Дума Н., ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ... - Форум
Неділя, 11.12.2016, 04:12
Приветствую Вас Гість | Регистрация | Вход

Всеукраїнська студентська інтернет-конференція

Меню сайта
Форма входу
Друзі сайту
Статистика

Дума Н., ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ... - Форум

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Розвиток теорії і методики обліку, аналізу та аудиту » Дума Н., ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ...
Дума Н., ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ...
conf-cvДата: Неділя, 25.11.2012, 20:14 | Повідомлення # 1
Admin
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1656
Нагороди: 5
Репутація: 8
Статус: Offline

Наталія Дума,



4 курс, спеціальність «Облік і аудит»
Науковий керівник - Маначинська Ю. А.
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
м. Чернівці



ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ



Важливим засобом впливу на результати діяльності окремих виробничих підрозділів суб’єкта господарювання в цілому за сучасних умовах виступає ефективна та дієва система контролю. Своєчасний контроль за виробничими витратами та собівартістю дає можливість виявити резерви збільшення прибутку, зниження собівартості, і, як наслідок, підвищення конкурентноздатності підприємства.
Контроль витрат на виробництво продукції є особливо актуальним в умовах сьогодення, адже контрольна функція управління виробничими витратами на виготовлення продукції сприяє зниженню її собівартості, налагодженню серійного виробництва та споживання, покращенню фінансового стану виробників.
Проблемам розвитку й удосконалення контролю виробничих витрат присвячена значна кількість наукових праць таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, як, Н. І. Барановський, Ф. Ф. Бутинець, Т. А. Бутинець, В. Ю. Гордополов, Н. А. Глощапов, Н. І. Дорош, В. В. Дубової, Є. В. Калюги, А. А. Соколов, Ю. П. Майданевича, Б. Ф. Усача, В. О. Шевчука та інших.
Мета дослідження полягає у визначенні елементів організації контролю витрат виробництва для забезпечення максимальної ефективності реалізації методики контролю. Відповідно до поставленої мети означені такі завдання: визначити сутність, принципи організації та завдання контролю витрат виробництва.
Контроль, як економічна категорія є ефективним засобом попередження, виявлення та запобігання порушенням; складовою частиною господарського управління, його функцією, методом реалізації управлінських рішень; джерелом інформації про позитивні й негативні явища на всіх ділянках виробничої діяльності; систематичною конструктивною діяльністю керівників органів управління, спрямовану на наближення фактичного виконання до поставленої мети [3].
На думку українського дослідника Б. Ф. Усача, контроль означає перевірку виконання тих чи інших господарських рішень з метою встановлення їхньої законності та економічної доцільності [4, с. 10].
На погляд В. А. Дерія, контроль – це багатовимірна категорія, що проявляється по-різному (залежно від мети, завдань, предмета, методу, видів, форм, типів) [1, с. 52].
Проаналізувавши вищенаведені визначення сутності контролю можемо стверджувати, що контроль це діяльність, спрямована на перевірку відповідності фактичних показників діяльності встановленим параметрам та надання рекомендацій щодо усунення виявлених відхилень.
Залежно від користувачів отриманої інформації слід розмежовувати систему зовнішнього та внутрішнього контролю. Зовнішній контроль витрат здійснюється органами Державної податкової служби України (перевірка правильності обчислення валових витрат та розрахунку податкових платежів); банками (перевірка цільового використання кредитів); громадськими та інспектуючими організаціями (перевірка правильності сплати місцевих податків і зборів).
Внутрішній контроль здійснюють спеціалісти підприємства, його завданням є забезпечення виробництва запасами, їх збереження, сприяння впровадженню прогресивних технологій і раціональних методів праці, економне використання паливно-енергетичних ресурсів з метою зниження собівартості продукції.
Особливо важливим видом внутрішнього контролю на підприємстві є внутрішній контроль витрат виробництва.
Контроль витрат виробництва – це контроль за процесами та чинниками, що впливають на витрати виробництва та їх рівень, на формування собівартості виготовленої та реалізованої продукції [3].
Столяр Л. Г. виділяє наступні завдання внутрішнього контролю витрат виробництва: 1) підтвердження достовірності оформлення і відображення в обліку прямих і непрямих витрат; 2) оцінка якості інвентаризації незавершеного виробництва; 3) арифметичний контроль показників собівартості за даними обліку витрат на виробництво; 4) зниження використання основних та допоміжних матеріалів на продукцію; 5) зменшення матеріаломісткості та енергомісткості продукції, що виготовляється; 6) попередження незаконних дій і непродуктивних виробничих витрат; 7) зниження рівня загальновиробничих витрат; 8) недопущення браку та погіршення якості продукції; 9) узагальнення інформації внутрішнього контролю витрат з метою формування варіативного інформаційно-аналітичного базису прогнозних показників [3].
Характерною особливістю внутрішнього контролю витрат виробництва є те, що він проводиться в процесі господарської діяльності (у момент здійснення та оформлення господарських операцій) і дає можливість вчасно виявляти недоліки, вивчати причини їх виникнення та вживати заходів щодо їх усунення.
Науковець В. А. Дерій контроль за витратами на підприємстві поділяє на попередній, поточний та наступний:
- попередній контроль відіграє важливу роль у мінімізації витрат у процесі їх планування, коли здійснюються узгодження планових матеріальних витрат, формування планового фонду оплати праці, визначення планових накладних витрат і обчислення коефіцієнтів їхнього розподілу, розрахунок норм та нормативів витрат;
- поточний контроль дає змогу постійно тримати під наглядом фактичні витрати на предмет їх відповідності плановим витратам, нормам і нормативам витрат;
- наступний контроль, цінність такого контролю полягає в тому, щоб з’ясувати правомірність проведення витрат на основі певних документів; хто із відповідальних за витрати осіб допустив економію або перевитрати, і чому; які заходи були здійснені на підприємстві щодо підвищення ефективності витрат, у тому числі які стимули надані для кращих працівників та які покарання отримали порушники [1, с. 53].
Проведені дослідження свідчать, що найпоширенішим видом контролю який здійснюється на вітчизняних підприємствах є наступний контроль. Наступний контроль є найбільш повним і глибоким підходом до вивчення виробничої і фінансової діяльності підприємства. Він дозволяє встановити недоліки попереднього і поточного контролю. Такий контроль охоплює перевірку правильності і законності проведених господарських операцій на підприємствах, виявляє порушення і зловживання, а також дає можливість розробити заходи щодо усунення недоліків та їх попередження в майбутньому.
В. Ф. Максимова стверджує, що внутрішній контроль на підприємствах України майже відсутній, наявні лише епізодичні прояви його у вигляді інвентаризацій; виконання окремих контрольних процедур загалом не піддається координації звичайними методами управління, окрім того, підсумок контрольних дій стосується тільки одного виду контролю – заключного (ретроспективного), це може бути якась одинична акція, якої замало для ефективного управління. Виправити подібну ситуацію, на думку науковця, може лише впровадження єдиної моделі внутрішнього контролю як цілого, тобто – системи [2, с. 3391]. Тобто науковець вважає, що на вітчизняних підприємствах присутній тільки один із видів контролю – наступний, і виправити цю проблему можна лише впровадженням на підприємстві внутрішнього контролю як єдиної системи.
Особливістю наступного контролю є те, що він проводиться після завершення господарських операцій, які перевіряються, не дає змоги вплинути на те, що вже відбулося, але його незаперечна цінність в можливості вплинути на майбутню діяльність, внаслідок виявлених недоліків в минулому та розроблення пропозицій щодо недопущення помилок.
Організація здійснення контролю – це складний і відповідальний процес управлінської роботи. Основа його здійснення – методологія системного аналізу, конкретні методи реалізації специфічних видів контролю. В будь-якому випадку організація цієї роботи повинна розвиватися в тісному взаємозв’язку з об’єктом. Тільки такий підхід забезпечить повноцінність контролю, правильність і дієвість його висновків. Відповідно вимоги системного аналізу повинні охоплювати всі роботи, пов’язані зі здійсненням контрольних операцій, діяльністю спеціалістів.
Основні принципи, дотримання яких є умовою побудови ефективної системи контролю витрат, розглядають такі науковці як П. В. Шеметов, Н. І. Пилипів. До них належать: 1) автоматизація (контроль має здійснюватися автоматично при мінімальному втручанні керівника); 2) взаємодія з іншими функціями управління витратами (обмін в оперативному режимі інформацією з планування, обліку, аналізу та регулювання); 3) гнучкість (вибір найкращого варіанту контролю в певних умовах, а також своєчасне включення в процес контролю нових факторів і пристосування до змін, що відбуваються); 4) економічність (переваги системи контролю мають перевищувати затрати на її функціонування); 5) постійність (контроль має проводитися постійно та активно); 6) простота (забезпечення найкращого розуміння цілей та інструментів контролю, підтримку існуючої системи контролю персоналом організації); 7) своєчасність (забезпечення можливості ліквідувати відхилення, перш ніж вони приймуть серйозні масштаби); 8) спрямованість на вирішення проблеми (окрім виявлення чи суто констатації проблеми, контроль повинен запропонувати заходи щодо її усунення) [5].
Отже, система контролю на підприємстві має бути побудована так, щоб своєчасно інформувати керівників підприємства про необхідність проведення коригуючих та попереджувальних заходів на основі прийняття ефективних управлінських рішень. Контроль виробничих витрат повинен в першу чергу забезпечувати вирішення свого головного завдання – мінімізації рівня витрат та ліквідація неефективних витрат. Контроль має бути простим та заснованим на нескладних методах, оскільки надмірна складність контрольних процедур зумовлює збільшення витрат, пов’язаних з проведенням контролю та приводить до того, що персонал не розуміє і не підтримує систему контролю. Контроль повинен забезпечувати наявність зворотного зв'язку, що дозволятиме на основі оцінки інформації впливати на виробничу систему, вносячи відповідні зміни як в цілі, так і в процес функціонування виробництва.
Список використаних джерел:
1. Дерій В. А. Поняття і значення економічного контролю для мінімізації витрат та максимізації доходів підприємств / В. А. Дерій // Бухгалтерський облік і аудит. - 2011. – № 2. – С. 48–56.
2. Максимова В. Ф. Формалізація системного дослідження внутрішнього економічного контролю / В. Ф. Максимова // Развитие бухгалтерского учета и контроля в контексте европейской интеграции: [монография]. – Житомир; Краматорск: Рута, 2005. – С. 339–349.
3. Столяр Л. Г. Організація внутрішнього контролю / Л. Г. Столяр // Наукові конференції-інтернет / [Электронный ресурс] / – Режим доступу:
http://intkonf.org/stolyar.....
4. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: [підручн.] / Б.Ф. Усач – [4-те вид.] – К.: Знання – Прес, 2002. – 253 с.
5. Шеметов П. В. Эффективний управленческий контроль / П.В. Шеметов / [Электронный ресурс] / - Режим доступа: http://www.bishelp.ru/uprbiz /opit/0705kontrol.php.

 
Форум » Матеріали конференції 23.11.2012 » Розвиток теорії і методики обліку, аналізу та аудиту » Дума Н., ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ...
Сторінка 1 з 11
Пошук: