерелами незбалансованості зовнішніх зв'язків є пасиви в торгівлі з Японією, Західною Європою і новими індустріальними країнами. У зв'язку з цим американська адміністрація посилює заходи, направлені на стимулюванню експорту. Прийнята державна програма консультаційної допомоги американським експортерам з приводу особливостей окремих зарубіжних ринків. Розгорнулася широкомасштабна кампанія з подолання бар'єрів для іноземних товарів на ринках Японії, Китаю, деяких нових індустріальних країн [5].
Сенсаційним для світової спільноти є стрімкий розвиток зовнішньоекономічних відносин Китаю, який в останню чверть ХХ ст. показав надзвичайно високі темпи розвитку й наблизився до найпотужніших в економічному плані країн. Утри¬мання високих темпів розвитку дало країні змогу наприкінці 1990-х рр. вийти на десяте місце у світі, а після вступу у 2002 р. до СОТ вже у 2005 р. піднятися на третю позицію у світовому рейтингу найбільших країн - екс¬портерів та імпортерів товарів і послуг, а у 2012 р. - перше місце з експорту товарів. При цьому країна зберігає позитивний ба¬ланс у зовнішньоторговельних відносинах і практично повністю контролює ринок Схід¬ної Азії та динамічно захоплює ринки Схід¬ної Європи, Росії й Америки [7].
На третьому місці в світі за обсягами торгівлі товарами у 2011 р. знаходиться Німеччина, яка в перші роки свого існування здійснюва¬ла політику вільної торгівлі. В економічній стратегії уряду Німеччини розвитку зовніш¬ньоекономічних зв'язків відведена ключова роль з урахуванням високої залежності ста¬ну економіки від результатів її участі у світо¬господарських зв'язках. Основою зовніш¬ньоекономічної політики Німеччини є розви¬ток економічних зв'язків з її головними зовнішньоекономічними партнерами: країнами ЄС, США та Японією. Особлива увага при¬діляється розширенню присутності німець¬ких фірм на ринках країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, півдня Африкан¬ського континенту, Східної і Центральної Європи. Першочергове значення в зовніш¬ньоекономічній політиці Німеччини надаєть¬ся зміцненню ЄС, в якому Німеччина посі¬дає ключове місце, будучи локомотивом західноєвропейської інтеграції [7].
В економічній стратегії уряду Німеччини розвитку ЗЕЗ відведена ключова роль з урахуванням високої залежності стану економіки від результатів її участі у світогосподарських зв'язках. Основою зовнішньо-економічної політики Німеччини є розвиток економічних зв'язків з її головними зовнішньоекономічними партнерами: країнами ЄС, США і Японією. Велика увага надається розширенню присутності німецьких фірм на ринках країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, півдня Африканського континенту, Східної і Центральної Європи. Першочергове значення в зовнішньоекономічній політиці Німеччини надається зміцненню ЄС, в якому Німеччина посідає ключове місце, будучи локомотивом західноєвропейської інтеграції.
З середини 80-х років форсується рівень інтеграції країн Західної Європи з метою ліквідації понад 280 різних бар'єрів, які перешкоджали руху товарів, капіталів і робочої сили всередині ЄС. З 1 січня 1993 року було знято всі практично всі тарифні та нетарифні перешкоди щодо руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили між країнами Європейського Союзу.
У порівнянні з США та Японією, ЄС має у 1,5-2 рази меншу частку нульових тарифних ліній, середній зв'язаний тариф у всіх практично однаковий - 3,5-4,1% проте 99% тарифних ліній в ЄС є адвалерними, рівень стандартного відхилення тарифу майже в 1,5 рази нижче ніж в США та Японії, а частка тарифних ліній, що втричі перевищує середній рівень, втричі нижча ніж в США і вдвічі - ніж в Японії [5]
В умовах структурної перебудови, що відбувається в економіці Франції, усе зростаючу роль відіграють зовнішньоекономічні зв'язки, перш за все зовнішня торгівля, що є однією з найбільш динамічних галузей і головною формою участі країни в системі світогосподарських відносин. За цей період виявилася тенденція до випереджального зростання експортних і імпортних операцій порівняно із загальними темпами економічного розвитку Франції. Розглядаючи французьку модель державного регулювання ЗЕД, необхідно відзначити, що її становлення протягом післявоєнного періоду характеризується незвичайно широкими для ринкової економіки масштабами діяльності держави. Ринкові регулятори в країні традиційно слабші, ніж у німецькій і тим більше в англійській економіці [2, с. 61].
Великобританія, що займала провідну роль у світовій торгівлі, в 1940-х рр. проводила політику вільної торгівлі і поміркованого протекціонізму, бажаючи встановити економічне панування у світі. Режим торгової політики світового ринку здійснив на неї негативний вплив. Основними торговими партнерами Великобританії є країни ЄС (особливо Німеччина, Франція, Нідерланди і Італія), США, країни Південно-Східної Азії. Серед сфер збільшення англійського капіталу за кордоном провідне місце займає оброблювальна промисловість (більше половини інвестицій), нафтове господарство (більше 20 %), значний капітал прямує в банківську і страхову справу. Зовнішньоекономічні зв'язки Великобританії в даний час формуються, у першу чергу, під впливом відносин з ЄС [7].
Канада в даний час користується сприятливою для неї кон'юнктурою на світових товарних ринках: економічний підйом, що продовжується, в США і країнах Європи створює попит на канадську продукцію, особливо на інвестиційні товари.
Результатом японської зовнішньоекономічної політики стало перетворення японського експорту на важливе джерело фінансування розвитку економіки. Головною метою імпортної політики є заохочення ввезення в країну необхідних сировинних і інших ресурсів. Для Японії було характерним велике збільшення обсягів зовнішньої торгівлі. Вирішальне значення для торгової експансії мали прискорена індустріалізація, монополізація, ввезення сировини, необхідної для промисловості. Однією з причин швидких темпів економічного зростання в Японії є правильна організація системи державного управління.
Італійській моделі властиві: переважання "сімейного" типу власності, що супроводжується високим рівнем концентрації капіталу у верхній ланці виробничої структури при надзвичайному його розпорошенні в нижньому, базовому ешелоні; пряма і активна участь держави у виробничому процесі; випереджаючі темпи зростання ВВП протягом усього післявоєнного періоду, разом з прискореною модернізацією соціальної сфери; експортна спеціалізація на галузях середнього технологічного рівня, включаючи деякі види послуг (туризм), при хронічно негативному сальдо обміну технологією з країнами-лідерами. Разом з тим, у регіоні зберігаються національні особливості [5].
З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що розглянуті країни застосовували в цілому схожу політику ведення ЗЕД. Вона була направлена на збільшення експорту готової продукції і зниження вивозу з країни сировини. У той же час у цих країнах значно зріс імпорт комплектувальних матеріалів, напівфабрикатів і природних ресурсів. Крім того, урядом цих країн вживалися заходи з розвитку науки і техніки, заохочувалися наукові розробки, введення нових технологій і ресурсозберігаючого виробництва.
Суттєва відмінність митно-тарифного регулювання в Україні від провідних країн світу полягає у надзвичайно розгалуженій товарній номенклатурі ЗЕД, що станом на 2012 рік нараховує 11058 позицій, в той час, як, приміром, у США товарна номенклатура ЗЕД складається з 10085 позицій, в Японії – 8964, а в Китаї – 6509 позицій. Така ситуація створює потенційну можливість для зловживань суб’єктів ЗЕД шляхом декларування товару не за своїм кодом з метою сплати меншої суми платежів [3].
Україна у своєму державному розвитку використовує елементи моделі організації влади Франції. Україна подібна до Франції не тільки за територією, а й за адміністративно-територіальним устроєм та формою правління. Досвід Франції на шляху переходу від централізації всього державного укладу до децентралізації державної влади може бути корисним і для України. Він є необхідним для вивчення, оскільки Україна за положеннями Конституції разом із такими державами, як Франція, Польща, Болгарія, Італія, становить континентальну групу. Франція також є яскравим прикладом країни, яка застосовує жорсткі методи державного управління, тобто вона фокусує увагу на загальних методах регулювання ЗЕД. Узагальнення досвіду застосування загальних та спеціальних методів регулювання ЗЕД розвинутих країн дало змогу виділити ті, що можна використати в Україні (табл. 1).

Таблиця 1
Загальні та спеціальні методи регулювання ЗЕД, які можна застосувати в Україні [3]
Загальні методи Спеціальні методи
Валютне регулювання.
Антимонопольне регулювання.
Розвиток фінансово-кредитного ринку.
Регулювання технічних норм, норм упакування і маркування, норм санітарного і ветеринарного контролю. Імпортні митні збори.
Експортні митні збори.
Страхування експортних кредитів.
Податкові заохочення експортерів.
Квотування, ліцензування.
Експортний контроль.

Розглядаючи способи регулювання ЗЕД на сучасному етапі, на наш погляд, необхідно також відзначити довгострокове прогнозування, середньострокове індикативне й короткострокове оперативне планування, які забезпечуються за допомогою економічних інструментів, заходів кредитного і фіскального характеру, адміністративних і організаційно-правових форм, демонополізації ринкових умов господарювання.
На сучасному етапі розвитку Україна намагається створювати систему ефективного державного управління, спираючись на досвід високо розвинутих країн. Проте державна політика, що проводиться за західним зразком, не має позитивних результатів, оскільки Україна відрізняється від Європи, Японії, США не тільки природними ресурсами і торговими звичаями, але і соціальною сферою, що є різким контрастом з тим середовищем, яке "створило" високо розвинуту економіку. Крім того, Україні не слід вдаватися до заходів, що "гарантують" швидкий вихід з кризи. Досвід розвинутих країн показує, що налагодити економіку в короткі терміни неможливо [7].
Розглянуті вище моделі регулювання ЗЕД можуть сприяти розробці власної моделі її регулювання в Україні. Проте, абсолютне повторення Україною тієї або іншої моделі регулювання зовнішньої торгівлі в розвинутих країнах є неможливим через істотні відмінності в геополітичному положенні та різний рівень стану економіки.
Раціональні елементи дер¬жавного регулювання ЗЕД у зарубіжних країнах можуть бути використані в Україні за умови всебічного врахування стану її еко¬номіки та національних особливостей. Оче¬видна необхідність підвищення ролі держа¬ви в організації та здійсненні ЗЕД, особливо в кризові, перехідні і стабілізаційні періоди. Стосовно українських умов це означає не повернення до системи державної монопо¬лії на ЗЕД, а посилення організаційного і контрольного чинників. Стає виправданим розширення державної участі у визначенні й реалізації цілей, пріоритетів, основних напрямів структурної політики, її тісного зв'яз¬ку із зовнішньоекономічним регулюванням.
Висновки. Становлення державного регулювання ЗЕД в країнах з розвинутою ринковою економікою впродовж століть зазнавало значних змін. Уряди таких країн застосовували різні заходи загального та спеціального регулювання, спрямовані на сферу міжнародної торгівлі. Враховуючи те становище, яке вони займають на світовому ринку на сьогодні, можна зробити висновок про те, що історичні помилки пішли їм на користь, а методи регулювання зовнішньої торгівлі, особливо у плані поєднання усього різноманіття механізмів державного управління, постійно вдосконалюються. Саме це і дає позитивні результати, допомагаючи обирати ту стратегію, яка найбільше відповідає сьогоднішнім умовам. Зарубіжний досвід свідчить про важли¬вість посилення захисту внутрішнього ринку, зокрема, підтверджує, що ефективне здійс¬нення функцій регулювання і контролюван¬ня у сфері ЗЕД можливе лише за умови за¬лучення всього спектра інструментів, котрі існують у цій сфері. Україні необхідно вести політику державного регулювання ЗЕД, яка б задовольняла національного виробника.
Список використаних джерел:
1. Горін Н.В. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: навч. посіб. / Н.В. Горін. - К. : Знання, 2008. - 330 c.
2. Онищенко О.А. Державне регулювання економі¬ки та зовнішньо-економічної діяльності у Франції / О. А.Онищенко // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 5-6 жовт. 2006. – Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. – Т. 1. – С. 61-64.
3. Грищенко А.А. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності як умова захисту національних інтересів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. nbuv.gov.ua/ portal/ natural/ Nvuu/ Ekon/ 2010 _ 30/ statti/5_3.htm
4. Офіційний cайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.me. gov.ua/
5. Пісьмаченко Л.М. Досвід державного регулювання зовнішніх економічних відносин у країнах із розвинутою ринковою економікою [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ Debu/2007-1/doc/5/02.pdf
6. Середа В.І. Лібералізація державного регулювання зовнішньої торгівлі: досвід розвинених країн та країн з перехідною економікою [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// archive. nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Nvamu_ekon/ 2009_7/09sviate.pdf
7. Скрябіна Д.С. Зарубіжний досвід державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [Електронний ресурс]/ - Режим доступу: http:// www.nbuv. gov.ua/portal/ Soc_Gum/ Dtr_du/ 2011_1/ files/ DU111_23.pdf
8. Харчук А.І. Сучасний стан та проблеми державного регулювання ЗЕД [Електронний ресурс]/ - Режим доступу: http:// www. rusnauka. com/ 9_KPSN_2011/ Gosupravlenie/2_84033.doc.htm


 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Міжнародна конкурентоспроможність України в умовах євроінеграційних процесів » Глібка С., Мартинова К., ОСОБЛИВОСТІ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО...
Сторінка 1 з 11
Пошук: