Іванків О., ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ... - Форум
Неділя, 04.12.2016, 01:49
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Іванків О., ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки » Іванків О., ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ...
Іванків О., ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ...
conf-cvДата: Понеділок, 27.05.2013, 10:38 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline


Ольга Іванків,





3 курс, спец. «Міжнародна економіка»,д.ф.н.,
Наук.кер. − Гут Л.В.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
м. Чернівці





ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ





В умовах глобалізації світової економіки та посилення взаємозалежності і національних економік питання продуктивності праці та способів її підвищення є особливо актуальним. Вона характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Успішне ведення бізнесу залежить в основному від ефективного використання персоналу на підприємстві, розроблених систем та чинників, спрямованих на підвищення продуктивності праці. Саме тому, підвищення продуктивності праці на підприємствах – один із найважливіших чинників подальшого розвитку економіки країни, оскільки сприяє збільшенню обсягів виробництва продукції, а відтак і насиченню споживчого ринку продуктами, що зумовлює підвищення життєвого рівня населення.
Продуктивність праці, шляхи та шляхи її підвищення досліджувалась у працях С. Струміліна , В. Нємчинова, П. Маслової, П. Хромова та вітчизняних науковців Д.П. Богині, І. К. Бондар, В.М. Беседіна, Б.М. Данилишина, Е.М. Лібанової, А.П. Ревенка, О.В. Сологуб, Ю.М. Харазишвілі, Л.С. Шевченко та ін. Однак таке багатогранне питання і далі потребує дослідження та розроблення певних ідей та впровадження інновацій.
Мета статті полягає у дослідженні проблем та шляхів підвищення продуктивності праці на підприємствах.
Продуктивність — ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, підприємницьких здібностей) в процесі виробництва різних товарів і надання послуг. Як економічна категорія продуктивність відображає взаємозв'язок між кількістю та якістю виконаної роботи з вартістю використаних ресурсів. Зростання продуктивності означає збільшення обсягу господарської діяльності за умови незмінних витрат ресурсів [1].
Продуктивність праці працівників − це найбільш загальний та універсальний показник, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства. Продуктивність праці характеризує її результативність, тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних із використанням трудових ресурсів підприємства [2]. Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, обсягом робіт чи послуг, що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, Україна перебуває на 89 місці з продуктивності праці – між Марокко і Пакистаном. Серед країн СНД ми займаємо четверту позицію. Україну випереджають Білорусь, Казахстан і Росія. За даними Євразійського банку розвитку усі країни СНД випробували спад продуктивності у зв’язку з перехідним періодом, що зайняв велику частину 1990-х. Зараз вони далеко відстають за рівнем продуктивності праці, або ВВП на працівника від розвинених країн і навіть багатших країн Східної Європи. Якщо в 2010 р. загальновизнаний показник продуктивності праці «ВВП на працівника» для України складав $ 17,8 тис., то для Росії дорівнював $ 37,6 тис., а для США – $ 103 тис [5]. Україна з її величезною кількістю зайнятих на виробництві безнадійно відстає від таких країн, як, наприклад, Чехія чи Словаччина, де кількість зайнятих громадян у рази менша, але продуктивність на сучасних підприємствах набагато вища. За обсягами виробництва Україна перебуває на рівні 77% від своїх же масштабів 1990 року, тоді як, наприклад, Білорусь досягла 199% від 1990 року, а Росія - 119% [4].
Причинами низької продуктивності праці є:
− неефективно побудовані бізнес-процеси на підприємстві, що виражається в дублюванні функцій або зайвому навантаженні на одну посаду;
− бюрократія і адміністративні бар’єри з боку держави для комерційного сектора;
− особливості українського менталітету і чинники «сімейності» на підприємстві [5].
Згідно з доповіддю, опублікованою дослідницькою організацією «Conference Board», cвітовими лідерами з росту продуктивності праці у 2010 р. були Катар (13,8%), Сінгапур (12,7%) і Китай (8,7%), тобто розвиваючись такими темпами ці країни мають можливість подвоювати свій ВНП кожні 7 років. Наша країна, якщо не збільшить темпи росту продуктивності праці 2012 р. (3,9%), має можливість подвоїти свій ВНП лише через 23 роки, що зменшує можливість подолати прірву між нашою та розвинутими країнами в економічному та соціальному розвитку [2]. В таблиці 1 наведені порівняльні показники динаміки продуктивності праці України та інших країн за минулі роки. Як видно із таблиці до 2008 р продуктивність праці України з кожним роком зростала. Однак після кризи відбувся помітний спад, що зумовлено насамперед економічною нестабільністю в країні. Вже з 2009 по 2012 спостерігається не значне, але динамічне щорічне зростання. Щодо інших країн, то криза не вплинула на показники продуктивності праці, яка з 2008 по 2012 продовжувала зростати.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика продуктивності праці України та інших країн [6].
Країни 1990 1995 2000 2007 2008 2009 2010 2011 2012 Темп росту
2000-2012
Україна 12,10 6,16 6,66 10,88 11,13 10,22 10,50 10,78 11,06 4,40
Італія 40,94 45,15 47,25 46,56 45,93 48,59 49,73 50,87 52,01 4,76
Литва 19,18 12,73 16,95 26,52 27,44 29,66 32,69 35,72 38,75 21,80
Польща 11,52 14,54 19,32 24,37 24,55 29,63 33,22 36,81 40,40 21,08
Китай 2,56 3,94 4,66 9,57 10,38 12,60 14,73 16,86 18,98 14,32
Росія 15,28 10,76 11,99 17,85 18,70 19,10 20,49 21,88 23,28 11,28
Білорусь 14,25 10,84 14,63 25,17 27,55 30,76 34,86 38,95 43,04 28,41
Казахстан 18,87 11,46 13,69 21,97 21,99 22,62 24,29 25,97 27,64 13,95
Англія 35,07 40,00 44,66 50,99 51,70 57,76 62,18 66,61 71,03 26,37
США 47,91 51,46 57,91 63,78 65,48 71,55 76,30 81,04 85,79 27,88
Японія 37,14 38,77 40,77 45,69 45,59 48,73 51,11 53,49 55,88 15,10
В Україні останніми роками зберігається стійка несприятлива тенденція: темпи зростання продуктивності праці суттєво випереджають темпи зростання середньомісячної заробітної плати. Наприклад, у 2011 році продуктивність праці становила 28488 (ВВП у грн. в розрахунку на одного зайнятого), а середня заробітня плата 2603 грн [6]. Таке явище не можна назвати нормальним, воно повністю суперечить світовій практиці і теоретичним засадам економіки, адже свідчить про те, що формування механізмів оплати праці в Україні сьогодні реально не залежить від результатів діяльності економіки. В розрахунку на $1 зарплатні український працівник виробляє в середньому в 3-7 разів більше, ніж його колега в Польщі або Німеччині. Продуктивність праці в Україні становить лише 30% продуктивності праці в країнах Євросоюзу. При цьому середня заробітна плата в Україні в порівнянні з країнами ЄС становить не 30–40%, а близько 4–17 %. Наведені дані підштовхують до висновку, що пересічний працівник в Україні недоотримує оплату праці у порівнянні з витраченими трудовими зусиллями та продуктивністю праці. Така ситуація веде до надмірної експлуатації праці, тобто нееквівалентного обміну праці на її оплату. З іншого боку, роботодавці в Україні економічно зацікавлені використовувати саме дешеву працю, не прагнучи до модернізації робочих місць, заміни застарілого обладнання, впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, інновацій. Низька оплата праці, у свою чергу, зумовлює низьку продуктивність праці. І навпаки, без підвищення продуктивності праці неможливо створити підґрунтя для зростання реальних доходів зайнятого населення [7]. Основним, а головне невичерпним, джерелом зростання продуктивності праці на вітчизняних підприємствах виступає їхня інноваційна активність. Динаміка інноваційної діяльності вітчизняних підприємств за останні 10 років демонструє негативні показники. Питома вага інноваційно-активних підприємств у 2009 р. порівняно з 2000 р. скоротилась майже на 29% і склала лише 12,8% від загальної кількості підприємств України. Така ситуація вкрай відрізняється від світових показників. Так, питома вага інноваційно-активних підприємств в США складає 50%, Туреччини – 33%, Румунії – 47%. Якщо такий рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств залишиться й надалі, то в умовах глобалізації економік це унеможливить просування нашої країни на шляху ринкових перетворень [3]. Вирішальною передумовою зростання продуктивності праці є, передусім, науково-технічний прогрес, впровадження ресурсозберігаючих технологій, вдосконалення технології виробництва і продукції. Витрати розвинених країн на науку і високі технології у десятки разів перевищують аналогічні витрати в Україні, що дозволяє розвивати виробництво високотехнологічної продукції, що приносить левову частку доходів від експорту, нарощувати обсяги виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг.
Управління продуктивністю праці на підприємстві — це частина загального процесу управління підприємством, що передбачає планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Цей процес ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність — з іншого [1]. Для прогресуючого росту продуктивності праці на підприємствах, державі та роботодавцям слід враховувати досвід інших економічно успішних держав.
Основними шляхами підвищення продуктивності праці на підприємстві є:
− Зміцнення матеріально-технічної складової виробництва (автоматизація бізнес-процесів дасть досить різке зростання продуктивності праці, а використання сучасних видів обладнання підвищить ефективність використання людських ресурсів).
− Використання сучасних систем управління підприємством дадуть можливість підвищити продуктивність праці співробітників - менеджерів середнього рівня.
− Скорочення витрат на одиницю випущеної продукції можна добитися за допомогою зниження витрат невиробничого характеру.
− Створення методичної нормативно-правової бази підприємства допоможе чітко поставити перед працівниками завдання і окреслити рамки їх професійно-посадових обов'язків. За рахунок цього скоротиться час, що витрачається на уточнення завдань, вирішення яких-небудь питань і суперечки щодо розподілу посадових обов'язків в рамках суміжних спеціалізацій.
− Поліпшення організації праці, яке стосується як санітарно-гігієнічних умов, так і етичної складової організації робочих місць та місць відпочинку. Поліпшення умов праці, організація харчування в офісі та інше знизять втрати часу на вирішення невиробничих питань, а також підвищить лояльність співробітників до фірми.
− Орієнтація соціальної політики на співробітника, мотиваційна складова - найактуальніший чинник, що впливає на зростання його продуктивності.
− Підвищення лояльності співробітників до фірми, залучення їх до вирішення питань поточного та перспективного розвитку дасть серйозний поштовх до підвищення активності співробітника.
Важливим і необхідним є також постійне впровадження НТП у виробництво, стимулювання та мотивація робітників до праці, що є основним завданням власників підприємства.
Отже, продуктивність праці на підприємстві є основним показником його успішності. Чим вища продуктивність праці, тим прибутковішою є бізнес-діяльність. На сьогоднішній день Україна відстає за рівнем розвитку продуктивності від розвинених європейських країн. тому, держава та підприємці повинні прийняти ряд заходів для вдосконалення механізму управління продуктивністю праці. Лише при правильній організації, мотивації праці та впровадження досягнень науки і техніки можна розраховувати на процвітання українських підприємств та економіки в цілому.

Список використаних джерел:
1. Іляш О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини /О.І. Іляш [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1685030....tsi#548
2. Орленко О.М. Продуктивність праці як критерій ефективності інноваційної діяльності підприємства / О.М. Орленко [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal....095.pdf
3. Алєксєєнко В. І Вплив продуктивності праці на персоналу на ефективність роботи підприємства / В. І. Алєксєєнко [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/evu/2011_17_1/Alekseenko.pdf
4. Корреспондент: Низький рівень продуктивності праці тягне українців на дно світової цивілізації // [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://novynar.com.ua/business/213620
5. Чому в Україні низька продуктивність праці // [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.hrd.com.ua/index.php/news/489-2012-04-06-11-26-49
6. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] − Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
7. Семикіна М. В. Продуктивність праці: методологія вимірювання, передумови зростання / М.В. Семикіна [Електронний ресурс]− Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_17_ekon/stat_17/70.pdf


 
Форум » Матеріали конференції 03.06.2013 » Ефективність бізнесу в умовах трансформації економіки » Іванків О., ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: