Григор Н.,МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ - Форум
Неділя, 11.12.2016, 13:49
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Григор Н.,МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки » Григор Н.,МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ
Григор Н.,МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 10:40 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Григор Н.С.,






Вудвуд В.В., к.е.н.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м.Чернівці





МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ НА ОСНОВІ ФІНАНСОВОГО ЛЕВЕРИДЖУ





У статті розглянуто поняття «фінансовий леверидж» і його вплив на збільшення чи зменшення прибутку і зміну структури капіталу підприємства.

The article examines the concept of "financial leverage" and its impact on the increase or decrease in incomeand changes in capital structure of the enterprise.

Ключові слова: фінансова діяльність, підприємство, фінансовий леверидж, ефект фінансового левериджу, прибуток, власний капітал, рентабельність.

Актуальність проблеми. Діяльність підприємства будь-якої форми власності, організаційно-правового статусу і галузевої спрямованості, в умовах ринкової економіки, безпосередньо залежить від обсягу фінансового капіталу та його структури. Структура капіталу, що використовується на підприємстві, визначає рівень багатьох кінцевих результатів його діяльності. Так, від неї залежать вартість капіталу і рівень фінансового ризику. Структура капіталу є чинником збільшення віддачі на вкладений власниками капітал, що виражається в перевищенні величини рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх використовуваних активів. Тому задача оптимізації структури капіталу є однією з найважливіших задач, що вирішуються у рамках діяльності підприємства, а вдосконалення методики формування оптимальної структури капіталу є актуальним питанням.
Актуальність досягнення оптимальності фінансової структури капіталу визначається тим, що вона розглядається як одна з найважливіших і найскладніших у фінансовому аналізі, до того ж вирішувати її треба індивідуально для кожного підприємства. Формуючи капітал підприємства, необхідно дотримуватись найбільш ефективного його використання, збільшуючи оборотність власного капіталу та його рентабельність. Досягнути цього завдання можливо за допомогою ефекту фінансового левериджу.
Метою статті є обґрунтування застосування фінансового левериджу в у формуванні структури капіталу в практичній діяльності підприємства.
Аналіз останніх наукових досліджень. Дослідженню оптимізації структури капіталу приділяли значну увагу такі вчені, як Бланк І. О., Балаба¬нов І. Т., Верланов Ю.Ю., Ковальов В. В., Лахтіонова Л. А., Момот Т.В., Савицька Г.В., Стоянова Є. С. Однак питання впливу структури власного та залученого капіталу у галузевому розрізі виробничих підприємств все ще потребує детального аналізу.
Виклад основного матеріалу. Як відомо, ефективна робота підприємства – це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумним поєднанням власних і кредитних ресурсів.
Фінансовий леверидж характеризує використання запозичених засобів, які впливають на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Іншими словами, фінансовий леверидж – це об’єктивний фактор, який виникає із появою позичених засобів у обсязі капіталу, що використовує підприємство, і дозволяє підприємству отримати додатковий прибуток.
Фактичний рівень фінансового левериджу – це характеристика потенційної можливості організації механізму впливу на рівень прибутковості, що дозволить цілеспрямовано управляти вартістю і структурою капіталу підприємства.
В літературі відсутнє одне бачення визначення фінансового левериджу. Одні вчені вважають поняття фінансового левериджу тотожним з поняттям фінансового важеля, адже дослівно леверидж з англійської перекладається як «дія важеля», інші ж розрізняють ці поняття. Думка Момота Т.В. є найбільш точною: «Фінансовий леверидж означає використання боргів для фінансування інвестицій, а фінансовий важіль – це включення у структуру капіталу боргу, який дає постійний прибуток. Тобто фінансовий важіль не тотожним поняттям, а виступає як механізм здійснення фінансового левериджу» [4 с.196-197].
Показник, який відображає рівень отримання додаткового прибутку на власний капітал за рахунок різної частини використання позикових засобів, називається ефектом фінансового левериджу.
Ефект фінансового важеля проявляється в прирощенні рентабельності власного капіталу за рахунок використання запозиченого капіталу, незважаючи на його платність.
Коли підприємство бере у борг, воно зобов'язується сплатити проценти і в майбутньому погасити суму боргу. Ці проценти вираховують з оподатковуваного прибутку і збільшують його величину для інвесторів. Однак чим більше боргів має підприємство у структурі свого капіталу, тим вищий фінансовий ризик. Це означає, що, незалежно від рівня доходу від своїх операцій, підприємство повинно сплачувати як основну суму боргу, так і проценти за нього, коли настає термін погашення.
Отже, чим більше підприємство бере в борг, тим більше в нього фіксованих витрат і тим вища небезпека неспроможності покрити ці періодичні фіксовані платежі. Коли зростають борги, зростають і платежі процентів. Та попри те, що вони забезпечують фінансовий леверидж, усе ж зростає ризик, що проценти за позики стануть дуже високими стосовно прибутків підприємства.
Саме тому є необхідність розрахунку на підприємстві коефіцієнта автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу). Ковальов В.В. характеризує коефіцієнт автономії як частку активів підприємства, які забезпечуються власними засобами. Розрахунок коефіцієнта автономії проводиться за формулою:
(1).
Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії орієнтовано оцінюється на рівні 0,5, що характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних активів, його незалежність від позикових джерел [3 с.227]. Відношення власного капіталу до сукупних активів дає змогу регулювати частину залученого капіталу в формуванні структури капіталу підприємства для зменшення ризику неплатоспроможності.
Якщо в період загального спаду економічної активності підприємство згортає свою діяльність, знижуються його прибутки, що збільшує імовірність несплати процентів за позичковий капітал. Отже, фінансовий леверидж — це «палиця з двома кінцями»: він вигідний у період економічного піднесення, але завдає збитків у період спаду економічної активності.
На думку Верланова В.В., переваги фінансового левериджу треба зіставляти із фінансовим ризиком неплатоспроможності, який зростає. Настає момент, коли приріст витрат на проценти за позику перевищує "виграш" підприємства від фінансового важеля [2 с.156].
Ефект фінансового левериджу на думку Бланка визначається за допомогою прирощення чистої рентабельності коштів, отриманих за рахунок використання кредиту. Цей показник визначається за формулою(2):
ЕФЛ = (1 - ) * ( - ) * , (2)
де ЕФЛ – це сила взаємодії фінансового левериджу (приріст коефіцієнта рентабельності капіталу), %;
– ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
– коефіцієнт волової рентабельності активів (відношення загального прибутку до середньої вартості активів), %;
– середній розмір відсотків за кредит, сплачуваних підприємством за використання позичкового капіталу, %;
ПК – позичковий капітал підприємства;
ВК – власний капітал підприємства [1 с.264].
У наведеній формулі можна виділити три основні складові:
1. Податковий коректор фінансового левериджу (1- ), що показує, якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу у зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку.
Податковий коректор фінансового левериджу практично не залежить від діяльності підприємства, оскільки ставка податку на прибуток установлюється законодавством. Разом з тим, у процесі управління фінансовим левериджем Ковальов виділяє, що диференціал податкового коректора може бути використаний у таких випадках:
• якщо за різними видами діяльності підприємствам установленні диференційовані ставки оподаткування прибутку;
• якщо за окремими видами діяльності підприємство використовує податкові пільги на прибуток;
• якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподаткування на прибуток;
• якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподаткування на прибуток. [3 с. 231].
У цих випадках, впливаючи на галузеву або регіональну структуру виробництва (а відповідно, і на склад прибутку за рівнем її оподаткування), можна знизити середню ставку оподаткування прибутку, тобто підвищити вплив податкового корректора фінансового левериджу на його ефект (при інших рівних умовах).
2. Диференціал фінансового левериджу (- ), що характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром процента за кредит.
Диференціал фінансового левериджу є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового левериджу. Ефект виявляється тільки в тому випадку, коли рівень валового прибутку, що створюється активами підприємства, перевищує середній розмір процента за кредит, який використовує підприємство (включаючи не тільки його пряму ставку, але й інші витрати, що пов’язані з його залученням, страхуванням, обслуговуванням), тобто якщо диференціал фінансового левериджу є позитивною величиною. Чим більше позитивне значення диференціала фінансового левериджу, тим кращий буде його ефект.
У зв'язку з високою динамічністю цього показника він потребує постійного моніторингу у процесі управління ефектом фінансового левериджу. Цей динамізм обумовлений діяльністю деяких факторів, які розглядала Савицька Г.П.:
• По-перше, в період погіршеної кон'юнктури фінансового ринку вартість позикових засобів може різко вирости і перевищити рівень валового прибутку, який створюється активами підприємства.
• По-друге, зниження фінансової стійкості підприємства позичкового капіталу, що використовується підприємством, призводить до збільшення ризику його банкрутства, а це змушує кредиторів підвищувати рівень ставки процента за кредит, враховуючи в ній премії за додатковий фінансовий ризик.
• По-третє, в період погіршення кон’юнктури товарного ринку зменшується обсяг реалізації продукції, тобто зменшується і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У таких умовах від’ємна величина диференціала фінансового левериджу формується навіть при незмінних ставках процента за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів [5 с. 435].
В усіх цих випадках використання підприємством позиченого капіталу призводить до негативного (від’ємного) ефекту.
3. Коефіцієнт фінансового левериджу , що характеризує суму позикового капіталу, який використовує підприємство, із розрахунку на одиницю власного капіталу.
Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового левериджу у процесі фінансової діяльності підприємства.
Коефіцієнт фінансового левериджу - це важіль, що вказує на позитивний або негативний ефект, який отримується за рахунок відповідного значення його диференціалу. При позитивному значенні диференціала приріст коефіцієнта фінансового левериджу буде позитивно впливати на підвищення приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу і, навпаки, при негативному значенні диференціалу приріст коефіцієнта фінансового левериджу збільшить темп зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу.
Рівень ефекту фінансового левериджу вказує і на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством. Оскільки проценти за кредити належать до постійних витрат, нарощування фінансових витрат на залучені кошти супроводжується збільшенням сили операційного важеля і зростанням підприємницького ризику.
На практиці такі дослідження треба використовувати при прийнятті рішень про структуру капіталу. При плануванні структури капіталу визначальними є такі фактори: стабільність продажів, структура активів, величина операційного важеля, прибутковість підприємства, фактор оподаткування та ринкові умови.
Формування структури капіталу полягає в створенні змішаної його структури, що показує оптимальне співвідношення власних і залучених джерел, при яких мінімізується середньозважена вартість капіталу і максимізується ринкова вартість підприємства.
Оптимізація структури капіталу є однією із найбільш важливих і складних задач, поставлених в процесі управління підприємством. Але не менш важливим фактором є достовірність інформації, на основі якої будується фінансова модель підприємства.
Отже, фінансовий леверидж відокремлює розрахунок позичкового капіталу, як основу прибутковості підприємства, але за цим криється фінансовий ризик майбутньої неплатоспроможності. Тому потрібно проаналізувати позитивні і негативні сторони цього процесу.
Позичковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
1. Досить широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.
2. Забезпеченням росту фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення його активів і зростання темпів росту обсягу його господарської діяльності.
3. Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності позичкового капіталу).
У той же час використання позичкового капіталу має наступні недоліки:
1. Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростанню питомої ваги використання позикового капіталу.
2. Активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позичкового відсотка в усіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингової ставки; купонного відсотка по облігаціях; вексельного відсотка за товарний кредит і тощо).
3. Висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон'юнктури фінансового ринку. У ряді випадків при зниженні середньої ставки позичкового відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш дешевих альтернативних джерел кредитних ресурсів.
4. Складність процедури залучення (особливо у великих розмірах), так як надання кредитних ресурсів залежить від рішення інших господарюючих суб'єктів (кредиторів), вимагає в ряді випадків відповідних сторонніх гарантій або застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів надаються, як правило, на платній основі).
Фінансовий леверидж – це складна система управління активами і пасивами підприємства. Усі підприємства прагнуть досягнути основні цілі своєї діяльності – збільшення прибутку і збільшення вартості самого підприємства. В цих умовах фінансовий леверидж стає інструментом, який дозволяє досягнути цілі, методикою впливу на зміни взаємозалежності та рентабельності власного і залученого капіталу у загальній структурі капіталу підприємства.
Таким чином, підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства (зростаючі в міру збільшення питомої ваги позикових коштів у загальній сумі використовуваного капіталу).
Список використаних джерел:
1. Бланк И. А. Управление формированием капитала [Текст]//И.А. Бланк – К.: Ника-Центр, Єльга, 2002. – 512с.
2. Верланов Ю.Ю. Фінансовий менеджмент: навчально-методичний посібник[Текст]//Ю.Ю. Верланов – Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2006. − 344 с.
3. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление денежными потоками, прибылью и рентабельностью [Текст]// В. В. Ковалев - М.: Проспект, 2007. - 336 с.
4. Момот Т.В. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник[Текст]//Т.В. Момот, В.О. Безугла, Ю.О. Тараруєв, М.В. Кадничанський, І.Г. Чалий/ за ред. Момот Т.В. – К.:Центр учбової літератури, 2011.-712 с.
5. Савицкая Г.В. Економический анализ: 11-е издание с исправлениями и дополнениями [Текст]//Г.В.Савицкая – М.: Новое знание, 2005 – 651 с.


 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки » Григор Н.,МЕТОДИКА УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ
Сторінка 1 з 11
Пошук: