5 курс, спец. «Менеджмент організацій», д/ф, Наук. кер. – к.е.н. Дронь Є.В., Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці
Вплив кризи на фінансово-господарську діяльність будівельних підприємств Чернівецької області
Стаття направлена на вироблення практичних інструментів подолання наслідків економічної кризи будівельними підприємствами Чернівецької області. Проаналізовано фінансові показники діяльності підприємств даної галузі. Розглянуто перспективи подолання кризи за рахунок сучасних механізмів ведення бізнесу. Запропоновано впровадження процедури коригування програм проведення будівельного процесу.
Внаслідок економічної кризи відбулася певна ланцюгова реакція, заручниками якої в будівельній галузі стали забудовники, інвестори, підрядні організації та банки. Звичайно, що кожен з цих суб'єктів зіткнувся з проблемами. Через проблеми з фінансуванням підрядні організації вимушені були припинити будівельні роботи, що призвело до порушення задекларованих строків здачі об'єктів будівництва в експлуатацію. Внаслідок девальвації гривні та інфляційних процесів інвестори зіткнулися з проблемами виплати по кредитам, а банки з неповерненням кредитів. Потрібно зазначити, що дане питання досліджено недостатньо. Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що проблеми розвитку будівельної галузі в Україні досліджують такі фахівці, як А.В. Грінченко, С. В. Дзюбенко, І. В. Молчанов. Вони розкривають здебільшого різноманітні економічні аспекти функціонування будівельної галузі України. Що стосується будівельної галузі Чернівецької області, то вона потребує більш детального вивчення. Метою даної статті є аналіз впливу кризи на фінансово-господарську діяльність будівельних підприємств Чернівецької області. Відомо, що будівництво є специфічною галуззю. З одного боку, для національного господарства воно виступає важелем економічного зростання, оскільки реалізує більшу частину інвестицій в основний капітал усіх галузей виробничої сфери та інфраструктури, фактично формуючи структуру економіки. У цій ролі промислове будівництво на собі відчуває прискорення або сповільнення розвитку інших виробничих сфер, і з цих позицій, може вважатися індикатором економічної динаміки. З іншого боку, цивільне будівництво віддзеркалює вже результати соціально-економічного розвитку. Але у тій мірі, в якій споживання є важелем зростання виробництва, житлове будівництво знову-таки може виступати рушійною силою економіки [2, с.20]. На національному та регіональному рівнях ця двоїстість виробничо-споживчих якостей будівництва проявляється у дуже складному і ще мало вивченому економічному механізмі його взаємовідносин з іншими галузями економіки. Так, будівництво залежить від тенденцій на фінансових ринках, соціальної, економічної і фінансової політики держави, зокрема, щодо методів державного регулювання галузі в умовах ринкових відносин, прямої державної підтримки будівництва. Cаме тому, будівельна галузь одна з перших відчула наслідки світової фінансової кризи. Активний розвиток усіх видів економічної діяльності, який спостерігався протягом 2002-2007 рр., був властивий і для будівельної сфери. Проте світова фінансова криза досить істотно вплинула на діяльність будівельних підприємств. У 2008-2009 роках будівельна галузь області відчула суттєвий вплив кризи, що проявилося у виникненні проблем з фінансуванням проектів, зумовлених погіршенням доступу позичальників до кредитних ресурсів. Зазначене погіршення зачепило потенційних покупців нерухомості, внаслідок чого зменшився платоспроможний попит, а також забудовників, які залучали кредити для реалізації власних проектів. Якщо раніше компанії мали декілька джерел фінансування будівельних проектів - власні кошти, кошти від продажу нерухомості на етапі будівництва та залучені кошти (переважно кредити від банків), то у 2009 році головним джерелом для подальшого фінансування робіт виступали кошти власників проектів. У 2009 році в результаті проблем із фінансуванням скорочувались обсяги будівельних робіт, а отже, значно знизились обсяги введення об'єктів в експлуатацію - за підсумками року в Чернівецькій області було введено в експлуатацію 163,3 тис. кв. м житла, що на 40,4% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2008 року. Відповідно, зменшення обсягів будівельних робіт призвело до зменшення попиту на будівельні матеріли, що позначилося на скороченні обсягів їх виробництва У 2010 році криза у будівельній галузі продовжувалась. Так, за 2010 рік обсяги будівельної галузі України скоротилися на 5,4% після падіння на 48,2% в 2009 році і на 15,8% в 2008 році. Що стосується Чернівецької області, то за рахунок будівництва нових житлових будинків та розширення і реконструкції житлового фонду в області протягом 2010 року введено в експлуатацію 293,8 тис. м кв. загальної площі житла, що в 1,8 рази більше ніж, у 2009 році. За темпом введення в експлуатацію житла Чернівецька область посіла шосте місце серед регіонів України. Але зростання обсягів житлового будівництва в області забезпечували переважно індивідуальні забудовники - їх частка у загальному введенні житла у 2010 році становила 82,7%. У 2011 році обсяги будівництва тільки в шести з 27 регіонів змогли перевищити показники кризового 2009 року. В Чернівецькій області обсяг підрядних робіт, виконаних власними силами будівельних підприємств, за 2011 рік склав 721,1 млн.грн. і зменшився на 1,7%. Потрібно зазначити, що в середньому по Україні відбулося зростання на 11,1%. У минулому, 2012 році показники будівельної діяльності всієї України значно покращились. Протягом 2012 року Обсяг виконаних будівельних робіт підприємств Чернівецької області склали 1000765 тис.грн. було прийнято в експлуатацію 406,6 кв.м. житла, що на 87,1% більше, ніж у 2011 році. За підсумками роботи за 9 місяців 2012 року великими та середніми будівельними підприємствами Чернівецької області отримано фінансовий результат до оподаткування в сумі 11,2 млн.грн. прибутку. Загальний фінансовий результат сформувався з 22,4 млн.грн. прибутку, отриманого 50,0% підприємств, та 11,2 млн.грн. збитку, отриманого рештою підприємств. У порівнянні з 9 місяцями 2011р. загальна сума прибутку прибуткових підприємств зменшилася на 1,5% (або на 0,3 млн.грн.), а їх частка збільшилася на 6,8 в.п. Загальна сума збитку збиткових підприємств зменшилася на 37,7% (або на 6,8 млн.грн.). На фінансово-господарську діяльність впливає стан взаєморозрахунків за різноманітними платежами. Так, станом на 30 вересня обсяг поточної дебіторської заборгованості будівельним підприємствам становив 238,1 млн.грн. Найбільші обсяги дебіторської заборгованості на підприємствах накопичилися за розрахунками за виконані роботи і послуги, які становили 84,4% від загальної суми поточної дебіторської заборгованості будівельних підприємств. З початку 2012 року обсяг дебіторської заборгованості за виконані роботи і послуги збільшився на 24,9% (або на 47,5 млн.грн.). Не поспішають розраховуватися з боргами і самі будівельні підприємства. Так, станом на 30 вересня п.р. на будівельних підприємствах накопичилося поточних боргів за різноманітними платежами на 506,0 млн.грн., причому вагому частину з них (55,5% або 280,9 млн.грн.) становлять борги перед партнерами за одержані матеріали та обладнання. Внаслідок пожвавлення у будівельній галузі зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на збільшенні обсягів їх виробництва. Так, у січні-вересні 2012 року зросли обсяги виробництва плит та керамічної плитки, збірних елементів конструкцій для будівництва тощо [1, с26]. На сьогодні є певні перспективи розвитку у торговельній та житловій сфері оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. На сьогодні будівельний комплекс області повільними темпами виходить з кризи. Проте заради відродження будівництва як потужного важеля економіки і соціального розвитку, необхідно розглядати будівництво із системних позицій, а не лише як галузь та організаційно-технологічні процеси на будівельному майданчику. Звужене трактування будівництва успадковане нами від планового господарства, де питання доцільності будівництва, його розміщення, ефективності, фінансування, проектних рішень, учасників, ціни, подальшої експлуатації тощо - вирішувалися поза галуззю, централізовано, а будівельникам залишалося лише виконати свою місію на майданчику. В нових ринкових умовах, як бачимо, все змінилося [3, с.25] Будівництво сьогодні має розглядатися на макрорівні у системі національного господарства як багатогалузевий інвестиційно-будівельно-експлуатаційний комплекс (будівельний комплекс), а у системі економічних відносин на мікрорівні - як процес конкуренції і взаємодії на об'єктах низки незалежних спеціалізованих суб'єктів ринку з їхніми інтересами і капіталами. На відміну від планової економіки, де будівництво здійснювалося в основному за участі державних замовників, проектувальників і підрядників, а вартість і ціна співпадали і були повністю детермінованими, ефективне функціонування інвестиційно-будівельно-експлуатаційного ринку об'єктивно потребує нових гравців і нового механізму ціноутворення. Мабуть, це є ключовим моментом для усвідомлення, якщо ми хочемо задіяти ринкові регулятори ефективності будівництва, а не стихійні сили його деформацій, які проявилися у кризі. Вихідна теза для розуміння функціонування ринкового механізму у будівництві: вартість робіт і послуг окремих учасників будівництва залежить від потреб та ринкової вартості ресурсів (в тому числі, фінансових), що використовуються; вартість кінцевої будівельної продукції складається в результаті економічних відносин між учасниками інвестиційно - будівельного процесу, а ціна - під впливом попиту-пропозиції на ринку нерухомості в регіональному і макроекономічному оточенні [3, с.26]. Отже, фінансовий механізм будівельного комплексу потрібно вдосконалювати, задіявши нові джерела та форми фінансування, досягнувши таким чином баланс цілей стратегічного розвитку та його фінансового забезпечення. Пріоритетні напрями розвитку будівництва мають випливати зі стратегій соціального і економічного розвитку держави, державних і регіональних цільових програм. Результативність та ефективність програм повинна забезпечуватись професійним плануванням і управлінням, запровадженням процедури коригування програм, контролем за фінансуванням і строками виконання заходів.
Список літератури 1. Грінченко А.В. Стан та перспективи розвитку будівельного комплексу України / А.В. Грінченко // Збірник наукових праць Таврійського державного агротехнологічного університету(економічні науки).-2012.-№2(18). - С.126. 2. Дзюбенко С. В. Проблеми будівництва в умовах кризи / С. В. Дзюбенко // Журнал "Український юрист". - 2009. - № 11. - с. 19-21. 3. Молчанов І. В. Уроки кризи і оновлене бачення будівництва / І. В. Молчанов // Журнал "Дзеркало тижня". - 2010. - № 14. - с. 23-26 4. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: // http://www.ukrstat.gov.ua/
